Питання для розгляду та обговорення

1. Дайте характеристику виробничої системи та її основних категорій.

2. Охарактеризуйте підприємство як виробничу систему та розкрийте зміст виробничої, економічної та соціальної його діяльності.

3. Які основні принципи кладуться в основу формування виробничих систем?

4. Якими рисами характеризується організація на підприємстві?

5. Дайте характеристику основних елементів та факторів виробництва.

6. В чому суть організації процесу виробництва?

7. В чому полягає виробнича політика підприємства?

Глава 2 організація та менеджмент

Ключові слова: суб’єкт, об’єкт, менеджмент, підприємництво, рівень, еволюція, школа управління, бізнес, організація.

2.1 Суть і загальна характеристика менеджменту

Поняття менеджменту. Управління організацією в сучасних динамічних умовах являє собою складну роботу, яку неможливо виконувати успішно, спираючись тільки на прості завчені формули. Керівник повинен поєднувати розуміння загальних істин та законів з усвідомленням значимості багаточисельних варіацій, завдяки яким ситуації відрізняються одна від одної.

В спрощеному розумінні, менеджмент — це вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. В перекладі з англійської “менеджмент” означає “управління” — вид діяльності стосовно управління людьми в найрізноманітніших ситуаціях. Менеджмент — це також особлива сфера людських знань, що допомагає здійснювати управління. І, нарешті, менеджмент — це особлива категорія людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу щодо управління. Значимість менеджменту особливо чітко була усвідомлена в 30-ті роки. Вже тоді стало очевидним, що ця діяльність перетворилась в професію, область знань - в самостійну дисципліну, а соціальний прошарок менеджерів - у вельми впливову суспільну силу.

Сучасні гігантські корпорації та банки утворюють стрижень економічної та політичної могутності цілих націй. Від них залежать уряди, багато з них мають транснаціональний характер. Отже, рішення менеджерів, як і рішення державних діячів, можуть визначати долі мільйонів людей, держав, цілих регіонів. Однак сьогодні роль менеджерів проявляється не тільки на макроекономічному рівні. Адже в розвинутій ринковій економіці значну роль відіграє і малий бізнес. За кількістю понад 90% фірм працюють саме в малому бізнесі, і вміння управляти в малому бізнесі — це також питання ефективного менеджменту.

Якщо говорити про співвідношення між англійським терміном “менеджмент” та “керівник”, то в них є багато спільного. Разом з тим є і певні відмінності. Так, говорячи про “менеджмент”, практично завжди мають на увазі фігуру “менеджера” — людину, суб’єкт управління, що діє в певній організації. В більш загальному значенні використовується термін “адміністрація”, “адміністрування”, який більшою мірою відображає знеособлену систему управління. І, по-друге, коли говорять “менеджер”, то мають на увазі професійного управлінця, який усвідомлює, що він є представником особливої професії, а не просто інженером, чи економістом, що займається управлінням. До того ж менеджер — це людина, яка, як правило, пройшла спеціальну підготовку.

Ще одне поняття, з яким часто ототожнюють поняття “менеджменту” — це “бізнес”, “бізнесмен”. Але це не одне і те ж. Так, найчастіше під бізнесом розуміють вид діяльності людини, спрямований на отримання прибутку шляхом створення і реалізації нової продукції чи послуг, а відповідно бізнесмен - це той, хто “робить гроші”, власник капіталу, що знаходиться в обігу та приносить дохід. Бізнесменом може бути ділова людина, яка не має нікого в своєму підпорядкуванні, або великий власник, що не займає ніякої постійної посади в організації, але є власником її акцій. Менеджер, навпаки, обов’язково займає постійну посаду і має в підпорядкуванні інших людей.

Менеджмент є суттєво важливою частиною діяльності будь-якої організації. Можна сказати, що менеджмент — це процес роботи з людьми і через людей з іншими ресурсами організації для досягнення цілей даної організації. Однак дане визначення відображає лише один з аспектів менеджменту. Слід сказати, що область менеджменту надзвичайно широка і існує багато різних концептуальних підходів щодо самого поняття та суті менеджменту (такі підходи буде розглянуто нижче).

Організація як об’єкт менеджменту. Різноманітні компанії та фірми, що функціонують у промисловому виробництві, торгівлі, зв’язку, навчальні заклади, військові частини, політичні та громадські об’єднання людей мають одну спільну особливість. Всі вони є організаціями. Організація складає основу світу менеджерів, є причиною, що зумовлює існування менеджменту. Тому вивчення менеджменту розпочнемо з визначення, що являє собою організація і чому нею необхідно управляти.

Для того, щоб окрему групу людей можна було вважати організацією, необхідно додержуватись таких умов:

1. Наявність що найменше двох людей, які вважають себе частиною цієї групи.

2. Наявність принаймні однієї цілі (тобто бажаного кінцевого стану чи результату), яку сприймають як спільну всі члени даної групи.

3. Наявність членів групи, які спеціально працюють разом, щоб досягти значимої для всіх цілі.

Отже організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільних цілей чи однієї цілі.

