А. Методика формування поточних запасів

Поточний запас — це складова частина виробничого запасу, що виділяється при нормуванні та аналізі запасів засобів виробництва. Він призначений для забезпечення нормальної роботи підприємства, організації в період між двома черговими поставками матеріальних ресурсів на склади підприємства за умови їх рівномірності і за величиною, і за періодичністю.

На момент поставки поточний запас має певну максимальну величину, яка зменшується до мінімуму (до нуля) за період між поставками. Схематично це виглядає так:

Лінія максимального запасу

Лінія середнього запасу

Лінія мінімального запасу

Рисунок 9.3 — Схема утворення та використання поточного запасу

При розрахунках визначають насамперед максимальне значення поточного запасу за формулою

, (9.32)

де — середня інтенсивність добового споживання даного виду ресурсу, т/добу; — плановий інтервал поставки даного виду ресурсу (цикл постачання), діб.

Знаючи величину поточного запасу, можна визначити періодичність (інтервал) поставки

. (9.33)

В окремих випадках частоту поставок слід визначати через транзитну норму. Транзитна норма — це мінімальна кількість продукції, яку підприємство-виробник приймає для відправки на адресу конкретного споживача. Транзитною нормою може бути маршрутна група вагонів, один вагон, контейнер, часом і дрібніші відправки. Тоді інтервал визначається у вигляді

, (9.34)

де — транзитна норма в прийнятих одиницях вимірювання.

Якщо інтенсивність добового споживання дуже висока, то інтервал поставки визначають через її частоту

, (9.35)

де — загальна планова потреба даного виду ресурсу в даному періоді в прийнятих одиницях вимірювання; — величина однієї партії поставок в прийнятих одиницях вимірювання; — частота поставок, тобто кількість поставок в даному періоді.

Тоді

, (9.36)

де — тривалість планового періоду, діб.

За своїм економічним змістом величина однієї поставки є не що інше, як максимальний поточний запас, і визначається за формулою (9.32). Що ж стосується інтервалу поставки, то це норма поточного запасу в днях (добах). Отже, при одержанні матеріалів від одного постачальника кількісна норма максимального поточного запасу дорівнює величині партії поставки матеріалу.

В практиці дуже часто один і той же вид матеріалу поступає на склади підприємства від кількох постачальників, причому строки відвантаження матеріалів кожним постачальником можуть відрізнятись. За таких умов величина поточного запасу визначається як середньозважена для всіх постачальників

, (9.37)

де — партія матеріалів, що одночасно поступає від одного постачальника, в прийнятих одиницях вимірювання; — питома вага поставки матеріалів кожним постачальником в загальному обсязі поставок, %; — кількість постачальників.

При нормуванні матеріальних ресурсів зазвичай користуються показником середнього запасу. Його визначають за формулою

, (9.38)

Але, оскільки величина максимального запасу дорівнює величині однієї поставки, а мінімальний поточний запас дорівнює нулю, то формула (9.38) набуває вигляду

. (9.39)

Дуже часто при нормуванні матеріальних ресурсів користуються поняттям норма запасу в днях

. (9.40)

Але, оскільки

, (9.41)

то, середній поточний запас в днях можна подати у вигляді половини інтервалу поставки

. (9.42)

Таким чином, норма поточного запасу в натуральному вимірюванні являє собою половину партії поставки, а за часом — половину інтервалу поставки.

Якщо підприємство використовує обмежену кількість найменувань матеріальних ресурсів (не більше 3-4 видів), то величина середнього поточного запасу встановлюється зазвичай за повним інтервалом поставки. У випадках, коли інтервал поставки не перевищує 5 днів, середній поточний запас також встановлюється за повним інтервалом поставки. При інтервалах поставки 5-10 днів середній поточний запас приймається в 5 днів.

Оскільки в розрахунках ми використовували такий параметр як величина однієї партії поставки, має певний практичний інтерес визначення оптимальної його величини. Цю задачу можна вирішити через витрати, пов’язані із заготовкою та утриманням на складах одержаної партії.

В загальному вигляді сумарні витрати можна подати у вигляді

, (9.43)

де — витрати, пов’язані із заготовкою матеріальних ресурсів в кількості ; — витрати на утримання цієї партії на складах.

Величину витрат на заготовку даної партії поставки можна записати

, (9.44)

де — умовно-постійні витрати, що включають витрати на оформлення замовлення, та частина транспортно-заготовчих витрат, тобто витрати, що не залежать від величини поставки; — витрати на заготовку одиниці ресурсу, тобто змінні витрати, що залежать від величини поставки.

Величину витрат, пов’язаних з утриманням заготовленої партії на складі, можна записати у вигляді

, (9.45)

де — витрати на утримання одиниці ресурсу на складах, за одну добу.

А з урахуванням формули (9.41)

. (9.46)

Загальні витрати на заготовку та утримання партії поставки з урахуванням формул (9.44) та (9.46) набувають вигляду

. (9.47)

В розрахунку на одиницю ресурсу формула (9.47) набуває вигляду

, (9.48)

Тепер завдання полягає в тому, щоб знайти таке значення величини поставки, при якому буде мінімальним. Для цього візьмемо першу похідну, прирівняємо її до нуля та розв’яжемо рівняння відносно

. (9.49)

Формула (9.49) відома в економіці як формула Уілсона-Гарріса і характеризує оптимальний розмір партії поставки.