Д. Формування збутових запасів

Крім запасів, що забезпечують процес виробництва, його матеріально-технічне постачання, тобто виробничих запасів, є ще й запаси, що забезпечують процес споживання — так звані збутові (товарні) запаси (рис. 9.2).

Якщо виробничі запаси характеризують ресурси підприємства, то запаси збутові характеризують результати виробничої діяльності підприємства.

Збутові запаси складаються із двох частин: запасів готової продукції на складах підприємства та запасів продукції в дорозі. Перші називають складськими, а другі — транспортними запасами.

Складський запас в загальному вигляді можна записати

, (9.74)

де — запаси на складі на початок періоду, натуральних одиниць; — очікуваний випуск в період між двома відправками, натуральних одиниць; — обсяг відправлень споживачу за даний період, натуральних одиниць.

, (9.75)

де — інтенсивність добового випуску продукції — продуктивність на добу, натуральних одиниць; - інтервал відправлень, діб.

За своїм економічним змістом очікуваний випуск є не що інше, як величина запасу, пов’язана з комплектуванням відправлення. За певних умов

, (9.76)

але, здебільшого

, (9.77)

оскільки на підприємстві є ще , що також буде реалізоване як

, (9.78)

де — запас продукції на складах підприємства на кінець даного періоду, натуральних одиниць.

Транспортний запас можна записати у вигляді

, (9.79)

де — величина разового відправлення (поставки), транзитна норма, натуральних одиниць; — час транспортування продукції до споживача — час перебування продукції в дорозі, діб.

Загальний товарний запас складає

. (9.80)

Завдання управління товарними запасами полягає у визначенні та дотриманні оптимальної величини запасу.

Організація та управління доставкою товарно-матеріальних ресурсів

Заключним та кінцевим етапом роботи в управлінні матеріальними ресурсами є організація доставки матеріальних ресурсів в цехи та на робочі місця, а також готової продукції споживачам.

Основними завданнями даного етапу є:

повне, своєчасне та комплексне забезпечення необхідними матеріалами виробничих цехів та служб підприємства;

належна підготовка матеріальних ресурсів до виробничого споживання (комплектування, дозування тощо);

звільнення цехів та дільниць виробництва від виконання функцій, пов’язаних з організацією постачання їх матеріалами;

сприяння правильному витрачанню матеріалів відповідно до встановлених норм, раціональному використанню відходів та тари;

сприяння раціональній організації роботи внутрівиробничого транспорту та правильному використанню транспортних засобів при доставці матеріальних ресурсів та готової продукції зі складів підприємства як своїм виробничим підрозділам, так і іншим, зовнішнім споживачам;

комплектування готової продукції для відправлення її споживачам.

На промислових підприємствах використовують два методи забезпечення виробничих підрозділів матеріальними ресурсами:

1) централізований метод — активний, коли ресурси доставляють на склади за певним графіком. При цьому транспорт використовується найраціональніше;

2) децентралізований — коли ресурси зі складів підприємства цехи одержують самостійно.

На практиці більш поширеним є централізований метод. При цьому методі доставку зі складів підприємства споживачам можна здійснювати за такими схемами: маятниковою, променевою та кільцевою (див. 9.3).

Маятникова система, як відомо, стосується випадку, коли є один постачальник (склад) та один споживач, тобто зв’язок здійснюється між двома пунктами. При цьому залежно від форми зв’язку між цими пунктами можна виділити такі різновиди даної схеми: маятникову односторонню, маятникову двосторонню та маятникову змішану (рис. 9.1 а, 9.1 б).

Незалежно від різновиду даної системи загальну кількість транспортних засобів для перевезення вантажів визначають за формулою

, (9.81)

де — кількість матеріальних ресурсів, яку необхідно перевезти за зміну, натуральних одиниць; — пробіг транспорту з вантажем, хв; — пробіг транспорту без вантажу, хв; — час одного навантаження, хв; — час одного розвантаження, хв; — час можливих затримок в дорозі, що приймається в розмірі хв; — вантажопідйомність транспорту, т; — коефіцієнт використання вантажопідйомності; — фонд робочого часу, годин.

Дана система доставки досить широко використовується в практичній діяльності підприємства, оскільки доставка здійснюється з певного складу (пункту).

Променева система (схема) використовується в тих випадках, коли споживачів кілька і забезпечуються вони одним постачальником, або навпаки — кілька постачальників забезпечують споживача різними матеріалами. Залежно від цього розрізняють два варіанти даної системи: променеву відцентрову та променеву доцентрову (див. рис. 9.1, в та 9.1, г).

Кількість транспортних засобів, що обслуговують променеву систему перевезень, визначають як суму їх по кожному променю

, (9.82)

де — кількість променів.

Кільцева система (схема) використовується у випадках, коли кілька постійних пунктів пов’язані послідовною доставкою від одного пункту до іншого з обов’язковим поверненням транспорту у вихідний пункт.

Залежно від напряму руху вантажів розрізняють два варіанти кільцевої системи: кільцеву із згасаючим вантажопотоком та кільцеву із наростаючим вантажопотоком (див. 9.1, д та 9.1, е).

Кількість транспортних засобів при кільцевій системі із згасаючим вантажопотоком визначають за формулою

, (9.83)

де — час пробігу транспорту по всьому кільцю, хв; — кількість пунктів розвантаження.

Кількість транспортних засобів при кільцевій системі із наростаючим вантажопотоком визначають за формулою

, (9.84)

де — кількість пунктів навантаження.

Суть управління доставкою матеріальних ресурсів полягає у виборі та обгрунтуванні системи перевезень, що проводиться одночасно із вибором та визначенням кількості транспортних засобів. Ці розрахунки слід проводити з врахуванням кількості вантажів, їх характеру, умов доставки, відстані та потужності складських приміщень. При цьому всі питання організації та управління доставкою вантажів вирішуються однаково незалежно від того, що перевозиться: матеріальні ресурси на робочі місця, чи готова продукція споживачам.