3.3 Характеристика спеціальних функцій управління

Підприємство за своєю природою — багатогранна структура, всі частини якої підпорядковані єдиній меті, що визначається предметом його діяльності (виробництво продукції, виконання робіт чи надання послуг). Будучи цілісною системою, підприємство, з одного боку, виступає як самостійний товаровиробник, а з другого боку, його існування зумовлене необхідністю інтеграції з іншими системами — постачальниками, споживачами, посередниками тощо. Крім того, підприємство, виробляючи певний товар, змушене створювати певну інфраструктуру, яка забезпечувала б його нормальне функціонування. Виникають і інші проблеми, наприклад, удосконалення матеріально-технічної бази, продукції і т.п.

Для досягання поставленої мети та вирішення всіх завдань, що стоять перед підприємством, воно крім загальних функцій, виконує багато спеціальних функцій управління. За їх відношенням до процесу створення матеріальних благ ці функції можна поділити на такі групи: інженерно-технічні, технологічні та забезпечуючи.

Інженерно-технічні функції — це функції, що пов’язані із створенням та удосконаленням матеріально-технічної бази виробництва, і складають суть підготовки виробництва, тобто інженерного проектування та оцінки ефективності виробничо-технологічних процесів. До даної групи функцій слід віднести цільове проектування, проектування технологічних процесів, визначення складу обладнання, загальне проектування та нормативне проектування, а також визначення вартісних показників.

Цільове проектування — має на меті розробку нових видів продукції та забезпечення виробництва необхідною конструкторською документацією та інформацією управління виробництвом (робочі проекти, креслення, специфікації тощо). При виконанні даних робіт слід передбачити порядок обліку руху конструкторської документації, уніфікації та взаємозв’язку розрахунків. Такий облік повинен здійснюватися в межах єдиної системи інформаційного забезпечення процесу управління.

Проектування технологічних процесів полягає в забезпеченні виробництва технологічною документацією та необхідною інформацією для управління. Воно включає розробку раціонально організованого комплексу процедур, які дозволили б отримати кінцевий продукт, визначений в результаті цільового проектування (технологічні карти, режими, розрахунки, рецепти тощо).

Визначення складу обладнання полягає в підборі необхідного комплексу технічних засобів відповідно до вимог цільового проектування з врахуванням можливостей машинного парку, який дає можливість отримувати бажану продукцію достатньо ефективним способом.

Загальне проектування пов’язане з фізичним розміщенням проектованого обладнання на виробничих площах, розміщенням нових промислових споруд і об’єктів, включаючи і організацію робочих місць.

Нормативне проектування пов’язане з визначенням, детальним описом та нормуванням всіх видів робіт та операцій, що передбачені при проектуванні технологічних процесів. Сюди відноситься і нормування всіх видів необхідних ресурсів.

Визначення вартісних показників передбачає розрахунки та оцінку витрат, що пов’язані з виготовленням нової запроектованої продукції. Ця функція охоплює як попередню, так і остаточну оцінки витрат.

Технологічні функції — це функції, що безпосередньо пов’язані з виробничою діяльністю підприємства як товаровиробника. Ця група функцій охоплює: приймання, складування, транспортування, власне виробництво та відправку.

Приймання — це функція, що пов’язана з отриманням сировини, матеріалів, комплектуючих тощо, їх вивантаження з транспортних засобів і доставка в пункти контролю та обліку, їх кількісна перевірка, загальний огляд та виявлення можливих дефектів.

Складування полягає в утриманні матеріальних ресурсів в складських приміщеннях від моменту одержання до моменту передачі для виробничого використання, а також зберігання на складах готової продукції до моменту її відправки споживачу.

Транспортування — це функція щодо перевезення і переміщення усіх матеріальних ресурсів та інших матеріально-товарних цінностей в межах підприємства. В окремих випадках ця функція може стосуватись і доставки матеріальних цінностей на підприємство з пунктів постачання.

