
- •За редакцію професора о.І.Лесюка м. Івано-Франківськ
- •Рецензенти:
- •Від авторів
- •Роль та місце інженера в управлінні виробництвом
- •Основні вимоги до менеджера
- •Предмет та завдання курсу
- •Зміст та структура курсу
- •Зв’язок курсу з іншими навчальними дисциплінами
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Частина 1 основи управління
- •Глава 1 виробнича система та її функціонування
- •1.1 Суть та принципи функціонування виробничих систем
- •1.2 Загальна модель організації та управління виробництвом
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 2 організація та менеджмент
- •2.1 Суть і загальна характеристика менеджменту
- •2.2 Рівні управління
- •2.3 Розвиток науки про управління
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 3 функції менеджменту
- •3.1 Функціональний зміст управління
- •3.2 Характеристика загальних функцій управління
- •3.3 Характеристика спеціальних функцій управління
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 4 методи управління
- •4.1 Значення методів в системі управління виробництвом
- •4.2 Класифікація та загальна характеристика методів управління
- •4.3 Адміністративні методи управління
- •4.4 Економічні методи
- •4.5 Соціологічні методи
- •4.6 Соціально-психологічні типи керівництва
- •4.7 Проблеми координації при використанні соціологічних методів
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 5 управлінські рішення
- •5.1 Значення та природа управлінських рішень
- •5.2 Умови оптимальності управлінських рішень
- •5.3 Підготовка та прийняття рішень
- •5.4 Динаміка управлінських рішень
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 6 формування організаційних структур управління
- •6.1 Суть процесу управління на підприємстві
- •6.2 Цілі, завдання та функції управління
- •6.3 Централізація та децентралізація повноважень
- •6.4 Організаційні структури та принципи їх побудови
- •6.5 Групування функцій управління підприємством
- •6.6 Основи раціональної побудови апарату управління
- •6.7 Основні ланки управління підприємством
- •6.8 Організація процесу управління підприємством
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Частина іі організація управління виробництвом
- •Глава 7 управління основним виробництвом
- •7.1 Організація і управління виробничими процесами
- •7.2 Основні принципи та форми організації виробництва
- •7.3 Типи виробництв, їх організація та управління
- •7.4 Методи організації основного виробництва
- •7.5 Розрахунок та проектування потоку
- •Глава 8 управління розвитком матеріально-технічної бази підприємства
- •8.1 Зміст та характеристика основних напрямків підвищення ефективності виробництва Основні фактори виробництва
- •Загальна характеристика напрямків підвищення ефективності виробництва
- •8.2 Методика визначення технічного рівня виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу
- •Методика оцінки рівня розвитку техніки
- •Методика оцінки рівня технології виробництва
- •Методика оцінки рівня якості продукції та робіт
- •Методика оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів
- •8.3 Визначення впливу організаційних та технічних заходів на техніко-економічні показники діяльності підприємства
- •8.4 Управління технічним та організаційним розвитком виробництва
- •Управління основними виробничими фондами
- •Управління матеріальними ресурсами та оборотними фондами
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 9 управління системою технічного забезпечення виробництва
- •Вибір раціональної організації та управління ремонтним обслуговуванням
- •Б. Форми організації ремонтів
- •В. Методи організації ремонтів обладнання
- •Г. Способи ремонту обладнання
- •Методика оцінки рівня організації та ефективності ремонтного обслуговування
- •9.3 Організація та управління транспортним обслуговуванням виробництва
- •Організація транспортного обслуговування а. Умови раціонального використання транспортних засобів
- •Б. Характеристика основних вантажопотоків
- •В. Системи вантажоперевезень
- •В. Організаційні форми транспортного обслуговування
- •Методика оцінки рівня організації та ефективності управління транспортним обслуговуванням
- •9.4 Організація та управління енергетичним обслуговуванням виробництва
- •Організація енергетичного обслуговування
- •Методика оцінки рівня організації та ефективності управління енергетичним обслуговуванням
- •9.5 Організація та управління матеріально-технічним постачанням Завдання та функції матеріально-технічного постачання
- •Вибір та обгрунтування оптимальної форми постачання
- •Методика формування та управління виробничими запасами
- •А. Методика формування поточних запасів
- •Б. Методика формування гарантійних запасів
- •В. Методика формування сезонних запасів
- •Г. Методи управління виробничими запасами
- •Д. Формування збутових запасів
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 10 управління трудовими ресурсами
- •10.1 Суть та завдання управління трудовими ресурсами
- •10.2 Методи управління трудовими ресурсами
- •10.3 База управління трудовими ресурсами
- •10.4 Управління трудомісткістю та якістю праці
- •Управління використанням робочого часу
- •Управління нормуванням праці
- •Управління організацією праці
- •Управління дисципліною праці
- •Управління якістю праці
- •10.5 Управління рухом кадрів
- •Управління професійною орієнтацією та підготовкою кадрів
- •Управління підготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів
- •Управління стабілізацією трудового колективу
- •10.6 Управління стимулюванням праці
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 11 управління реалізацією продукції
- •11.1 Суть та зміст маркетингу
- •11.2 Процес управління маркетингом
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Глава 12 фінансовий менеджмент
- •Умовні позначення
- •Модель Баумола
- •Модель Міллера - Орра
- •Р исунок 12.8 — Модель Міллера - Орра
- •12.6 Оцінка фінансового стану підприємства
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Список використаної літератури
- •Глава 5. Управлінські рішення 131
- •Глава 6. Формування організаційних структур
- •Глава 7. Управління основним виробництвом 213
- •Глава 8 Управління розвитком матеріально-
- •Глава 9 Управління системою технічного
- •Глава 10 Управління трудовими ресурсами 381
- •Глава 11 Управління реалізацією продукції 429
- •Глава 12 Управління фінансами 453
Г. Способи ремонту обладнання
Залежно від кількості однотипного обладнання та технічної оснащеності ремонтних баз використовуються різні способи ремонту обладнання: індивідуальний, агрегатно-знеосіблений та загально-знеосіблений.
