В. Організаційні форми транспортного обслуговування

Хоч транспортне обслуговування підприємств нафтогазового комплексу здійснюється різними видами транспорту (водним, залізничним, автомобільним, авіаційним, тракторним), найбільше практичне значення має автомобільний транспорт і на його прикладі варто розглянути організацію надання послуг транспортом і спецтехнікою підприємствам-замовникам.

Залежно від конкретних виробничих умов розміщення підприємств можна виділити такі організаційні форми транспортного обслуговування виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу.

1. Використання транспортних засобів загального призначення, представлених автотранспортними підприємствами (АТП), відділеннями залізниць (ВЗ), підприємствами цивільної авіації (ПЦА) та пароплавствами.

Організаційно-правовою основою використання такого транспорту є господарський договір та квартальні заявки, що укладаються з відповідною транспортною організацією. Розрахунки за використаний транспорт проводяться згідно з чинними тарифами в залежності від класу доріг, кількості вантажів, кількості льотних годин тощо. Основою для розрахунків є пред’явлені рахунки за виконані роботи та надані послуги.

При такій організаційній формі транспортного обслуговування підприємство-замовник ніякої відповідальності за технічний стан транспортних засобів не несе. Разом з тим воно не має права використовувати транспортні засоби для інших цілей, ніж це вказано в заявці.

Транспорт загального призначення використовується для доставки вантажів у вигляді централізованих перевезень; найчастіше — для перевезень вантажів на центральні бази постачання.

2. Підпорядкування всіх транспортних засобів спеціалізованим галузевим транспортним підприємствам, що надають замовникам повний комплекс послуг, перерахованих вище. Такі підприємства (наприклад, управління технологічного транспорту та спецтехніки) виконують різноманітні перевезення як в межах зон обслуговування підприємств, так і між віддаленими пунктами. В межах зон обслуговування підприємств проводяться масові перевезення місцевих будівельних матеріалів, що становить приблизно 40-50% всіх перевезень. При цьому такі перевезення здійснюються переважно на невеликі відстані.

Більшість вантажоперевезень, що виконуються спеціалізованими галузевими транспортними підприємствами, здійснюються у формі централізованих перевезень. Така форма є економічно найвигіднішою як для замовника, так і для виконавця: скорочується час простоїв транспорту, підвищується продуктивність праці на перевезеннях, зменшуються втрати при доставці. В загальних вантажоперевезеннях на цю форму припадає біля 30% від загальних транспортних витрат.

Крім централізованих вантажоперевезень, використовується й інша форма - оперативні перевезення (чергові вантажні автомобілі), що здійснюють доставку вантажів у невеликих кількостях з баз виробничого обслуговування на виробничі об’єкти і назад.

В аналогічному режимі надаються послуги і легковим автомобільним транспортом для обслуговування виробничих об’єктів (перевезення інженерно-технічних працівників на об’єкти і назад).На оперативні вантажоперевезення припадає до 25% загальних транспортних витрат.

Значна частина транспортних послуг припадає на тракторний транспорт (біля 16%). При цьому тракторний транспорт використовується для перевезення крупних блоків при виконанні бурових робіт (вежолебідковий, агрегатно-приводний, насосний, енергетичний), а також при виконанні деяких видів ремонтних робіт в нафтогазовидобувних підприємствах.

При використанні транспорту для централізованих перевезень порядок організації робіт і розрахунків за надані послуги аналогічний першій організаційній формі, а при використанні транспорту для оперативних перевезень оплата здійснюється за почасовими тарифами.

Обслуговування замовників через систему спеціалізованих галузевих транспортних підприємств забезпечує найкраща спеціалізація транспорту, що дає змогу використовувати сучасні методи доставки вантажів, ремонтного обслуговування та найкраще маневрувати транспортними засобами. Що ж стосується юридичного статусу замовника, то він аналогічний попередній формі.

3. Підпорядкування транспортних підрозділів безпосередньо підприємствам (буровим, нафтогазовидобувним тощо). Такі підрозділи здійснюють транспортне обслуговування тільки даних організацій і мають в своєму складі тільки такі транспортні засоби та спецтехніку, які необхідні для обслуговування даного підприємства. Слід, однак, зазначити, що при такій формі використання транспортних засобів малоефективне, бо деякі види техніки використовуються посезонно і тому немає можливості маневрувати рухомим складом між різними замовниками та використовувати прогресивні форми доставки вантажів.

4. Підпорядкування транспортних підрозділів, як і в попередньому випадку, безпосередньо підприємствам, але з одночасним обслуговуванням інших організацій, що розміщені в даному районі. При такій формі проявляються всі недоліки, характерні для попередньої, хоч при цьому дещо зростає можливість маневрування.

Як для третьої, так і для четвертої форм організації транспортного обслуговування характерно, що всі функції з організації та управління транспортним обслуговуванням переходять до підприємства, якому підпорядкований транспортний підрозділ. Транспортний підрозділ (цех) несе повністю відповідальність за технічний стан рухомого складу та за проведення всіх видів ремонтного обслуговування транспортних засобів.

Всі взаємовідносини щодо транспортного обслуговування внутрішніх підрозділів підприємства базуються на засадах внутрішньовиробничого господарського розрахунку згідно з юридичним статусом транспортного підрозділу. При наданнні транспортних чи інших послуг стороннім замовникам організація відносин аналогічна першій та другій формам.