Виробництво — це функція, що пов’язана з процесами обробки, переробки та перетворення вихідних матеріальних ресурсів в готову продукцію, будь-який інший матеріальний продукт праці (роботи, послуги) в такій кількості і якості, які визначаються ринковим попитом на них.

Відправка — функція, що визначає початковий момент обертання готової продукції. Вона охоплює пакування та навантаження продукції на транспортні засоби на складах відправника (товаровиробника).

Функції забезпечення охоплюють функції обслуговування всієї діяльності підприємства. Сюди відносяться функції постачання та збуту, функції ремонтного, транспортного, енергетичного, інструментального обслуговування та функції кадрового забезпечення.

Функція матеріально-технічного постачання полягає в забезпеченні виробничої системи матеріально-технічними цінностями (виробничими фондами), необхідними для функціонування системи. Дана функція охоплює визначення потреб підприємства в матеріалах та технічних ресурсах, вишукування можливостей покриття цих потреб, організацію зберігання та контроль за правильністю використання всіх матеріально-технічних ресурсів.

Функція збуту полягає в реалізації вироблених засобів виробництва та предметів споживання, інших матеріальних і нематеріальних продуктів праці з метою отримання грошової виручки та забезпечення поступлення грошових коштів. Функція збуту — це комплекс організаційних та економічних заходів, пов’язаних з виявленням асортиментного попиту та пропозицій поставками, просуванням та реалізацією готових виробів з мінімальними збутовими запасами та витратами обертання. Все це складає предмет маркетингових досліджень.

Функція ремонтного обслуговування виробництва полягає в плануванні всіх видів ремонтів обладнання по всіх підрозділах підприємства, організації підготовки та приймання обладнання з ремонту, виконання технологічних і конструкторських робіт, пов’язаних з ремонтом та модернізацією обладнання. Ремонтне обслуговування покликане якісно та в потрібному обсязі забезпечити вимоги основного виробництва.

Функція інструментального обслуговування полягає в плануванні ремонтного обслуговування технологічної оснастки, забезпеченні робочих місць високопродуктивним та прогресивним інструментом, організації його зберігання та здійсненні технічного нагляду за його експлуатацією.

Функція енергетичного обслуговування полягає в забезпеченні потреб підприємства у всіх видах енергоресурсів та енергоносіїв та підготовці їх до виробничого використання, а також в нагляді за експлуатацією енергетичних установок та мереж. Залежно від конкретних умов ця функція може включати і виробництво різних видів енергії власними силами.

Функція транспортного обслуговування пов’язана з переміщенням різних вантажів як в межах підприємства, так і за його межами. Дана функція охоплює навантажувально-розвантажувальні функції та функції власне переміщення (доставки) і передбачає обгрунтування транспортних засобів, вибір методу транспортування та визначення режиму експлуатації транспортних засобів.

Функція кадрового забезпечення пов’язана з організацією роботи щодо забезпечення підбору, розміщення, вивчення та використання робочих кадрів і спеціалістів, створенням кадрового резерву, формуванням стабільного колективу та організацією системи підготовки, підвищення кваліфікації кадрів та їх обліку.

Окремим видом спеціальних функцій є функція управління науково-технічним прогресом, яка повинна забезпечити ефективність запровадження науково-технічних досягнень в практику виробництва. Ця функція в загальній системі функцій має особливе значення. Це пов’язано з тим, що екстенсивні чинники практично вичерпали себе або їх використання стало економічно невигідним, і розвиток та інтенсифікація сучасних виробництв й інших сфер господарювання мають базуватись майже повністю на новаціях в галузі технології, техніки, організаційних форм та економічних методів господарювання.

В сучасній системі господарювання визначальною стає інноваційно-інвестиційна діяльність будь-якої первинної ланки — фірми, компанії, корпорації тощо. Інноваційною зазвичай визнають діяльність, яка зумовлена результатами маркетингових досліджень та охоплює науково-технічні розробки, інженерну підготовку виробництва, технічні, організаційні та інші нововведення, формування інвестиційної політики та стратегії, визначення інвестиційних ресурсів та реальне інвестування новинок і нововведень.

