
- •За редакцію професора о.І.Лесюка м. Івано-Франківськ
- •Рецензенти:
- •Від авторів
- •Роль та місце інженера в управлінні виробництвом
- •Основні вимоги до менеджера
- •Предмет та завдання курсу
- •Зміст та структура курсу
- •Зв’язок курсу з іншими навчальними дисциплінами
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Частина 1 основи управління
- •Глава 1 виробнича система та її функціонування
- •1.1 Суть та принципи функціонування виробничих систем
- •1.2 Загальна модель організації та управління виробництвом
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 2 організація та менеджмент
- •2.1 Суть і загальна характеристика менеджменту
- •2.2 Рівні управління
- •2.3 Розвиток науки про управління
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 3 функції менеджменту
- •3.1 Функціональний зміст управління
- •3.2 Характеристика загальних функцій управління
- •3.3 Характеристика спеціальних функцій управління
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 4 методи управління
- •4.1 Значення методів в системі управління виробництвом
- •4.2 Класифікація та загальна характеристика методів управління
- •4.3 Адміністративні методи управління
- •4.4 Економічні методи
- •4.5 Соціологічні методи
- •4.6 Соціально-психологічні типи керівництва
- •4.7 Проблеми координації при використанні соціологічних методів
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 5 управлінські рішення
- •5.1 Значення та природа управлінських рішень
- •5.2 Умови оптимальності управлінських рішень
- •5.3 Підготовка та прийняття рішень
- •5.4 Динаміка управлінських рішень
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 6 формування організаційних структур управління
- •6.1 Суть процесу управління на підприємстві
- •6.2 Цілі, завдання та функції управління
- •6.3 Централізація та децентралізація повноважень
- •6.4 Організаційні структури та принципи їх побудови
- •6.5 Групування функцій управління підприємством
- •6.6 Основи раціональної побудови апарату управління
- •6.7 Основні ланки управління підприємством
- •6.8 Організація процесу управління підприємством
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Частина іі організація управління виробництвом
- •Глава 7 управління основним виробництвом
- •7.1 Організація і управління виробничими процесами
- •7.2 Основні принципи та форми організації виробництва
- •7.3 Типи виробництв, їх організація та управління
- •7.4 Методи організації основного виробництва
- •7.5 Розрахунок та проектування потоку
- •Глава 8 управління розвитком матеріально-технічної бази підприємства
- •8.1 Зміст та характеристика основних напрямків підвищення ефективності виробництва Основні фактори виробництва
- •Загальна характеристика напрямків підвищення ефективності виробництва
- •8.2 Методика визначення технічного рівня виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу
- •Методика оцінки рівня розвитку техніки
- •Методика оцінки рівня технології виробництва
- •Методика оцінки рівня якості продукції та робіт
- •Методика оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів
- •8.3 Визначення впливу організаційних та технічних заходів на техніко-економічні показники діяльності підприємства
- •8.4 Управління технічним та організаційним розвитком виробництва
- •Управління основними виробничими фондами
- •Управління матеріальними ресурсами та оборотними фондами
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 9 управління системою технічного забезпечення виробництва
- •Вибір раціональної організації та управління ремонтним обслуговуванням
- •Б. Форми організації ремонтів
- •В. Методи організації ремонтів обладнання
- •Г. Способи ремонту обладнання
- •Методика оцінки рівня організації та ефективності ремонтного обслуговування
- •9.3 Організація та управління транспортним обслуговуванням виробництва
- •Організація транспортного обслуговування а. Умови раціонального використання транспортних засобів
- •Б. Характеристика основних вантажопотоків
- •В. Системи вантажоперевезень
- •В. Організаційні форми транспортного обслуговування
- •Методика оцінки рівня організації та ефективності управління транспортним обслуговуванням
- •9.4 Організація та управління енергетичним обслуговуванням виробництва
- •Організація енергетичного обслуговування
- •Методика оцінки рівня організації та ефективності управління енергетичним обслуговуванням
- •9.5 Організація та управління матеріально-технічним постачанням Завдання та функції матеріально-технічного постачання
- •Вибір та обгрунтування оптимальної форми постачання
- •Методика формування та управління виробничими запасами
- •А. Методика формування поточних запасів
- •Б. Методика формування гарантійних запасів
- •В. Методика формування сезонних запасів
- •Г. Методи управління виробничими запасами
- •Д. Формування збутових запасів
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 10 управління трудовими ресурсами
- •10.1 Суть та завдання управління трудовими ресурсами
- •10.2 Методи управління трудовими ресурсами
- •10.3 База управління трудовими ресурсами
- •10.4 Управління трудомісткістю та якістю праці
- •Управління використанням робочого часу
- •Управління нормуванням праці
- •Управління організацією праці
- •Управління дисципліною праці
- •Управління якістю праці
- •10.5 Управління рухом кадрів
- •Управління професійною орієнтацією та підготовкою кадрів
- •Управління підготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів
- •Управління стабілізацією трудового колективу
- •10.6 Управління стимулюванням праці
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 11 управління реалізацією продукції
- •11.1 Суть та зміст маркетингу
- •11.2 Процес управління маркетингом
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 12 фінансовий менеджмент
- •Умовні позначення
- •Модель Баумола
- •Модель Міллера - Орра
- •Р исунок 12.8 — Модель Міллера - Орра
- •12.6 Оцінка фінансового стану підприємства
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Список використаної літератури
- •Глава 5. Управлінські рішення 131
- •Глава 6. Формування організаційних структур
- •Глава 7. Управління основним виробництвом 213
- •Глава 8 Управління розвитком матеріально-
- •Глава 9 Управління системою технічного
- •Глава 10 Управління трудовими ресурсами 381
- •Глава 11 Управління реалізацією продукції 429
- •Глава 12 Управління фінансами 453
Умовні позначення
ЧОК — чистий оборотний капітал;
ПА — поточні активи;
КЗ — короткострокова заборгованість;
ПЗА — позаоборотні активи;
ЗЧПА — змінна частина поточних активів;
ПЧПА — постійна частина поточних активів;
ДПК — довгостроковий позичковий капітал;
ДП — довгострокові пасиви;
ВК — власний капітал.