Слід зазначити, що наведене визначення стосується формальних організацій і надалі під терміном “організація” ми будемо розуміти саме формальні організації. Разом з тим існують і неформальні організації, тобто такі групи, в яких люди вступають у взаємовідносини один з одним достатньо регулярно. Такі неформальні об’єднання існують у кожній формальній організації і прикладом їх можуть бути люди, поєднані дружними стосунками, спортивними інтересами, спільним хобі і т. ін.

Всі організації мають ряд спільних характеристик. До них належать ресурси, залежність від зовнішнього середовища, розподіл праці та необхідність управління.

Ресурси. В загальних рисах цілі організації включають перетворення ресурсів для досягнення нових результатів. До основних ресурсів, що використовуються організацією, відносять трудові ресурси, капітал, матеріальні ресурси, технологію та інформацію. Як видно з рис. 2.1, всі ресурси організації об’єднуються і використовуються в процесі виробництва товарів та послуг і одним з головних завдань менеджменту є ефективне використання цих ресурсів.

Залежність від зовнішнього середовища. Однією з найважливіших характеристик організації є її взаємозв’язок із зовнішнім середовищем. Термін “зовнішнє середовище” охоплює економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі організації, систему цінностей в суспільстві, громадську думку, техніку і технологію і т.п. Ці взаємопов’язані фактори виробництва впливають на всі процеси, що протікають в організації. В той же час, хоча організація і залежить повністю від зовнішнього середовища, саме це середовище переважно знаходиться поза межами впливу менеджерів.

РЕСУРСИ

ОРГАНІЗАЦІЇ

• люди

• капітал

• матеріали

• технологія

• інформація

ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС

КІНЦЕВИЙ ПРОДУКТ

• товари

• роботи

• послуги

Рисунок 2.1 — В процесі виробництва ресурси організації перетворюються в кінцевий продукт

З розвитком ринкових відносин в Україні вітчизняному менеджменту, в тому числі і в нафтогазовому комплексі, доводиться враховувати все більшу кількість факторів зовнішнього середовища, які набувають глобального характеру. Щоби досягти успіху, українським фірмам доводиться конкурувати на закордонних ринках, протистояти конкуренції закордонних компаній, які починають освоювати українські внутрішні ринки.

Розподіл праці. Однією з важливих та очевидних характеристик організації є розподіл праці. Якщо принаймні дві людини працюють разом, вони повинні розподіляти роботу між собою. Розподіл всієї роботи на складові елементи зазвичай називають горизонтальним розподілом праці. Розподіл значного обсягу роботи на численні та невеликі спеціалізовані завдання дає можливість організації виготовляти більше продукції, ніж коли б та сама кількість людей працювала самостійно. Класичним зразком горизонтального розподілу праці на виробничому підприємстві є, наприклад, виробництво, маркетинг і фінанси.

Оскільки робота в організації розподіляється на складові частини між окремими виконавцями чи групами виконавців, то хтось повинен координувати їх роботу для досягнення успішного результату. Виникає необхідність вертикального розподілу праці, в результаті якого здійснюється координування роботи інших людей.

Необхідність управління. Для того, щоб організація могла досягти поставлених цілей, всі її завдання повинні бути скоординовані за допомогою вертикального розподілу праці. У всіх організаціях, за винятком найменших, управління сьогодні займає надзвичайно багато часу. І для того, щоб організація могла функціонувати успішно, робота щодо управління повинна бути чітко відокремлена від неуправлінської роботи, тобто організації повинні призначати керівників і визначати коло їх обов’язків, повноважень та відповідальності. Фактично створення великих компаній і фірм стало можливим тільки з розвитком управління та відокремленням його від комерційної та технологічної діяльності.

Менеджери та їх роль в процесі управління. Однією із спільних характеристик різних організацій є необхідність управління. Це наводить на думку, що і сама управлінська праця має багато спільного. Так, скажімо, в праці президента великої акціонерної компанії і в праці майстра виробничої дільниці є чимало спільного, хоча сфери діяльності і рівень відповідальності їх суттєво відрізняються.

В даний час широкого розповсюдження набула точка зору, що існує прийнятний для будь-якої організації процес управління, який полягає в реалізації функцій, котрі повинен виконувати кожний керівник. Більшість експертів в галузі управління погоджується з наступним визначенням.

Управління — це процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації за умови найменших витрат ресурсів. У відповідності до цього визначення можна сказати, що менеджер — це функціонер системи менеджменту, котрий шляхом здійснення функцій управління спрямовує організацію в напрямку досягнення поставленої мети.

Менеджер — це завжди професійний керівник, яким може бути і генеральний чи виконавчий директор підприємства, і президент чи член правління компанії, і керівник підрозділу. Для здійснення кваліфікованого керівництва відповідною структурою менеджер повинен володіти методами та засобами управління колективом на основі глибоких знань його внутрішніх зв’язків та координації діяльності працівників в трудовому процесі. Менеджер повинен знати основи соціології, психології, організації виробництва і т.п. В сучасній практиці менеджер, як правило, є найманим працівником, який залучається до управлінської діяльності за контрактами, що укладаються з власниками фірм і організацій.

Ефективність та результативність виконання менеджером функцій управління визначається його кваліфікацією, вимоги до якої, в свою чергу, залежать від рівня управління.