Питання для розгляду та обговорення

1. В чому проявляється особливості організації технічного обслуговування виробництва?

2. Якими структурними підрозділами здійснюється технічне обслуговування виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу?

3. Охарактеризуйте основні завдання та функції ремонтного господарства.

4. Які системи ремонтів використовуються на підприємствах нафтогазового комплексу?

5. Охарактеризуйте переваги та недоліки різних форм організації ремонтів та умови їх використання.

6. Які методи ремонту обладнання використовуються на підприємствах нафтогазового комплексу?

7. Охарактеризуйте та покажіть умови використання різних способів обладнання.

8. Якими показниками можна оцінити рівень організації та ефективності ремонтного обслуговування?

9. Охарактеризуйте основні завдання та функції транспортного обслуговування виробництва.

10. Які фактори впливають на вибір різних видів транспортних засобів?

11. За якими системами здійснюється перевезення вантажів на підприємствах нафтогазового комплексу?

12. В яких організаційних формах здійснюється транспортне обслуговування підприємств нафтогазового комплексу?

13. Якими показниками можна оцінити рівень організації та ефективності управління транспортним обслуговуванням?

14. Охарактеризуйте основні завдання, функції та структуру енергетичного господарства підприємств нафтогазового комплексу.

15. В яких організаційних формах здійснюється енергозабезпечення підприємств нафтогазового комплексу?

16. Якими показниками можна оцінити рівень організації та ефективності управління енергетичного обслуговування?

17. Охарактеризуйте основні завдання та функції матеріально-технічного постачання на промислових підприємствах.

18. Обгрунтуйте доцільність використання різних форм постачання.

19. Наведіть загальну характеристику та дайте класифікацію запасів товарно-матеріальних цінностей промислового підприємства.

20. Дайте повну характеристику та розкрийте методику формування поточних запасів.

21. Покажіть, яке місце займають гарантійні запаси та розкрийте методику їх формування.

22. Чим зумовлене існування сезонних запасів та як вони формуються на підприємствах?

23. Розкрийте суть та покажіть умови використання різних методів управління виробничими запасами.

24. В чому економічна суть та призначення збутових запасів?

25. Як організовується доставка товарно-матеріальних ресурсів на промислових підприємствах?

Глава 10 управління трудовими ресурсами

Ключові слова: трудові ресурси, трудомісткість, стабільність, продуктивність, нормування, плинність, організація, стимули, оплата, кваліфікація, персонал, чисельність, спеціальність.

10.1 Суть та завдання управління трудовими ресурсами

Управління трудовими ресурсами є одним з найважливіших аспектів теорії та практики менеджменту. Термін “трудові ресурси” широко розповсюджений як в теорії, так і практиці планування виробничої діяльності промислових підприємств.

Трудові ресурси — це частина населення, яке має певний фізичний розвиток, розумові здібності та знання, котрі необхідні для роботи в народному господарстві, на підприємствах для вирішення тих завдань, які відповідають їх цілям. До трудових ресурсів відносяться: а) населення працездатного віку за винятком непрацюючих інвалідів та непрацюючих осіб працездатного віку, що отримують пенсію за старістю на пільгових умовах; б) населення, старше або молодше працездатного віку, зайняте в суспільному виробництві.

Вирішальну роль в трудових ресурсах відіграє працездатне населення в працездатному віці. Працездатне населення — це сукупність осіб переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі. В кожному суспільстві працездатне населення складається з двох груп: економічно активного та економічно неактивного населення, співвідношення між якими залежить від соціальних, політичних та демографічних умов.

Економічно активне населення — це частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить йому дохід. Частка економічно активного населення залежить від частки населення працездатного віку, а також від рівня зайнятості окремих вікових груп.

Головною умовою виробництва в будь-якому суспільстві є робоча сила, під якою розуміють сукупність фізичних та духовних здібностей, якими володіє людина і які вона приводить в дію кожного разу, коли виробляє певні споживні вартості.