Оскільки суттю інноваційної діяльності будь-якого суб’єкта господарювання є саме продукування та використання новинок, то провідним у системі інноваційно-інвестиційної діяльності фірми є менеджмент науково-технічного прогресу, який охоплює проектування, продукування та використання нової техніки і технології, розробку та впровадження у виробництво нових та якісно поліпшених видів енергії і матеріалів, а також створення і виготовлення нових і модернізованих видів кінцевої продукції та зниження її матеріаломісткості. До інвестиційного менеджменту належать і такі напрямки діяльності фірм, як обгрунтування та практична реалізація інвестиційної політики і стратегії, формування та використання інвестицій, визначення привабливості та економічної ефективності різних інвестиційних проектів.

До спеціальних функцій слід віднести також блок економічних функцій, які охоплюють фінанси, облік та маркетинг.

Функція фінансового забезпечення пов’язана з забезпеченням підприємства фінансовими ресурсами та раціонального їх використання. Це стосується розробки плану фінансування та контролю за його виконанням, проведення розрахунків з бюджетом та партнерами та здійснення спеціальних розрахунків.

Функція обліку є складовою частиною управління економічними процесами та об’єктами, суть якої полягає у фіксації їх стану та параметрів, зборі та нагромадженні даних про економічні об’єкти і процеси та відображенні цих даних у відповідних документах (відомостях).

В діючій системі управління використовують три джерела інформації: бухгалтерський, оперативний та статистичний облік. Кожний з них реєструє інформацію з різною періодичністю і має різне призначення. Способи реалізації, збору та формування цих видів інформації також відрізняються.

Об’єктами бухгалтерського обліку є засоби виробництва і господарські процеси, праця та результати господарських процесів, розміщення, оборот та джерела покриття ресурсів. Управління бухгалтерським обліком зводиться до системи спостереження, узагальнення та відображення всієї господарської діяльності підприємства з метою отримання достовірних даних про його діяльність.

Оперативний та статистичний облік охоплює натуральні та вартісні показники, що характеризують фактичний стан заданих керованих параметрів. Даними цього обліку користується переважно той персонал, який його веде. Оперативний облік стосується випуску продукції, її якості, чисельності працюючих та їх заробітної плати, використання часу, матеріалів, палива, енергії і т.п.

Функція маркетингу пов’язана з вивченням ринку товарів і послуг попиту та пропозицій, поведінки споживачів, ринкової кон’юнктури, динаміки цін з метою кращого просування своїх товарів на ринку. Основне призначення маркетингу — максимально пристосувати виробництво до вимог ринку і активно впливати на споживача через стимулювання збуту шляхом реклами та сервісного обслуговування.

План досягання цілей підприємства, фірми, в якому відображені всі елементи маркетингу, фінансові ресурси, виробничі можливості і т.п., називається стратегією маркетингу. Вона включає п’ять блоків: сигментацію ринку, вибір цільових ринків, способи виходу на ринок, альтернативу виробничого маркетингу фірм та вибір часу виходу на ринок. Конкретні дії фірми щодо реалізації маркетингової стратегії складають тактику маркетингу, що є своєрідною реакцією на попит, який постійно змінюється. Це організація руху товарів, реклама, стимулювання продажу, прямі контакти із споживачами, участь в ярмарках, поштова реклама, ефективний сервіс, адаптація продукції до іноземних ринків.

Конкретні орієнтації стратегії і тактики маркетингу проявляються в обгрунтуванні підприємницької ідеї, формуванні оптимальних цін, забезпеченні якості продукції та її конкурентоспроможності, виборі стратегії витрат та прибутків товаровиробника.

Наведені вище функції та їх групування не є вичерпними. На різних підприємствах деякі з названих функцій (особливо спеціальних) можуть зустрічатися під іншими назвами, можуть мати неоднаковий зміст і т.д. Але за будь-яких умов їх можна віднести до найважливіших і обов’язково слід враховувати при аналізі проблем управління виробництвом.