Б. Методика формування гарантійних запасів

Гарантійний запас призначається для забезпечення (постачання) виробництва у випадках, коли відсутній поточний запас, та виникає в результаті затримки поступлення чергової партії матеріалів. Причиною таких затримок можуть бути і запізнення відвантаження, і затримка матеріалів в дорозі. Іншими словами, інтервал доставки не є строго постійним, як це допускалося при розрахунках поточного запасу, і може відхилятися, а ці відхилення і викликають необхідність створення гарантійного запасу.

Гарантійний запас не повинен бути дуже великим, але він повинен бути достатнім, щоб перекрити відхилення від встановленої періодичності доставки. Звідси і необхідність його обгрунтування та розрахунку.

В практиці організації матеріально-технічного постачання найпоширенішими є два способи визначення гарантійного запасу: за інтервалом відставання та за фактичними даними.

1. При першому способі — способі прямого рахунку — величину оптимального гарантійного запасу встановлюють, виходячи з часу, що необхідний для відновлення поточного запасу, якщо він буде використаний до поступлення чергової партії. В цьому випадку користуються таким поняттям як інтервал відставання, під яким розуміють розрив в часі між моментом замовлення нової партії матеріалів та моментом її отримання. Цей час включає:

час, необхідний для термінового оформлення нового замовлення — ;

час, необхідний для відвантаження першої партії матеріалів постачальником — ;

час транспортування матеріальних ресурсів від постачальника до споживача (час перебування матеріалу в дорозі) — ;

час, необхідний на приймання та підготовку до виробничого споживання даного ресурсу — .

Відповідно до сказаного величину гарантійного запасу можна записати у вигляді

. (9.50)

Тепер головна задача полягає в тому, щоб вірно визначити всі складові елементи часу.

На практиці згідно з діючими нормативними документами час на замовлення, відвантаження та підготовку приймається в розмірі одного дня (доби) кожний, тобто . Час транспортування визначається розрахунком залежно від виду транспорту та виду відправки вантажів. Всі розрахунки можна проводити або по залізничному, або по автомобільному транспорту, залежно від умов їх використання.

При використанні залізничного транспорту розрізняють три види відправлень: маршрутні, повагонні та дрібні. Маршрутні відправлення передбачають 28-40 вагонів одночасно (поїзд), повагонні — до 5 вагонів, дрібні — менше одного вагона (контейнер, скриня тощо).

Залежно від виду відправлень нормується швидкість доставки (пересування) вантажів: при маршрутних — 550 км/добу, при повагонних — 330 км/добу, при дрібних — 180 км/добу.

Знаючи відстань доставки L та середньодобову швидкість, можна визначити час доставки (транспортування)

, (9.51)

де — відстань доставки, км; — швидкість доставки, км/добу.

Якщо постачання здійснюється від кількох постачальників, слід визначити середню відстань доставки

, (9.52)

де — відстань доставки від і-го постачальника, км; — величина партії і-тим постачальником в прийнятих одиницях вимірювання.

При використанні автомобільного транспорту розрізняють два види відправлень — дрібні та маршрутні. При дрібних відправленнях перевезення здійснюються одиночними автомобілями, а при маршрутних — автопоїздами. При цьому при дрібних відправленнях слід користуватися такими нормами перебування транспорту в дорозі: при відстанях до 200 кілометрів — 2 дні (доби), від 200 до 400 км — 3 доби, понад 400 км — 3 доби і ще одну за кожні наступні 250 км. При маршрутних відправленнях передбачаються такі норми: при віддалях до 250 км — 1 доба, від 200 до 400 км — 2 доби, понад 400 км — 2 доби та 1 доба за кожні наступні 250 км.

Даний метод найчастіше використовують при розрахунках гарантійних запасів для новоорганізованих підприємств.

2. При другому методі за основу всіх розрахунків беруть дані про так званий дефіцит, що виникає через недопоставки або затримки в дорозі окремих ресурсів. Розрахунки проводяться в такому порядку:

а) визначаються середній фактичний інтервал поставок, зважений за величиною фактичних поставок

, (9.53)

де — фактичний інтервал кожної і-ої поставки; — фактична величина кожної і-ої поставки.

б) відбирають партії, між якими інтервали поставок перевищують розрахований середній фактичний інтервал;

в) визначають розмір запізнень, зважений за обсягом затриманих партій поставок.

В результаті норма гарантійного запасу визначається за формулою

, (9.54)

де — інтервали і-ої поставки, що здійснена із запізненнями, діб; — величина і-ої поставки, що здійснена із запізненням, натуральних одиниць.

Величину гарантійного запасу можна визначити і за відомою формулою середньоквадратичного відхилення обсягів партій поставки від середнього рівня

, (9.55)

де — середній рівень поставок в плановому періоді.

Якщо недопоставки дуже великі, то слід середню фактичну величину поставки замінити на величину планової поставки. Тоді величина гарантійного запасу визначається за формулою

, (9.56)

де — інтервал і-ої поставки, доби; — планова величина поставки, натуральних одиниць.

Норма гарантійного запасу приймається переважно в розмірі, що не перевищує 50% поточного запасу. Але з цього загального правила є кілька винятків.

1. Якщо підприємство знаходиться далеко від зручних шляхів сполучення, то норма гарантійного запасу приймається в розмірі повного поточного запасу.

2. Якщо інтервал поставок не перевищує 5 діб, то норма гарантійного запасу також приймається в розмірі повного поточного запасу.

3. Якщо матеріальні ресурси доставляються на склади підприємства із районних (або інших) постачальницьких баз, то норма гарантійного запасу приймається в розмірі 30% поточного запасу.