Питання для розгляду та обговорення

1. Дайте визначення основних термінів, які Ви засвоїли при опрацюванні даного лекційного блоку.

2. Розкрийте суть процесу управління на підприємстві.

3. Розкрийте суть основних закономірностей управління підприємством.

4. Охарактеризуйте загальні цілі та функції підприємства.

5. В чому полягає суть дерева цілей та яке місце належить йому в управлінні підприємством?

6. В чому полягає суть централізації та децентралізації повноважень?

7. Дайте характеристику основних принципів побудови організаційних структур.

8. Охарактеризуйте основні типи структур управління підприємством.

9. Як групуються функції апарату управління підприємством?

10. В чому суть раціональної побудови апарату управління підприємством?

11. Охарактеризуйте основні ланки управління промисловим підприємством.

12. Дайте порівняльну характеристику організаційних структур управління буровим та нафтогазовидобувним підприємством.

13. Дайте характеристику та складіть оргасхему управління підприємством.

Частина іі організація управління виробництвом

Глава 7 управління основним виробництвом

Ключові слова: виробничий процес, виробнича операція, ритмічність, пропорційність, безперервність, прямоточність, паралельність, синхронізація, спеціалізація, кооперування, серійність, модель, оптимізація.

7.1 Організація і управління виробничими процесами

Поняття та склад виробничих процесів. Основою виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства є виробничий процес, тобто процес доцільної діяльності, доцільної праці колективу з виробництва (видобутку) продукції, виконання робіт чи надання послуг. За своїм змістом виробничий процес — це складна сукупність, організованих в певній послідовності, взаємопов’язаних часткових процесів, що протікають в різних фазах виробництва — на заготовці, обробці, зборці і т.п.

Центральне місце серед цих процесів належить процесам технологічним, під час яких сировина чи матеріали перетворюються в готовий продукт — набувають певної форми, змінюють розміри, властивості і т.д. Кожний технологічний процес складається з трудових та природних процесів. Та частина технологічного процесу, яка здійснюється за безпосередньою участю людини або під її контролем ( в автоматизованому виробництві), називається трудовим процесом. Зміна предмета праці може відбуватися і без участі людини, під впливом сил природи. Такі процеси називаються природними (наприклад, процес твердіння цементного розчину, сушіння фарбованих предметів, вистигання заготовок після ливарних робіт і т.п.).

Виробничі процеси складні та багатогранні. Кожний вид підприємств нафтогазового комплексу має свої особливості щодо складу та змісту виробничих процесів. Так, наприклад, процес спорудження свердловин складається з таких часткових процесів: підготовчих робіт до будівництва вежі, будівельно-монтажних робіт, підготовчих робіт до буріння, буріння, кріплення свердловини, випробування свердловини на продуктивність, демонтажу вежі і обладнання та перевезення їх на нову точку. В нафтогазовидобувних підприємствах можна виділити такі часткові процеси: видобуток нафти на поверхню, внутріпромисловий збір та перекачування пластових тисків. Є своя специфіка і при спорудженні трубопроводів, проведенні геологорозвідувальних робіт, в машинобудівному виробництві.

Так, зокрема, враховуючи сезонний характер переважної більшості геологорозвідувальних робіт, в діяльності партій виділяють такі часткові процеси: проектно-кошторисні роботи, роботи з організації партії, перевезення обладнання, матеріалів та персоналу партії до місця польових робіт і назад, роботи щодо ліквідації партії, камеральні роботи. При цьому процес польових робіт залежно від методів польових досліджень може мати свою досить складну будову.

Виробничий процес спорудження магістрального трубопроводу включає: підготовчі роботи до спорудження, зварювання труб у секції та вивезення їх на трасу, земляні роботи, зварювально-монтажні роботи, ізоляційно-укладальні роботи, випробування на герметичність, засипання траншей.

Незалежно від специфіки складу часткових процесів в різних підприємствах нафтогазового комплексу всі вони складаються із виробничих операцій. Виробнича операція — частина виробничого процесу, що характеризується незмінністю знарядь праці, предмета праці та робочого місця. Якщо робітник чи група робітників під час роботи змінює інструмент, предмет праці, або переходить на інше місце роботи, то це означає, що закінчено виконання однієї і починається виконання іншої операції. Наприклад, спуск бурильного інструменту можна розчленити на такі операції: накручування долота, спуск обважнених бурильних труб, спуск свічок.

