Управління дисципліною праці

Дисципліна праці — це необхідна умова спільної роботи людей. Кожний виробничий процес, що здійснюється колективно, вимагає дисципліни, тобто підпорядкування всіх його учасників встановленому розпорядку та єдиному керівництву.

Необхідність управління та зміцнення трудової дисципліни викликана проблемою інтенсифікації виробництва, ускладненням економічних зв’язків між підприємствами, підвищенням самостійності і відповідальності підприємств та зростанням “ціни” втрат робочого часу.

Дисципліна праці охоплює технологічну, виробничу, трудову та планову.

Технологічна дисципліна полягає в дотриманні встановленої технології виробництва: заданих режимів роботи машин, механізмів, апаратури; виробничих графіків; інструкцій щодо ведення виробничих процесів, правил техніки безпеки та ін.

Виробнича дисципліна передбачає оптимальний розподіл між членами колективу виробничого завдання, ощадливе відношення до предметів та засобів праці, своєчасне та повне виконання розпоряджень та вказівок керівників, дотримання правил охорони праці, техніки безпеки і т.п.

Трудова дисципліна виражається в точному дотриманні правил внутрішнього трудового розпорядку, що встановлює права та обов’язки всіх працівників підприємства при виконанні ними службових обов’язків.

Планова дисципліна означає своєчасну розробку планів та програм підрозділами підприємства, виконання встановлених планів, контроль за їх виконанням, відповідальність за порушення при їх виконанні, дотримання всіх зобов’язань у відносинах з партнерами та державними структурами.

На практиці технологічну, виробничу та трудову дисципліну розмежувати не завжди просто. Проте теоретичний поділ цих понять безумовно виправданий. Він допомагає концентрувати увагу трудових колективів на тих чи інших сторонах своєї діяльності.

Управління дисципліною праці, як і управління іншими сферами діяльності, базується на кількісній її оцінці.

Рівень технічної дисципліни можна характеризувати втратами від браку, різних переробок, аварій, складністю аварій, витратами часу на їх ліквідацію, рівнем безаварійної роботи та ін.

Рівень безаварійної роботи можна представити коефіцієнтом безаварійної роботи, який враховує втрати часу від аварій та визначається за формулою

, (10.18).

де — час аварійної роботи; — календарний фонд часу.

Оскільки аварії можуть бути різного ступеня складності, коефіцієнт безаварійної роботи доцільно доповнити коефіцієнтом складності аварій, який можна визначити через витрати часу, що припадають в середньому на одну допущену аварію

, (10.19)

де — кількість ліквідованих аварій.

При детальнішому аналізі аварійного часу можна виділити окремі види аварій, причини, що їх викликали, та розробити відповідні заходи для їх попередження.

Рівень трудової дисципліни можна характеризувати коефіцієнтом трудової дисципліни та питомими втратами робочого часу, що пов’язані з порушенням трудової дисципліни.

Коефіцієнт трудової дисципліни характеризує рівень використання робочого часу з урахуванням втрат, що виникли з вини робітника

, (10.20)

де — внутрізмінні втрати робочого часу, пов’язані з порушеннями трудової дисципліни; — тривалість зміни; — чисельність робітників, що допустили порушення трудової дисципліни; — цілоденні втрати робочого часу; — плановий фонд робочого часу одного робітника; — кількість робітників у підрозділі.

Питома вага втрат робочого часу, пов’язаних з порушеннями трудової дисципліни,

, (10.21)

де — сумарні втрати часу, пов’язані з порушеннями трудової дисципліни; — загальний фонд робочого часу.

Рівень дотримання трудового розпорядку можна характеризувати і кількістю порушників, що припадає на 100 працівників. Можна використати і інші показники. Слід проте зазначити, що управління дисципліною праці зводиться не тільки до боротьби із запізненнями.

Про стан планової дисципліни на підприємстві свідчить кількість підрозділів, що не виконують планових та змінних завдань, дотримання зобов’язань щодо поставок, виконання внутрішніх зобов’язань між виробничими підрозділами.

Управління дисципліною праці включає створення відповідних організаційних, економічних та соціально-психологічних умов. З цією метою використовуються відповідні методи — організаційні, виховні, економічні та правові.

Організаційні методи мають на меті створення необхідних умов для продуктивної праці та усунення недоліків в її організації. Серед таких умов можна назвати змістовність та умови праці, механізацію та автоматизацію виробництва та ін.

Виховні методи — це переконання працівників в необхідності творчого відношення до роботи, високої відповідальності за результати роботи всього колективу, точності та акуратності при виконанні своїх обов’язків та розпоряджень керівників.

Економічні методи забезпечення належної трудової дисципліни базуються на вмілому використанні діючої системи матеріального стимулювання.

Метод заохочення передбачає додаткову матеріальну винагороду за певні досягнення в роботі, а також різні форми морального заохочення. Питання матеріального стимулювання будуть детально розглянуті нижче.

Правові методи управління та зміцнення трудової дисципліни спрямовані на обов’язкове дотримання всіма працівниками підприємства встановлених в законодавчих та нормативних актах правил поведінки в процесі праці. Одним з таких нормативних актів локального характеру є правила внутрішнього трудового розпорядку. При недотриманні цих правил адміністрація підприємства може застосувати різні заходи адміністративного впливу, дисциплінарного впливу та матеріальної відповідальності.

На закінчення зазначимо, що управління дисципліною праці передбачає використання гнучкої та різноманітної системи заходів, які охоплюють заходи економічні, адміністративні та моральні. При цьому дана система повинна включати не тільки заходи, пов’язані з покаранням порушника дисципліни, але й заходи профілактичного характеру для попередження можливих порушень.