Методика оцінки рівня організації та ефективності управління енергетичним обслуговуванням
Враховуючи специфіку енергетичного обслуговування (безперервність роботи) для оцінки рівня організації особливе значення мають загальні показники ритмічності, безперервності, надійності, пропорційності та паралельності, методика визначення яких показана в р. 9.2. Крім того, практичне значення мають також показники, що характеризують рівень організації праці, — коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт робочого часу та коефіцієнт трудової дисципліни. Методика визначення цих показників детально розглядається в р. 10.4.
Серед специфічних показників, що характеризують рівень організації енергетичного обслуговування, слід виділити: коефіцієнт енергоозброєності робітників, коефіцієнт корисного використання енергії, коефіцієнт енергоозброєності виробництва, величину втрат, косинус фі та ін.
1. Коефіцієнт енергоозброєності праці характеризує рівень озброєності трудових процесів всіма видами енергії, а також кожним видом енергії окремо і визначається у вигляді
,
(9.16)
де
—
кількість корисно використаної енергії
у відповідних одиницях вимірювання;
—
кількість відпрацьованого робітниками
часу, людино-днів, людино-годин.
2. Коефіцієнт енергоозброєності робітників показує рівень озброєності робітників всіма видами енергії (або окремими видами) і визначається за формулою
, (9.17)
де
—
загальна енергетична потужність, що
обслуговує виробничий процес в прийнятих
одиницях вимірювання;
— кількість робітників, що працюють в
найдовшу зміну.
3. Коефіцієнт енергоозброєності виробництва характеризує величину енергетичної потужності, що припадає на одиницю освоєних виробничих фондів і визначається за формулою
,
(9.17)
де
— величина встановленої потужності в
прийнятих одиницях вимірювання;
— вартість основних виробничих фондів.
4. Коефіцієнт корисного використання енергії показує рівень ефективності її використання в процесі виробництва
,
(9.19)
де
—
загальна кількість витраченої енергії
в процесі виробництва в прийнятих
одиницях вимірювання.
5. Коефіцієнт централізації виробництва енергії характеризує співвідношення кількості енергії, виробленої різними енергоустановками
, (9.20)
де
—
кількість енергії, що виготовлена
загальнодержавними енергопідприємствами
в прийнятих одиницях вимірювання;
— загальна кількість енергії, що
вироблена всіма енергоустановками,
включаючи і власні енергоустановки
підприємства.
6. Коефіцієнт потужності енергоустановок (косинус фі) — якісна характеристика енергоустановок, що працюють на змінному струмі. Визначається співвідношенням активної та суми активної і реактивної потужності
,
(9.21)
де
—
актична потужність;
— реактивна потужність.
Для оцінки рівня ефективності функціонування енергетичного господарства можна використовувати такі показники, як питомі витрати енергії на одиницю продукції або робіт (1 м проходки, 1 т видобутої нафти, 1 т перекачаної нафти чи газу тощо; питома вага витрат на енергообслуговування в загальній собівартості продукції (робіт) та ін.
Основними напрямками поліпшення організації та підвищення ефективності енергообслуговування можуть бути: запровадження прогресивних споживачів енергії, прогресивних технологічних процесів, підвищення завантаження обладнання, використання вторинних енергоресурсів, зниження втрат, раціоналізація процесів праці обслуговуючого персоналу тощо.