Виробничі операції розділені на дрібніші складові — прийоми. Прийом — це певна закінчена дія виконавця, що має на меті включення в процес або виключення із процесу якогось фактора (інструмент, предмет праці, енергію і т.п.). Наприклад, виробнича операція “рейс інструменту” може бути поділена на такі прийоми: переключення швидкості лебідки, пригальмування подачі долота, створення певного навантаження на долото і т.д.

Прийоми можуть ділитися ще на дрібніші частини - дії та рухи, котрі мають велике практичне значення для нормування праці.

Класифікація виробничих процесів. Виробничі процеси в різних ланках нафтогазового комплексу надзвичайно складні та різноманітні. Вони відрізняються за функціями, цільовим призначенням, рівнем механізації і автоматизації, характером їх виконання і т.д. У зв’язку з цим виникає необхідність їх класифікації за певними ознаками.

За функціями та роллю у виготовленні продукції, виконанні робіт чи наданні послуг виробничі процеси поділяють на основні та допоміжні.

До основних відносять процеси, які безпосередньо спрямовані на перетворення предмета праці в продукт праці, тобто на виробництво характерної для даного підприємства продукції (виконання робіт, надання послуг). На бурових підприємствах – це процеси буріння свердловин, тампонажні роботи, вежомонтажні роботи, роботи щодо випробування свердловин і т.п. В нафтогазовидобувних підприємствах — це процес просування нафти до вибою свердловини, видобування рідини із свердловин, розподіл рідини (на нафту та пластову воду) та сепарація, підготовка нафти і т.д.

Допоміжні процеси — це процеси, які створюють необхідні передумови для нормального ходу основних процесів (наприклад, процеси, спрямовані на підтримання в робочому стані засобів праці). Незалежно від специфіки підприємств сюди відносять процеси ремонтного, енергетичного, транспортного обслуговування, процеси контролю і т.д.

За характером участі робітника (живої праці) в здійснені виробничих процесів розрізняють ручні, машинно-ручні, машинні та автоматизовані процеси.

Ручні процеси виконуються робітниками за допомогою ручних знарядь праці або без них. Основним джерелом енергії є мускульна сила людини. Наприклад, свердління отворів ручною дреллю, кладка цегли, ручне буріння і т.п.

Машинно-ручні процеси — це процеси, що здійснюються за допомогою машин, при цьому робочий орган машини або предмет праці переміщується за допомогою мускульної сили людини, наприклад, механічне буріння з ручною подачею долота, робота пневмогайковертом, свердління отворів на верстаті з ручною подачею свердла і т.п.

Машинні процеси — це процеси, які здійснюються машиною, дія якої направляється робітниками без затрат фізичних зусиль, наприклад: буріння з механізованою подачею долота, глибиннонасосна експлуатація, підйом лебідкою труб із свердловини і т.д.

Автоматизовані процеси — це процеси, де всі види робіт виконує машина (автомат), а робітник здійснює тільки функції спостереження та контролю за її роботою, наприклад, автоматизований спуск-підйом труб при бурінні свердловин, фонтанний спосіб експлуатації свердловин та ін. Якщо такі процеси протікають в спеціальних апаратах, їх називають апаратурними, наприклад, процеси знесолення, зневоднення та стабілізації нафти.

За характером протікання виробничих процесів в часі, за періодичністю їх повторення і тривалості виробничі процеси поділяють на перервні (циклічні або періодичні) та безперервні.

Перервним циклічним процесам притаманна досить часта повторюваність однорідних операцій з яскраво вираженою циклічністю робіт при незначній тривалості циклу. До таких процесів відносять насамперед механічні процеси (наприклад, приготування бурового розчину, спуско-підйомні операції при проходці свердловини).

Перервні періодичні процеси характеризуються значною тривалістю (періодом) від початку до кінця виробничого циклу. Чітко вираженої циклічності при цьому не спостерігається, хоча вона і існує. Перерви в процесі виробництва зумовлені головним чином технологічними особливостями процесу, наприклад, необхідністю завантаження сировини та вивантаження готової продукції при апаратурних процесах. Чіткої межі між періодичними та циклічними процесами немає, але умовно вважають процеси періодичними, якщо тривалість циклу перевищує тривалість робочого дня, наприклад, відстій нафти в місткостях, періодична експлуатація свердловин.