Індивідуальний спосіб ремонту. При індивідуальному способі ремонту обладнання ремонтує одна комплексна бригада, що складається із робітників високої кваліфікації. При цьому кожна одиниця обладнання підлягає розбиранню на окремі вузли і деталі, які в процесі ремонтних робіт не знеосіблюються, тобто обладнання збирають з тих же відремонтованих частин, з яких воно складалось до ремонту.
Індивідуальний спосіб ремонту не має на практиці великого поширення через притаманні йому недоліки. Це — значний час простоювання обладнання в ремонті, оскільки багато часу витрачається на ремонт та виготовлення окремих змінних деталей і частин. По-друге, це — відсутність гарантії високої точності підготовки та зборки деталей, вузлів та механізмів в умовах обмеженого часу на ремонт. По-третє, це — необхідність високої кваліфікації ремонтних робітників, які забезпечували б виконання будь-яких видів робіт, що виникають в процесі ремонту.
Виходячи із цього, індивідуальний спосіб ремонту використовується найчастіше при ремонті простих видів обладнання та невеликій його кількості, а також при відсутності підмінного фонду обладнання. Такий спосіб ремонту існує в геологорозвідувальних партіях, на окремих дільницях бурових робіт, особливо, коли вони працюють у віддалених районах.
Агрегатно-знеосіблений спосіб ремонту. При цьому способі ремонту весь комплекс ремонтних робіт ділиться на окремі складові частини, кожна з яких являє собою повністю закінчений процес ремонту певного агрегату чи вузла. Іншими словами, машину розбирають на окремі агрегати (вузли), кожний з яких ремонтується окремо. Збирають машину з готових знеосіблених вузлів — дублерів, що в практиці називають ремонтними вузлами, а звідси і друга назва способу: спосіб вузлового ремонту, або вузловий спосіб ремонту.
Використання заздалегідь підготовлених складальних одиниць (ремонтних вузлів) дає можливість в багатьох випадках значно скоротити простої обладнання, пов’язані з використанням ремонтних робіт.
Найбільшу шкоду наносять виробництву простої технологічного обладнання в непланових ремонтах. Причиною таких ремонтів зазвичай є випадкові відмови через вихід з ладу окремих деталей чи вузлів (ремонтних одиниць). Тому використання заздалегідь підготовлених ремонтних вузлів для непланових ремонтів такого обладнання особливо ефективне.
Значний економічний ефект дає використання заздалегідь підготовлених ремонтних вузлів і при планових ремонтах унікального обладнання, що працює при особливих завантаженнях, та обладнання, від роботи якого залежить робота підприємства загалом.
Висока ефективність даного способу ремонту зумовлена такими перевагами:
раціональним використанням робочої сили за кваліфікацією;
високою спеціалізацією ремонтних бригад, що забезпечує зростання продуктивності праці;
економією робочого часу при проведенні ремонту (скорочення часу простою в ремонті);
поліпшенням якості та зниженням вартості ремонтних робіт.
Використання вузлового способу при планових ремонтах зовсім не означає, що всі складальні одиниці ремонтованої техніки замінюються заздалегідь підготовленими. Часто замінюються тільки такі, що вимагають значного часу на їх відновлення, а це може призвести до збільшення часу простою в ремонті. Таким чином, вузловий спосіб ремонту часто поєднується з індивідуальним. В такому поєднанні він досить часто використовується при капітальному ремонті сильно завантаженого обладнання.
Що стосується ремонту обладнання неунікального чи особливо важливого для виробництва, то використання вузлового способу не завжди буде економічно виправданим, бо ремонт складальної одиниці буває менш трудомістким, ніж ремонт базових деталей, які і визначають загальний час простою в ремонті.
Загально-знеосіблений спосіб ремонту. На відміну від агрегатно-знеосібленого способу даний спосіб характеризується повним знеосібленням не тільки вузлів, але й окремих деталей. Машину, що поступила в ремонт, повністю розбирають, всі деталі підлягають дефектуванню. При чому ті деталі, які ще придатні для використання, передаються на склад, а решту або ремонтують, або здають в металобрухт. Слюсарно-складальна бригада проводить складання машини із знеосіблених деталей, що поступають із складу.
Загально-знеосіблений спосіб ремонту використовують на великих ремонтних базах, що проводять ремонт великої кількості однотипного обладнання із взаємозамінними деталями (в умовах нафтогазового комплексу — на центральних базах виробничого обслуговування та ремонтно-механічних заводах).
Даний спосіб ремонту є найекономнішим із трьох названих (значно скорочується час простоїв в ремонті, підвищується продуктивність праці і якість робіт, знижується їх вартість).