Методика оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів

Економне, раціональне використання матеріальних ресурсів і, особливо, паливно-енергетичних ресурсів на сучасному етапі, етапі, коли ми відчуваємо гостру їх нестачу, вимагає жорсткого контролю. Це пояснюється ще й тим, що рівень використання паливно-енергетичних ресурсів прямо залежить від рівня розвитку техніки і технології виробництва, є його складовою.

Головним показником, який характеризує ефективність використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, є матеріаломісткість, яка в найзагальнішому вигляді показує частку поточних матеріальних витрат вартості суспільного продукту.

Залежно від поставлених аналітичних завдань слід виділяти узагальнюючі та часткові показники матеріаломісткості.

Узагальнюючі показники характеризують загальний стан використання ресурсів на підприємстві. При цьому слід розрізняти матеріаломісткість продукції (робіт) та матеріаломісткість виробництва. Матеріаломісткість продукції характеризує питому вагу різних видів матеріальних витрат у вартості одиниці продукції, або в загальній вартості випущеної продукції чи виконаних робіт.

Матеріаломісткість виробництва характеризує питому вагу матеріальних витрат в собівартості продукції або робіт.

Залежно від повноти охоплення матеріальних витрат розрізняють показники повної, прямої, індивідуальної матеріаломісткості, а також показники металомісткості енергомісткості і т.п.

1. Коефіцієнт абсолютної матеріаломісткості визначається по всіх видах витрат, що віднесені до групи матеріальних і визначається за формулами:

для матеріаломісткості продукції

, (8.16)

для матеріаломісткості виробництва

, (8.17)

де М — вартість використаних матеріалів; Е — вартість використаної енергії; П — вартість використаного палива; А — сума амортизаційних відрахувань; З — вартість зношування малоцінних та швидкозношуваних предметів; — виробничі послуги власних допоміжних виробництв та одержаних зі сторони; — матеріальні витрати в комплексних статтях (наприклад, у вежобудуванні, випробуванні свердловин, промислово-геофізичних роботах, в роботах з підтримування пластових тисків і т.п.; Q — обсяг випущеної продукції в оптових цінах (виконаних бурових робіт в кошторисній вартості; — повна собівартість продукції (робіт).

2. Коефіцієнт прямої матеріаломісткості визначається тільки за прямими матеріальними витратами — матеріалами, паливом, енергії.

Для матеріаломісткості продукції

. (8.18)

Для матеріаломісткості виробництва

. (8.19)

3. Коефіцієнт матеріаломісткості (індивідуальний) визначається за сумарними витратами на різні види матеріалів (в бурінні, наприклад, це вартість обсадних труб, цементу, хімреагентів, глини і т.д.)

(8.20)

та

, (8.21)

де — коефіцієнт матеріаломісткості продукції; — коефіцієнт матеріаломісткості виробництва.

До узагальнюючих показників можна віднести і показники, що характеризують використання окремих видів ресурсів, наприклад, коефіцієнти металомісткості, енергомісткості і т.п., якщо вони визначаються у вартісних одиницях.

Коефіцієнт металомісткості продукції

. (8.22)

Коефіцієнт металомісткості виробництва

. (8.23)

Коефіцієнт енергомісткості продукції

. (8.24)

Коефіцієнт енергомісткості виробництва

. (8.25)

До часткових показників відносяться питомі витрати матеріальних ресурсів та показники ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів.

5. Питомі матеріальні витрати визначаються на одиницю фізичного обсягу робіт (метрів буріння, тонн видобутку палива, тонн перекачки і т.д.) з відповідних фізичних одиницях витрат ресурсів (кг, м.куб.).

Коефіцієнт питомих матеріальних витрат в бурінні

. (8.26)

Аналогічно визначаються питомі витрати енергії — питома енергомісткість, питомі витрати цементу і т.д.

Сказане повністю відноситься і до нафтогазовидобувних підприємств: питомі витрати енергії, металу, води, газу і т.д.

Нарешті, про показники ефективності використання окремих видів ресурсів.

Визначаються вони тільки у фізичних одиницях використовуваних ресурсів і враховують можливі відходи при їх використанні (а можливо й втрати).

6. Коефіцієнт ефективності використання окремого виду ресурсу визначається за формулою

, (8.27)

де — чиста вага (кількість) використаних матеріалів, виробленої продукції; — відходи (втрати) матеріальних ресурсів.

При плануванні використання матеріальних ресурсів слід чітко дотримуватись вимог “Типового положення з планування, обігу і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості”⁹.

Згідно з “Типовим положенням ...” до матеріальних витрат відносяться:

придбані на стороні сировина, матеріали незалежно від напрямку їх використання;

куповані комплектуючі вироби та напівфабрикати;

роботи та послуги виробничого характеру (ремонт, транспорт, контроль, випробування якості);

витрати, що пов’язані з використанням природної сировини, включаючи і відрахування на геологорозвідувальні роботи, рекультивацію земель, плату за воду;

придбана на стороні енергія різних видів (електрична, теплова, стиснене повітря, газ і т.п.);

придбане на стороні паливо різних видів незалежно від напрямку використання.

Дещо окремо стоять такі види витрат, як амортизація основних фондів та зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів.

При визначенні витрат на матеріальні ресурси слід виключати вартість поворотних матеріалів та відходів. В бурових підприємствах це має принципове значення, оскільки значна кількість матеріальних ресурсів (металеві і гумові вироби, пиломатеріали і т.п.)використовуються повторно.