За характером роботи та співвідношенням видів сировини і кінцевих продуктів розрізняють процеси синтетичні, аналітичні та прямі.

Синтетичними називають процеси, в яких з кількох видів вхідних матеріалів виготовляють один вид продукції, наприклад, процес буріння свердловин.

Аналітичними називають процеси, в яких з одного виду вхідної сировини виробляють кілька видів продукції, наприклад, процес переробки нафти.

При прямих процесах з одного виду матеріалу виготовляють один вид продукції, наприклад, процеси обробки металів, деревини.

Така велика різноманітність виробничих процесів помітно впливає на їх організацію, на вибір форм і методів організації та управління виробництва.

Організація виробничих процесів в часі та просторі. Однією з найважливіших вимог до раціональної організації виробничих процесів є забезпечення найменшої тривалості процесу виробництва продукції (виконання робіт).

На тривалість виробничого процесу впливає велика кількість різних факторів. При цьому дуже важлива роль у формуванні тривалості процесу належить вибору виду руху предметів праці в процесі їх обробки або вибору форм сполучення виробничих операцій. В практиці організації виробничих процесів в часі розрізняють три види руху: послідовний, паралельний та змішаний, або паралельно-послідовний. Залежно від прийнятої форми руху, прийнятої форми сполучення операцій тривалість виробничих процесів може суттєво відрізнятися. Покажемо це на конкретному прикладі. Нехай необхідно спорудити три виробничі об’єкти (бурові вежі, лінійні частини магістральних трубопроводів, будинки чи якісь інші інженерні споруди). Виробничий процес спорудження кожного з них складається з 5 комплексних операцій кожна з яких триває відповідно 14, 6, 18, 10, 12 робочих днів. Перед менеджером стоїть завдання: яким чином організувати виробничий процес, щоб спорудити ці три об’єкти мінімальною кількістю виконавців та у якомога коротший термін. Для відповіді на це питання необхідно визначити тривалість процесу при трьох названих формах його організації.

Суть послідовної форми організації праці полягає у тому, що кожна наступна операція починається тільки тоді, коли виконана попередня на всіх об’єктах (рис. 7.1).

№оп	ti	Тривалість процесу, доби 20 40 60 80 100 120 140 160 180
1	14
2	6
3	18
4	10
5	12
		Тпос=180 діб

Рисунок 7.1 — Графічний метод визначення тривалості процесу при послідовному сполученні операцій

При такому підході тривалість процесу буде найбільшою в порівнянні з іншими формами. Це пов’язано з тим, що вся група об’єктів значний час простоює, очікуючи початку робіт на кожній наступній операції. При цьому загальна тривалість процесу тим більша, чим більша група об’єктів будівництва (чим більша величина партії).

Як видно із наведеного графіка, тривалість процесу при послідовній формі сполучення операцій прямо пропорційна розміру групи (партії) та часу, необхідному для виконання всіх операцій на кожному об’єкті (обробки одного предмета на всіх операціях)

, (7.1)

де — кількість об’єктів у групі (величина партії обробки); — тривалість відповідної операції; — кількість операцій в процесі.

В окремих випадках тривалість процесу при послідовній формі сполучення операцій можна скоротити за рахунок введення додаткових (паралельних) робочих місць на окремих операціях — розширення фронту робіт. Тоді розрахункова формула набуває такого вигляду:

, (7.2)

де — кількість робочих місць на відповідній операції

Із наведеного графіка та формул (7.1), (7.2) можна зробити такі висновки.

1. Обладнання при послідовній формі поєднання операцій працює безперервно, але загальна тривалість виробничого процесу значна через тривале простоювання об’єктів (пролежування деталей)

, (7.3)

2. Велика тривалість процесу призводить до зниження ефективності виробництва і нераціонального використання матеріальних ресурсів. Це пов’язано з тим, що значних розмірів досягають оборотні кошти у вигляді незавершеного виробництва.

3. Ніякі зміни структури виробничого процесу (порядок виконання операцій, їх тривалість) при незмінній загальній тривалості всіх операцій) не впливають на тривалість процесу.

Таким чином, послідовна форма сполучення операцій найчастіше використовується для виробництва з широкою номенклатурою продукції (робіт, послуг), тобто в умовах одиничного та дрібносерійного виробництва.

