7.4 Методи організації основного виробництва

Залежно від особливостей процесів основного виробництва і насамперед від типу виробництва методи їх організації можуть бути різними. На практиці використовують два методи організації виробництва — непотоковий і потоковий.

Непотоковий метод організації виробництва характеризується такими ознаками:

1. На робочих місцях обробляються, переважно різні щодо конструкції та технології виготовлення предмети, оскільки їх випуск невеликий.

2. Технологічне обладнання розміщується в однотипних групах без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій, наприклад, група токарних, фрезерних, шліфувальних верстатів і т.д.

3. Предмети переміщуються в процесі їх виготовлення складними маршрутами, що зумовлює значні перерви в обробці. Після кожної операції предмети (деталі) поступають переважно в цехові проміжні склади, доки не звільниться місце для виконання наступної операції.

Непотоковий метод використовують переважно в одиничному та серійному виробництві, де обробляються окремі деталі або їх партії, що мають різні технологічні маршрути та характер обробки. Певні відмінності між одиничним та серійним типами виробництва дають підстави говорити про два різновиди непотокового методу організації виробництва - одиничний та груповий.

Одиничні методи організації виробництва притаманні підприємствам з одиничним та дрібносерійним типом виробництва з послідовною формою сполучення операцій. Це означає, що виробничі цикли виготовлення виробів (частіше деталей) дуже тривалі.

Об’єктом організації, планування та управління є замовлення на виготовлення одного або невеликої партії виробів. Проектування технології здійснюється укрупнено, причому процес підготовки виробництва одних деталей суміщається з виробництвом інших. В основу календарно-планових розрахунків кладуть укрупнені нормативи витрат робочого часу. Тривалість циклу виконання замовлення визначають за графіком відповідно до терміну, передбаченого при оформленні замовлення.

Групові методи організації виробництва характерні для підприємств із серійним типом виробництва та змішаною формою сполучення операцій. При групових методах організації виробництва виготовлення продукції здійснюється серіями, а запуск деталей у виробництво — партіями за спеціально розробленими календарними графіками.

Серією називається кількість виробів, які випускаються або запускаються на складання одноразово. Партією називається кількість деталей або вузлів деталей, які випускають або запускаються у виробництво одноразово.

За самою суттю серійного виробництва виготовлення деталей або виробів на кожному з робочих місць відбувається не постійно, а в порядку чергування з іншими деталями, що також виготовляються на цьому ж робочому місці. Це потребує певного періодичного переналагодження обладнання, що призводить до того, що собівартість продукції та продуктивність праці робітників значною мірою залежать від величини партії деталей (предметів) та їх повторюваності.

Якщо партія деталей виготовляється в порядку разового замовлення та при невеликих серіях виробів, то за величину партії зазвичай беруть їх загальну потребу. Та, коли деталі потрібні періодично, але їх виготовленням обладнання повністю не завантажене (серійне виробництво), величина партії визначається, виходячи із конкретних виробничих умов, оскільки величина партії, як вже зазначалось, істотно впливає на ефективність організації виробничого процесу.

З одного боку, чим більша величини партії, тим більші перерви між переналагоджуванням та менші перерви в роботі самого обладнання за рахунок зменшення кількості переналагоджувальних робіт. З іншого боку, збільшення величини партії означає збільшення розмірів незавершеного виробництва, збільшення виробничих запасів та вкладених в них оборотних коштів.

Проблема полягає в тому, щоб знайти оптимальний розмір партії деталей, при якому ефективність виробництва буде максимальною. При визначенні розміру партії деталей слід враховувати комплекс організаційно-технічних факторів виробництва, які впливають на формування цього параметра. Це — витрати на переналагоджування обладнання, розмір оборотних коштів в незавершеному виробництві та ін. За критерій оптимальності можна прийняти мінімум приведених витрат, що включають поточні витрати на виготовлення деталей та одноразових, включаючи витрати в незавершеному виробництві. При цьому до уваги слід брати тільки ті витрати, які зумовлені розміром партії. Тому за поточні витрати можна брати витрати на підготовчо-заключні роботи ( переналагоджувальні), а за капітальні — кошти в незавершеному виробництві.