Як об’єкт управління трудові ресурси виступають одночасно і виробниками, і споживачами матеріальних та духовних благ. У зв’язку з цим в міру поглиблення розподілу праці функція управління трудовими ресурсами безперервно ускладнюється.

Суб’єктом управління трудовими ресурсами виступають як промислові підприємства та організації різних форм власності, так і організації невиробничого характеру (центри зайнятості). Головною метою управління трудовими ресурсами на рівні підприємства є задоволення потреб підприємства в кадрах, забезпечення їх раціональної розстановки, професійно-кваліфікаційного і посадового просування та ефективного використання.

Управління трудовими ресурсами як система складається з окремих підсистем, кожна з яких включає низку напрямків та елементів, що мають самостійне значення, але сприяють вирішенню загального завдання. Безперечно, ця система поступово розвивається та вдосконалюється. Але на кожному етапі вона повинна бути приведена у відповідність з досягнутим рівнем розвитку продуктивних сил та ростом масштабів економіки. Вирішення нових питань постійно вимагає внесення певних корективів в окремі елементи системи управління трудовими ресурсами.

На сьогодні склалася така система управління трудовими ресурсами (табл. 10.1).

Таблиця 10.1 — Система управління трудовими ресурсами

1.	Підсистема формування робочої сили.
1.1	Управління процесом відтворення населення:
	— стимулювання народжуваності, — поліпшення становища жінок-матерів, — турбота про здоров’я людей.
1.2	Управління процесом підготовки кадрів:
	— загальноосвітня підготовка, — профорієнтація, — підготовка робочих кадрів безпосередньо на виробництві, — підготовка робочих кадрів в системі профтехосвіти, — підготовка кадрів в системі вищої та середньої спеціальної освіти, — підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів.
1.3	Управління процесом заміщення робочої сили: — оплата праці, — забезпеченість продуктами харчування та непродовольчими товарами, — розвиток невиробничої сфери, — використання вільного часу.
2.	Підсистема управління процесами розподілу трудових ресурсів.
2.1	Управління процесами створення робочих місць:
	— в матеріальному виробництві, — в невиробничій сфері.
2.2	Управління первинним розподілом робочої сили:
	— розподіл випускників середніх загальноосвітних шкіл, — розподіл спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою.
2.3	Управління перерозподілом робочої сили:
	— через службу працевлаштування, — організований набір робітників, — переміщення робочої сили в межах галузі, окремих господарських структур, окремих територій.
3	Підсистема управління процесом використання робочої сили.
3.1	Управління технічним прогресом:
	— механізацією та автоматизацією виробничих процесів, —скороченням ручної та важкої фізичної праці, — запровадженням передової технології, — раціоналізацією робочих місць, — винахідництвом та раціоналізацією.
3.2	Управління організацією праці:
	— розподілом та кооперацією праці, — вдосконаленням методів праці, — організацією робочих місць, — нормуванням праці, — використанням робочого часу, — дисципліною праці, — умовами праці та її охороною, — матеріальним та моральним стимулюванням.
3.3	Управління економікою праці:
	— плануванням продуктивності праці та трудомісткості продукції, — плануванням чисельності працюючих, — організацією оплати праці.

Як видно із наведеної схеми, перша та друга підсистеми більше стосуються загальнодержавного регулювання, і господарюючі суб’єкти такими питаннями практично не займаються. Безпосереднє відношення до процесу управління трудовими ресурсами починається з третьої підсистеми — управління процесом використання робочої сили.

На даній стадії органи управління повинні стимулювати збільшення випуску продукції з меншою чисельністю працівників, запровадження прогресивних форм організації та оплати праці, удосконалення системи управління працею.

Управління робочою силою у фазі її використання має конкретні завдання: підвищення технічної озброєності праці, застосування передових прогресивних методів праці, скорочення ручної некваліфікованої важкої праці, поліпшення використання робочого часу та зменшення витрат живої праці на одиницю продукції, моральне та матеріальне стимулювання результатів праці, поліпшення умов праці та її охорони.