Паралельна форма сполучення операцій (руху предметів) характеризується тим, що роботи на кожному об’єкті розпочинаються зразу після закінчення відповідної операції на попередньому об’єкті незалежно від інших об’єктів даної групи, як це показано на рис.7.2.

Як видно із наведеного графіка, скорочення тривалості виробничого процесу відбувається за рахунок одночасного (паралельного) виконання робіт на різних об’єктах. Тут об’єкти не простоюють (предмети не пролежують), але з’являються простої обладнання у зв’язку з різною тривалістю окремих операцій. При цьому головним обмежуючим фактором є операція найбільшої тривалості. Формулу для розрахунку тривалості виробничого процесу при паралельній формі сполучення операцій можна записати так:

, (7.4)

де — час найбільш тривалої (найдовшої) операції.

№ оп	tі	Тривалість процесу, доби 20 40 60 80 100
1	14
2	6
3	18
4	10
5	12
		Тпар=96 діб

Рисунок 7.2 — Графічний метод визначення тривалості процесу при паралельному сполученні операцій

При введені на окремих операціях паралельних (додаткових) робочих місць формула (7.4) набуває такого вигляду:

, (7.5)

де — кількість робочих місць на найдовшій операції процесу.

Якщо кількість споруджуваних об’єктів (свердловин) значна, роботи на них виконуються певними групами, а не індивідуально, то наведена формула (8.5) трансформується так:

, (7.6)

де — кількість об’єктів в групі (величина передавальної групи).

Аналізуючи наведенні формули (7.4), (7.5), (7.6) та рис. 7.2, можна зробити такі висновки:

1. Тривалість виробничого процесу при паралельній формі сполучення операцій залежить від тривалості робіт на одному об’єкті, кількості об’єктів (величини партії), величини групи та тривалості найдовшої операції.

2. Будь-які зміни складу, структури та послідовності виконання операцій при незмінній сумарній тривалості всіх операцій та тривалості найдовшої операції на загальну тривалість процесу не впливають.

3. Паралельна форма сполучення операцій забезпечує максимальне скорочення тривалості процесу, але при цьому на всіх операціях, крім найдовшої, виникають простої обладнання. Таких простоїв уникнути неможливо оскільки операції процесу мають різну тривалість. Вирівнювання ж тривалості операцій доцільне тільки при потоковому виробництві. А це означає, що дана форма сполучення операцій виявляється раціональною саме при потоковому виробництві.

Змішана, або паралельно-послідовна, форма сполучення операцій характеризується тим, що обробка предметів (виконання робіт на об’єктах) здійснюється безперервно, а перехід з одної операції на іншу забезпечує часткове суміщення часу виконання сусідніх операцій. При цьому залежно від тривалості суміжних операцій можливі два варіанти виконання робіт на об’єктах (два способи передачі предметів з операції на операцію).

Якщо попередня операція коротша від наступної, то наступна операція на об’єкті починається відразу після закінчення попередньої і ніяких простоїв обладнання при цьому не виникає. Якщо ж попередня операція довша від наступної, то з метою недопущення простоїв обладнання робота організовується таким чином: після закінчення попередньої операції на останньому об’єкті відразу починається наступна операція на тому ж об’єкті рис.7.3.

Як видно із наведеного графіка, початок роботи на коротких операціях дещо зміщений в часі порівняно з паралельною формою. Саме на цю величину тривалість процесу при змішаній формі буде перевищувати тривалість при паралельній формі. Якщо ж порівнювати цю форму з послідовною, то на суму перекриттів у часі виконання окремих операцій ця форма буде коротшою від послідовної. Ці перекриття появляються за рахунок різниці в тривалості сусідніх операцій. В результаті формулу для розрахунку тривалості процесу при змішаній формі сполучення операцій можна записати

, (7.7)

де — — сума часу на виконання довгих операцій; — сума часу на виконання коротких операцій; к — кількість довгих операцій; l — кількість коротких операцій.

№ оп	t1	Тривалість процесу, доби 20 40 60 80 100 120
1	14
2	6
3	18
4	10
5	12
		Тзм=116 діб

Рисунок 7.3 — Графічний метод визначення тривалості процесу при змішаній формі сполучення операцій

При введенні паралельних робочих місць на окремих операціях формула (7.7) набуває вигляду

, (7.8)

де - кількість робочих місць на довгих та коротких операціях.

