4. Права та обов’язки усиновителів. Права дітей, над якими встановлено опіку або піклування

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю осо­би на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішен­ня суду.

Усиновле­ною може бути дитина. У виняткових випадках суд може постано­вити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має ма­тері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд враховує сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа. Усиновлюва­чем може бути особа, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менше ніж на п’ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років. Усиновлювачами можуть бути подружжя.

Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1. обмежені у дієздатності;

1. визнані недієздатними;

2. позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

3. були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

4. перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

5. зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

6. не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

7. страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України.

З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов’язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Права усиновителів:

1. право на таємницю усиновлення;

2. право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена;

3. право усиновлювача бути записаним матір’ю, батьком дитини;

4. право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини;

5. зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена.

Опіка і піклування встановлюються відповідними відділами та управліннями державної адміністрації районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчими комітетами міських чи ра­йонних у містах рад депутатів.

Опіка встановлюється:

• над неповнолітніми віком до 14 років, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування;

• над громадянами, визнаними судом недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Піклування встановлюється:

• над неповнолітніми дітьми віком від 14 до 18 років, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування;

• над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними;

• над особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права.

Опікуни і піклувальники призначаються переважно з числа осіб, близьких підопічному, тільки за їх згодою, а над повнолітніми особами - тільки на їх прохання. Не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, які:

• не досягли 18 років;

• визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними;

• позбавлені батьківських прав;

• інтереси яких суперечать інтересам підопічних;

• які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами.

Дитина, над якою встановлено опіку, або піклування, має право:

• на проживання в сім’ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку;

• на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності;

• на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону;

• на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Опікун (піклувальник) зобов’язаний:

• виховувати дитину;

• піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток;

• забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Опікун (піклувальник) має право:

• самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування;

• вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Опікун (піклувальник) не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.

СК України передбачає ще одну форму правового захисту дітей - патронат. Патронат - альтернативна форма влаштування дити­ни, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківсь­кого піклування, в сім’ю іншої особи (патронатного вихова­теля) з метою сімейного виховання. Так, за договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання (за плату) в сім’ю іншої осо­би (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття (ст. 252 СК України).