В. Методика формування сезонних запасів

Сезонні запаси — це різновид матеріальних запасів, на формування яких впливають фактори виробництва, споживання чи доставки продукції. Вони є складовою частиною загальних виробничих запасів, але за певних умов їх можна вважати запасами поточними.

Величина сезонних запасів повинна забезпечувати нормальну роботу виробництва на весь період сезонної перерви в поступленні або ж споживанні ресурсів.

Основними причинами утворення сезонних запасів є:

а) сезонне виробництво продукції (наприклад, продукції рослинництва);

б) сезонне споживання матеріальних або інших ресурсів (наприклад, палива для опалення в опалювальний період);

в) неможливість доставки матеріальних ресурсів іншим способом, крім сезонних видів транспорту (наприклад, річкового), а також випадки затримки в доставці через снігові заноси, повені тощо.

Аналогічні причини утворення сезонних запасів характерні і для підприємств нафтогазового комплексу, але із деякими застереженнями на умови проведення робіт. На підприємствах нафтогазового комплексу, зокрема, геологорозвідувальних та бурових, можливі такі три випадки утворення та використання сезонних запасів: послідовний, паралельний та змішаний. При цьому ніяких гарантійних запасів уже не створюють і, по суті, сезонний запас немов би перетворюється в запас поточний.

1. Послідовна форма (перший випадок). При послідовній формі періоди створення та використання запасу не співпадають в часі та здійснюються послідовно: спочатку завезення ресурсу відповідно до планової потреби, а потім його виробниче використання.

Дана форма виникає в тих випадках, коли завезення матеріальних ресурсів (формування запасів) потребує одних умов, а використання — інших, наприклад, проведення певних геологорозвідувальних робіт можливе тільки в літній період, а доставка матеріальних ресурсів — тільки в зимовий період.

Графічно цей варіант створення та використання сезонного запасу можна зобразити в такому вигляді (рис. 9.4.).

Як видно із наведеного графіка, максимальний сезонний запас за своїм значенням є не що інше, ніж загальна планова потреба даного виду ресурсу на заданий обсяг робіт. Знаючи інтенсивність добового споживання та тривалість періоду роботи (періоду використання), можна визначити загальну планову потребу в даному виді ресурсу, а це означає - і величину сезонного запасу

, (9.57)

де — загальна планова потреба даного ресурсу, натуральних одиниць; — час виробничого використання (споживання) ресурсу — тривалість виробничого періоду, діб.

Рисунок 9.4 — Схема утворення та використання сезонного запасу (перший випадок)

При організації доставки ресурсу задача полягає у визначенні інтенсивності добового поповнення запасу, виходячи з можливого періоду завезення (нагромадження), тобто у визначенні необхідної кількості транспорту

, (9.58)

де — період нагромадження запасу, діб.

При цьому незалежно від співвідношення між параметрами інтенсивності завезення (використання) та часу нагромадження (споживання) порядок розрахунків не змінюється.

Середній сезонний запас, необхідний для формування оборотних коштів підприємства, визначається, як і в попередніх випадках, у вигляді половини максимального запасу

або , (9.59)

2. Паралельна форма (другий випадок). Паралельна форма використовується в тих випадках, коли час створення запасу строго обмежений, а час використання нічим не обмежується, наприклад, доставка здійснюється тільки взимку, а роботи проводяться в будь-який час. Як і в попередньому випадку, створення гарантійного запасу не передбачається.

Г рафічно даний варіант створення та використання сезонного запасу можна зобразити у такому вигляді:

Рисунок 9.5 — Схема утворення та використання сезонного запасу (другий варіант)

Як видно із наведеної схеми, та . Якби проходив тільки процес нагромадження, то

, (9.60)

але згідно із умовою одночасно з нагромадженням відбувається і виробниче споживання, і тому загалом процес нагромадження йде повільніше

.

Отже

. (9.61)

Іншими словами, сезонний запас у даному випадку залежить від часу нагромадження та різниці між інтенсивністю добового нагромадження та добового споживання.

Як і в попередньому випадку, завдання зводиться до організації доставки вантажів, організації завезення ресурсу.

3. Змішана форма (третій випадок). Змішана форма використовується у тих випадках, коли час створення запасу не обмежується, але при цьому строго обмежується час його виробничого використання, наприклад, завезення вантажів можна здійснювати безперервно, а проведення робіт можливе тільки взимку через зміну рівня підгрунтових вод.

Графічно даний варіант створення та використання сезонного запасу можна зобразити в такому виді:

Рисунок 9.6 — Схема утворення та використання сезонного запасу (третій випадок)

Умовою даної системи є та . Якщо проходило б тільки нагромадження, то

, (9.62)

але, оскільки активне нагромадження відбувається тільки в період , то це означає, що

. (9.63)

Іншими словами, величина сезонного запасу у даному випадку залежить від інтенсивності добового нагромадження та чистого часу нагромадження.

У всіх трьох випадках завдання організації поставки ресурсів полягає, як вже вказувалось, у визначенні інтенсивності добового нагромадження та тих транспортних засобів, що необхідні для вирішення даного завдання. Детально це питання висвітлюється нижче.