Якщо ввести ще один параметр - групування обсягу робіт як і в попередньому випадку, то формулу (7.8) можна записати

. (7.9)

У формулах (7.7), (7.8), (7.9) виступає різниця довгих та коротких операцій. Для вирішення питання, куди яку операцію віднести, необхідно порівняти між собою всі суміжні операції.

Аналізуючи графік 7.3 та формули (7.7), (7.8), (7.9), можна зробити такі висновки:

1. Тривалість виробничого процесу при змішаній формі сполучення операцій залежить від загальної тривалості всіх операцій процесу, загальної кількості об’єктів (величини оброблюваної партії), величини групи (передаточні партії) та співвідношення між довгими і короткими операціями процесу.

2. Зміна в складі та структурі виробничого процесу навіть при незмінній тривалості операцій призводить до зміни тривалості процесу в результаті зміни співвідношення між довгими і короткими операціями.

3. Зміна порядку виконання окремих операцій також призводить до зміни тривалості процесу з тих же причин.

Враховуючи особливості організації процесу при змішаній формі сполучення операцій, він дає найкращі результати в умовах серійного виробництва.

Розглянуті вище формули та графіки призначені для визначення тривалості технологічної частини виробничих процесів. Між тим, повний час виконання робіт (обробки предметів праці) набагато більший, тому що він включає багато інших процесів, а також можливі перерви в роботі. Мова йде про визначення тривалості виробничого циклу.

Виробничим циклом називається комплекс робіт і перерв, які необхідні для повного виготовлення та здачі готової продукції, або від моменту початку робіт на об’єкті до повного закінчення та здачі об’єкта замовнику. Виробничий цикл охоплює як різні види робіт, так і різні перерви, що виникають в процесі роботи.

До часу роботи відносяться технологічні, складські, контрольні, транспортні, а також всі підготовчо-заключні операції.

До часу перерв відносяться як природні процеси, так і різні перерви, викликані режимом роботи, або які виникли з організаційно-технічних причин, наприклад, відсутність робочої сили, матеріалів, інструментів, транспорту і т.д.

Склад виробничого циклу можна представити в такому вигляді (рис.7.4).

Тривалість виробничого циклу є одним з найважливіших нормативів організації виробництва на будь-якому підприємстві. На його основі визначають терміни робіт, розміри виробничих запасів, заділи незавершеного виробництва і т.п. Він є базою для складання планів матеріально-технічного постачання, розробки графіків організації виробництва.

На тривалість виробничого циклу впливає багато факторів. Серед них конструкція виробів, рівень техніки і технології виробництва, рівень організації виробництва і праці, рівень механізації і автоматизації виробництва режим роботи підприємства і т.д.

В загальному вигляді тривалість виробничого циклу можна представити такою формулою:

, (7.10)

де — час підготовчо-заключних робіт; — час проведення транспортних робіт; — час виконання контрольних операцій; — час протікання природних процесів; — час виконання інших видів робіт; — коефіцієнт паралельності операцій, який враховує форму їх сполучення (див. вище); — коефіцієнт, що враховує рівень виконання норм часу на основні технологічні операції; — коефіцієнт, що враховує рівень використання календарного фонду часу і визначається співвідношенням календарного часу та часу продуктивної роботи.

Враховуючи особливості процесів виробництва в різних підприємствах нафтогазового комплексу, методика визначення тривалості виробничого циклу, особливо окремих його складових частин, може дещо змінюватися, але принциповий підхід залишається незмінним. Так, наприклад, в складі циклу спорудження свердловин підготовчо-заключні операції враховуються двічі — це підготовчі роботи до будівництва вежі та підготовчі роботи до буріння; до складу технологічних операцій (робіт) входять будівельні та монтажно-демонтажні роботи, буріння свердловини, кріплення свердловини, випробовування свердловини на продуктивність; до контрольних операцій відносяться промислово-геофізичні дослідження свердловин в процесі їх спорудження. При визначенні тривалості транспортних операцій враховують тільки час та транспортування (пересування вежі та привежових споруд, а час доставки матеріальних ресурсів, робочої сили не враховують, оскільки вона проводиться паралельно з основними процесами і на тривалість циклу не впливає; появляються специфічні види робіт — роботи з ліквідації ускладнень, що виникають в процесі буріння і т.п.