Ідеальна модель побудована, базуючись на самій сутності категорій “поточної активи” і “поточні зобов’язання” і їх взаємній відповідності. Термін “ідеальна” у даному випадку означає не ідеал, до якого треба прагнути, а те, що поточні активи за величиною співпадають з короткотерміновими зобов’язаннями, тобто чистий оборотний капітал дорівнює нулю. У практичній діяльності така модель майже не зустрічається. Для конкретного підприємства найбільш реальна одна з наступних трьох моделей стратегій фінансового управління оборотними коштами. Різниця між ними в тому, які джерела фінансування вибираються для покриття змінної частини поточних активів.
Агресивна модель передбачає, що довгострокові пасиви є джерелом покриття позаоборотних активів і постійної частини поточних активів. Змінна частина поточних активів у повному обсязі покривається короткотерміновою кредиторською заборгованістю. З позиції ліквідності ця стратегія є ризикованою, але забезпечує високу економічну рентабельність активів.
Консервативна модель передбачає, що змінна частина поточних активів також покривається довгостроковими пасивами. У цьому випадку короткотермінова кредиторська заборгованість відсутня. Чистий оборотний капітал дорівнює величині поточних активів. Ця модель має штучний характер і практично використовується рідко.
Найбільш реальна — компромісна модель. У цьому випадку позаоборотні активи, постійна частина поточних активів та 0,5 змінної частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами, тобто ЧОК=ПЧ+0,5 ЗЧ. В окремі відрізки часу підприємство може мати надлишок поточних активів, що негативно вплине на прибуток. Але, з другого боку, — це плата підтримання ліквідності на належному рівні.
Одним з важливих напрямків діяльності фінансового менеджера є управління грошовими потоками. При цьому проводиться розрахунок часу обертання грошових коштів (фінансовий цикл), аналіз грошового потоку, визначення оптимального рівня грошових потоків, складання плану грошових коштів тощо. Велика значимість такого виду активів, як грошові кошти, на думку Джона Кейнса, визначається трьома основними причинами:
— рутинність — грошові кошти використовуються для виконання поточних операцій, а оскільки між вхідними і вихідними грошовими потоками завжди є відповідний лаг, то підприємство вимушене постійно тримати вільні грошові кошти на розрахунковому рахунку;
— обережність — діяльність підприємства неоднозначна, тому грошові кошти потрібні для виконання непередбачених платежів;
— спекулятивність — грошові кошти необхідні для спекулятивних оборудок, оскільки постійно існує певна вірогідність того, що нежданно з’явиться можливість вигідного інвестування.
Разом з тим, замороження фінансових ресурсів у вигляді грошових коштів приносить певні втрати — умовно їх величину можна оцінити розміром втраченої вигоди від участі у будь-якому доступному інвестиційному проекті. Тому підприємство повинно враховувати дві взаємовиключні обставини: підтримання поточної платоспроможності та отримання додаткового прибутку від інвестування тимчасово вільних грошових коштів.
Таким чином, одним з основних завдань управління грошовими ресурсами є оптимізація їх середнього поточного залишку. Для того, щоби вчасно оплачувати рахунки постачальників, підприємство повинно мати певний рівень абсолютної ліквідності. Його підтримання вимагає деяких витрат, точний розрахунок яких неможливий. Тому у світовій практиці “ціною” за підтримання необхідного рівня ліквідності приймають можливий доход від інвестування середнього залишку грошових коштів у державні цінні папери. Основою для такого рішення є передумова, що державні цінні папери безризикові, точніше, величиною ризику у цьому випадку можна нехтувати.
Виходячи з цих умов, для розрахунку грошових коштів можуть бути використані моделі, розроблені в теорії управління запасами. Мова йде про оцінку: загальної суми грошових коштів та їх еквівалентів; частки грошей, яку треба мати на розрахунковому рахунку, а яку у вигляді швидкореалізованих цінних паперів; коли і в якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів і швидкореалізованих активів. У практиці західних країн для цієї мети використовують переважно дві моделі.