7.5 Розрахунок та проектування потоку

Суть проектування потокової лінії полягає у визначенні параметрів, які забезпечують ефективну роботу потоку. Головним серед таких параметрів є такт, темп, ритм потоку, кількість робочих місць на лінії, швидкість руху конвеєра і т.д.

Такт — це проміжок часу між випуском та запуском двох предметів, які слідують один за одним. Він визначається співвідношенням фонду часу та величини виробничої програми за прийнятий період. При цьому фонд часу слід брати як реальний час, який враховував би можливі перерви в роботі, наприклад, перерви для відпочинку. Що ж стосується виробничої програми, то всі розрахунки слід проводити за програмою запуску, скоригованою на можливий виробничий брак (нормований брак). Тоді розрахункова формула набуває вигляду

, (7.24)

де — календарний фонд часу за прийнятий розрахунковий період, години, хвилини, секунди; — час регламентованих перерв в прийнятих одиницях; — виробнича програма запуску за розрахунковий період; — нормований розмір допустимого виробничого браку, %.

Темп — це інтенсивність, швидкість роботи, яка характеризується кількістю продукції, що випускається за одиницю часу. За своїм економічним змістом темп — це величина, обернена до такту

. (7.25)

Розрахунок цих двох параметрів — такту і темпу має принципове значення, оскільки рівність або кратність окремих операцій виробничого процесу величині такту є основною передумовою ритмічної роботи потоку.

Глава 8 управління розвитком матеріально-технічної бази підприємства

Ключові слова: автоматизація, ефективність, матеріаломісткість, техніка, технологія, фактори, фондомісткість.

8.1 Зміст та характеристика основних напрямків підвищення ефективності виробництва Основні фактори виробництва

Процес матеріального виробництва являє собою єдність та взаємодію трьох складових елементів — знарядь праці, предметів праці та праці. Це головні фактори виробництва, від рівня досконалості яких та рівня їх використання у виробничому процесі залежить і рівень ефективності виробництва.

Серед названих трьох основних елементів виробництва особливе місце належить людині, її моральній, фізичній та професійно-кваліфікаційній підготовленості та здатності до праці. Праця будь-якого працівника буде тим продуктивнішою, чим вищий рівень його підготовки. Від рівня його підготовки безпосередньо залежить і якість праці, і якість продукції, ефективність використання матеріалів, обладнання та ін.

Велике практичне значення для збільшення випуску продукції, виконання робіт чи надання послуг має досконалість знарядь праці. Підвищення потужності та продуктивності робочих машин, механізмів, інших видів технічного обладнання призводить до збільшення випуску продукції та економії живої праці, підвищуючи її продуктивність. При цьому, однак, дуже важливо, щоб додаткові витрати праці на нову техніку якомога швидше окупались економією на живій праці при експлуатації цієї техніки. Важливе значення має також і співвідношення між ростом витрат на створення нової техніки та підвищенням її продуктивності.

Під економічністю обладнання зазвичай розуміють питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів на одиницю потужності або роботи. Підвищення економічності експлуатації машин забезпечується також їх довговічністю, надійністю, ремонтоздатністю, простотою управління і т.п. Коли додати до цього ще й можливе здешевлення знарядь праці, то значення цього процесу стає абсолютно очевидним: з одного боку, — збільшення випуску, з другого, — зниження витрат, а в результаті — зниження собівартості продукції.

Не можна не згадати і третьої складової — предметів праці — тих матеріально-сировинних ресурсів, з яких виробляється продукція, за допомогою яких виконуються роботи та надаються послуги. Удосконалення предметів праці, яке проявляється в підвищенні їх якості, означає насамперед збільшення випуску продукції з одиниці матеріалу. Очевидний вплив даного фактора на всі сторони підвищення ефективності промислового виробництва взагалі. Із якіснішої сировини та матеріалів і продукція виходить вищої якості та більшої кількості. Правда, підвищення якості вихідної сировини чи матеріалів найчастіше пов’язане з додатковими витратами праці, і тут аналогічно новій техніці важливо, щоб додаткові витрати на одержання нових високоякісних матеріалів окупались виграшем при їх використанні.

Характеризуючи основні фактори, слід зазначити, що, якими б досконалими не були ці елементи матеріального виробництва, його ефективність може бути відносно невисокою, коли ці елементи використовуються неповно. Ефект буде невеликим, якщо машини і обладнання простоюють, якщо коефіцієнти використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів низькі. Це означає, що фактор використання основних елементів матеріального виробництва в підвищенні його ефективності має не менш важливе значення, ніж фактор постійного їх удосконалення. Максимальний ефект буде тоді, коли ці два напрямки будуть використовуватись одночасно, паралельно.

Зв’язки між факторами, що впливають на ефективність промислового виробництва, та показниками ефективності надзвичайно широкі, багатогранні. В цьому проявляється одна із особливостей даної проблеми. Друга особливість полягає в нерівнозначності впливу окремих факторів та умов на збільшення випуску, підвищення якості та зниження витрат на виробництво. До цього варто додати, що реалізація різних заходів щодо підвищення ефективності вимагає різних зусиль та витрат, тобто різні заходи мають різну ефективність. Це гостро ставить питання про обгрунтування економічної доцільності окремих заходів.

Розробляти та здійснювати слід насамперед ті заходи, які забезпечують в даних умовах найбільший ефект на одиницю витрат. Тут доцільно звернути увагу на те, що все різномаїття факторів та умов підвищення ефективності промислового виробництва можна поділити на дві групи.

До першої відносяться фактори та умови, що пов’язані з удосконаленням основних елементів виробництва: робочої сили, знарядь та предметів праці. До заходів, що забезпечують реалізацію цих факторів та умов, відносять заходи технічного та соціального характеру, пов’язані з технічним прогресом, підготовкою та вихованням кадрів промислових працівників. Економічні наслідки та ефективність цих заходів очевидні і виражаються в підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості та підвищенні якості продукції чи робіт. Найголовніше, щоб витрати на здійснення цих заходів окупались за рахунок одержаної економії в найкоротші строки.

До другої відносяться фактори та умови, пов’язані з використанням основних елементів виробництва, тобто праці працівників, знарядь та предметів праці. Заходи щодо реалізації цієї групи факторів та умов стосується технології, соціології, організації виробництва, праці та управління.

Основне завдання технології — одержати кінцевий продукт із заданими параметрами при найменших витратах трудових і матеріальних ресурсів. Разом з цим вирішується ще одне завдання — повне використання технічних параметрів обладнання та субстанції вихідної сировини і матеріалів.

Удосконалення технології пов’язано із розвитком та удосконаленням техніки виробництва і повністю відносяться до галузі технічного прогресу.

Організація виробництва, праці та управління є самостійним напрямком роботи, який повинен забезпечити умови для раціонального використання основних елементів виробництва в просторі і часі. Тут варто зазначити, що при однаковому складі працівників працю та виробництво можна організувати по-різному. Виробництво може спеціалізуватись по-різному, різними можуть бути концентрація та форми кооперування і все це, безумовно, відобразиться на техніко-економічних показниках.

Кваліфіковане управління технічним та організаційним розвитком підприємства — завдання надзвичайно складне, для вирішення його необхідні спеціальні знання, широка інформація, обчислювальна техніка та підготовлені кадри. Певну роль відіграє і той факт, що планування цього напрямку діяльності підприємства вимагає грунтовних знань як економіки, так і техніки виробництва.