Будь-яке питання, пов’язане з використанням трудових ресурсів на підприємстві, повинно вирішуватись комплексно, тобто з врахуванням усіх ланок, усіх взаємозв’язків та взаємодій економічного, соціального, психологічного, демографічного, правового та інших аспектів управління ними. Кінцеве завдання буде досягнуте тільки тоді, коли всі ланки, всі складові будуть між собою збалансованими. Одним з таких завдань управління трудовими ресурсами є розробка методик визначення потреб підприємства в кваліфікованих кадрах робітників та спеціалістів відповідно до особливостей їх діяльності.

Управляти трудовими ресурсами — це означає забезпечити повну та раціональну зайнятість працездатного населення та відповідність робочих місць робочій силі, її якісному складу. Відповідно до цього можна виділити такі основні цілі управління трудовими ресурсами на рівні підприємства: забезпечення потреби підприємства (фірми) в кадрах, забезпечення раціональної розстановки, професійно-кваліфікацій-ного та посадового просування, ефективного їх використання.

Функції управління трудовими ресурсами на підприємстві розподіляються таким чином. На рівні апарату управління вирішуються питання стратегічного характеру, здійснюється розробка методичних та нормативних документів, координація діяльності всіх підлеглих підрозділів. На рівні окремих виробництв діяльність щодо управління кадрами носить головним чином оперативний, поточний характер, за винятком окремих питань, що пов’язані з особливостями управління самостійними підрозділами. Функції управління кадрами на рівні цеху виконуються разом з апаратом управління підприємства та лінійним персоналом цехів і пов’язані з раціональним використанням кадрів. Особливості управління кадрами на рівні виробничих бригад полягають в тому, що саме тут формуються всі трудові та соціальні показники.

Важливе місце в процесі формування системи управління трудовими ресурсами належать типології функцій управління, під якими розуміють сукупність видів діяльності, спеціальних обов’язків, спрямованих на вирішення питань, зумовлених цілями управління. Стосовно підприємства варто виділити такі основні функції системи управління: підготовка та перепідготовка кадрів; планування трудових ресурсів; організація та виявлення резервів підвищення ефективності використання трудових ресурсів; інформаційне забезпечення системи; здійснення контролю за використанням трудових ресурсів; управління кадрами.

Кожна із названих функцій включає сукупність конкретних видів управлінської діяльності, обов’язків (конкретних функцій), що зумовлені специфікою структури об’єкта управління та періодично повторюються.

Планування трудових ресурсів полягає в розробці системи трудових балансів та підготовці пропозицій до складання планів підприємства. Підготовка та перепідготовка передбачає приведення якісного складу працівників до потреб підприємства. Організація та виявлення резервів підвищення ефективності використання трудових ресурсів передбачає проведення робіт щодо виявлення та використання резервів підвищення продуктивності праці на основі поліпшення її організації, нормування, скорочення ручної праці, кращого використання робочого часу, підвищення трудової дисципліни і т.п. Інформаційне забезпечення здійснюється шляхом збору, обробки та видачі даних, що стосуються складу трудових ресурсів, використання часу, кількості вільних та новостворених робочих місць, потреби в нових професіях, умов праці і т.п. Контроль за використанням кадрів проводиться за такими напрямками: розширення сфери нормування праці, стан організації та умов праці, рівень стабільності кадрів, виконання заходів щодо їх закріплення на підприємстві, скорочення ручної та важкої праці та ін. Управління кадрами включає підбір та розміщення кадрів, їх підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації відповідно до потреб підприємства.

Співвідношення обсягу та змісту функцій на різних рівнях управління неоднакові, вони залежать від компетенції (правомочності) відповідного суб’єкта управління. А оскільки соціально-економічні процеси на підприємстві відзначаються високим динамізмом, то і функціональна система управління трудовими ресурсами постійно розвивається, породжує нові проблеми, змінює характер зв’язків та значення окремих функцій.