Питання для розгляду та обговорення

1. Що є об’єктом менеджменту?

2. Які ознаки визначають поняття “організація”?

3. З якими ресурсами доводиться працювати менеджеру виробничої організації?

4. Чим викликана необхідність розподілу управлінської праці?

5. Яке співвідношення між рівнями менеджменту та повноваженнями і відповідальністю менеджера?

6. Назвіть основні тенденції змін в ієрархії менеджменту під впливом швидкого розвитку комп’ютерних та інформаційних технологій.

7. Яке співвідношення між рівнями менеджменту і затратами часу менеджера на виконання основних управлінських функцій?

8. Дайте порівняльну характеристику шкіл в управлінні. Які наукові здобутки цих шкіл доцільно використати при управлінні підприємствами нафтогазового комплексу?

9. Охарактеризуйте особливості підходу до управління як процесу.

10 В чому основний зміст системного підходу в управлінні?

11. Охарактеризуйте особливості ситуаційного підходу до управління.

Глава 3 функції менеджменту

Ключові слова: функція, планування, організація, регулювання координування, стимулювання, контроль, управління.

3.1 Функціональний зміст управління

Процес створення будь-яких матеріальних благ — продукції, робіт, послуг є досить складним і охоплює підготовку виробництва, основне, допоміжне виробництво. Кожна з цих складових поділяється на низку простіших частин (процесів), розбитих як в часі, так і в просторі. Так, наприклад, основні та допоміжні виробничі процеси охоплюють технологічні, транспортні, складські, контрольні і т.п. операції. Аналогічна ситуація характерна для процесу підготовки виробництва, який охоплює цілий ряд етапів, процесів обслуговування виробництва.

Одним із завдань промислового підприємства як суб’єкта управління є координація в часі виконання різних операцій, зокрема, визначення моменту їх початку та закінчення. Організація виробництва та забезпечення безперебійності його процесів вимагає безперервного задоволення його потреб в сировині, матеріалах, енергії, обладнанні та кваліфікованих працівниках.

Будучи основним структурним елементом народного господарства, промислове підприємство здійснює різноманітні господарські зв’язки з постачальниками сировинно-матеріальних ресурсів та споживачами його продукції (послуг, робіт). Підтримання та регулювання цих взаємозв’язків — одне з важливих завдань управління. При цьому кооперування та розподіл праці в процесі виробництва не тільки породжують об’єктивну необхідність в управлінні підприємством, але й вимагають певного розподілу та спеціалізації робіт у сфері управління за окремими елементами, тобто функціями. Тому для аналізу організації управління на підприємстві з метою його удосконалення та підвищення ефективності необхідно правильно визначити функції управління.

Під функцією управління слід розуміти галузь роботи, що являє собою сукупність рішень, дій або процесів, об’єднаних спільністю об’єкта та вирішуваних завдань щодо управління виробництвом.

Отже, функції управління — це особливі види діяльності, що відображають напрямки або стадії здійснення цілеспрямованого впливу на зв’язки та відносини людей в процесі виробництва. Система функцій управління — це комплекс взаємопов’язаних в часі та просторі видів діяльності, що здійснюються суб’єктом управління при цілеспрямованому впливі на той чи інший об’єкт. В складних системах управління, крім впливу на об’єкти управління, суб’єкт управління впливає і на самого себе.

Тому формування керуючої системи (суб’єкта управління) та її впливу на керовану систему (об’єкт управління) є двома головними напрямками реалізації функцій управління. Ці напрямки перебувають у постійному взаємозв’язку та взаємодії. Їх єдність характеризує стійкість і певну пропорційність в розвитку процесів виробництва та процесів управління. Єдність цих двох напрямків в реалізації функцій управління стає можливою і реальною тільки тоді, коли формування керуючої системи є передумовою належного впливу на керовану систему і базується на ній.

Функції управління займають одне з центральних місць в теорії і практиці управління, оскільки вони розкривають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління. Сутність виробництва та управління ним однакова при створенні різних видів матеріальних благ, а зміст виробництва та управління в кожному конкретному випадку буде мати свої функціональні відмінності. Це означає, що сутність управління є категорією постійною, а його зміст змінюється залежно від специфіки керованого об’єкта та особливостей соціально-економічної системи.

При визначенні складу та змісту функцій управління виробництвом слід враховувати діалектичну єдність, що характеризує сутність процесу управління та адекватність керованої і керуючої систем. При цьому склад функцій управління повинен забезпечувати ефективну реакцію керуючої системи (суб’єкту управління) на будь-які зміни керованої системи.

Відповідно до наведеного вище визначення поняття функції їх можна поділити на дві великі групи: загальні функції та спеціальні функції.

До загальних функцій управління слід віднести такі, зміст яких не залежить від особливостей та специфіки виробництва. За характером виконуваних робіт в даній групі можна виділити такі функції: планування, організація, регулювання, координування, стимулювання та контроль.

Загальні функції управління є єдиними для всіх процесів прийняття управлінських рішень. Виділення таких функцій лежить в основі функціонального розподілу праці в управлінні та формування управлінських структур.

Спеціальні функції охоплюють комплекс робіт, що групуються за окремими видами і напрямками виробничо-господарської діяльності підприємства як об’єкта управління. Відповідно до цього виділяють такі функції: управління підготовкою виробництва, управління науково-технічним прогресом, управління матеріально-технічним постачанням та збутом, організацією праці, різними видами технічного та господарського обслуговування.