4.2 Класифікація та загальна характеристика методів управління

Методи управління — це певний вплив керівника на підлеглого, керуючої системи на керовану і тому класифікацію методів найдоцільніше проводити в залежності від механізму цих дій, тобто від особливостей тих дій та прийомів, які повинен застосовувати керівник, чи керуюча система, щоб використати ті або інші методи. Відповідно до цього можна виділити три основні групи методів управління (рис. 4.2):

а) адміністративні, в основі яких лежить механізм прямого примусу;

б) економічні, дія яких здійснюється без спеціального адміністративного втручання та характеризується певним автоматизмом, пов’язуючи інтереси керуючої та керованої систем, інтереси підприємства та окремих виконавців;

в) соціологічні, які передбачають систему засобів соціального впливу на виробничий колектив.

Методи управління

Адміністративні

Економічні

Соціологічні

Планування

Мотивація праці

Організаційні

Розпорядницькі

Правові

Методи соціального впливу

Техніко-економічний аналіз

Ціноутворення

Моральне стимулювання

Економічне стимулювання

Методи переконання

Рисунок 4.2 — Класифікація методів управління

Як видно із наведеної схеми, кожна з груп може бути поділена на певні підгрупи залежно від тих прийомів, що покладені в їх основу.

Перша група, група адміністративних методів, поділяється на організаційні, розпорядницькі та правові. Організаційні методи використовують певні формальні відносини, що виникають між керуючою та керованою системами, та реалізуються через набір відповідних документів регламентуючого, нормативного та методичного характеру. Відповідно до особливостей різних документів можна говорити про організаційне регламентування, нормативне регулювання та методичне інструктування.

Основою розпорядницьких методів є владний характер управління, який полягає в тому, що кожна нижча ланка організаційно підпорядкована вищому органу та зобов’язана виконувати його рішення. Тобто, дані методи можуть виникати на різних ієрархічних рівнях залежно від того, де вони формуються. Основними формами розпорядницького впливу є накази або розпорядження.

Група правових методів, хоч і відноситься до адміністративних, принципово відрізняється від двох попередніх. Це переважно засоби правового впливу на суспільні відносини з боку держави. Оскільки відносини, що виникають в процесі виробничо-господарської діяльності можуть мати різний характер, на практиці виділяють два різновиди правового регулювання — авторитарний та автономний.

Група економічних методів для реалізації своїх функцій використовує планування, техніко-економічний аналіз, економічне стимулювання та ціноутворення. Планування — це одна з функцій управління, а з другого боку, — важливий метод управління. Його суть зводиться до розробки програми дій системи та способів і засобів її реалізації. Успішне використання методу планування вимагає певної бази для підготовки та прийняття управлінських рішень щодо управління виробництвом. Це забезпечується техніко-економічним аналізом, який дає можливість виявити закономірності та зв’язки між окремими процесами, без яких розробити реальну програму неможливо. Економічне стимулювання як метод управління забезпечує реалізацію розроблених програм, використовуючи для цього систему інтересів (насамперед економічних) як підприємства, так і окремих виконавців. З цією метою використовується система економічних стимулів та система економічних санкцій. Серйозним економічним стимулом виробничо-господарської діяльності є ціни на вироблену продукцію, надані послуги чи виконані роботи. Враховуючи їх специфічну дію, система ціноутворення виділяється в окрему підгрупу економічних методів. Оскільки ціни визначають успіх комерційної діяльності підприємства на ринку, цінова політика повинна постійно бути в центрі уваги керуючої системи. Весь комплекс питань, що стосуються економічних методів, умов та особливостей їх використання розглядається в підрозділі 4.4.

Третя група методів — соціологічні методи на відміну від попередніх грунтуються на засобах соціального та психологічного впливу керуючої системи на виробничий колектив. Залежно від специфіки використання в цій групі можна виділити: методи соціального впливу, морального стимулювання, переконання та мотивації.

Безперечно, такий поділ методів на групи та підгрупи є певною мірою умовним і крім того, кінцева ефективність їх в реальних умовах завжди залежить від вмілого поєднання різних груп методів. Тому порівняння механізму дії різних методів слід проводити з однією метою — щоб підкреслити їх специфіку та визначити сферу їх раціонального використання, а вона визначається не характером вирішуваних питань чи особливостями виробничих умов, а індивідуальними особливостями того, на кого впливають вибрані методи, тобто особливості особи чи колективу.