Річні витрати на підготовчо-заключні роботи визначаються за формулою

, (7.20)

де — витрати на підготовчо-заключні роботи на одну партію деталей, грн.; — кількість деталей даної назви, які виготовляються за рік; — величина партії деталей в прийнятих одиницях.

При періодичному виготовленні та рівномірному використанні деталей середній розмір незавершеного виробництва (одноразові витрати) щодо створення поточного запасу визначають за формулою

, (7.21)

де — собівартість виготовлення однієї деталі, грн.; — середньодобова продуктивність виготовлення деталей, шт.; — середньодобове споживання деталей, шт.

При оптимальній величині партії деталей загальна сума річних приведених витрат буде мінімальною

, (7.22)

де — оптимальний розмір партії деталей.

Звідси

, (7.23)

Непотокове виробництво (як одиничне, так і групове) в організаційному відношенні є досить складним і не відповідає певною мірою принципам раціональної організації виробничого процесу. В міру концентрації виробництва та підвищення його масовості створюються передумови для переходу до більш ефективних, потокових методів організації виробництва.

Потоковий метод організації виробництва широко використовується на підприємствах крупносерійного та масового виробництва. Потоковим називається така форма організації виробництва, яка базується на ритмічній повторюваності погоджених між собою операцій, що виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розміщених за ходом технологічного процесу. Потокове виробництво характеризується такими ознаками:

1. Поділ виробничого процесу на рівні або кратні щодо трудомісткості операції.

2. Закріплення окремих операцій за певними робочими місцями та ланцюгове розміщення їх за ходом технологічного процесу.

3. Паралельне виконання операцій на всіх робочих місцях.

4. Безперервна передача предметів з одної операції, з одного робочого місця на інше.

5. Наявність спеціального виду міжопераційного транспорту, який забезпечував би безперервну передачу предметів.

Основною ланкою потокового виробництва є потокова лінія, що являє собою сукупність робочих місць, розміщених за ходом технологічного процесу та пов’язаних між собою спеціальним транспортом — конвеєром.

Залежно від конкретних умов потокові лінії бувають різних видів і у зв’язку з цим їх можна певним чином класифікувати.

Залежно від номенклатури оброблюваних предметів їх поділяють на однопредметні та багатопредметні.

Однопредметною називається потокова лінія, на якій обробляються предмети одного типорозміру протягом тривалого часу. Використовуються вони при стійкому випуску продукції у великих кількостях, тобто в умовах масового виробництва.

Багатопредметною називається потокова лінія, за якою закріплено виготовлення кількох типорозмірів предметів подібних між собою щодо конструкції та технології виготовлення. Такі лінії використовуються на підприємствах із серійним типом виробництва.

Залежно від ступеня синхронності операцій розрізняють безперервно-потокові лінії та перервно-потокові лінії.

Безперервною називається потокова лінія, на якій предмети праці переміщаються по всіх операціях безперервно без міжопераційного пролежування. Такий рух ми називали паралельним (див. 7.1). Він можливий за рівності або кратності тривалості всіх операцій процесу.

Перервною або прямоточною називається потокова лінія, операції якої несинхронізовані, тобто не вирівняні щодо продуктивності. В результаті між окремими операціями процесу утворюються так звані міжопераційні оборотні заділи, і безперервність процесу порушується.

За способом підтримання ритму потоку розрізняють лінії з регламентованим та вільним ритмом.

Регламентованим називають ритм, при якому предмети передаються з операції на операцію через точно фіксований час. Такий ритм є типовим для безперервного потокового виробництва, причому ритм на таких лініях підтримується за допомогою конвеєра, світлової або звукової сигналізації.

Вільний ритм — це ритм, який створюється та підтримується робітниками лінії.

Запроводження потокового виробництва потребує проведення значних технічних та організаційних заходів, які передбачають розрахунок та проектування потоку.