Тема 7. Лідирування

Мета: Неспроможність перших дослідників з питань керівництва та лідерства знайти постійну залежність між стилем керівництва, задоволенням потреб та продуктивністю праці засвідчила, що у всіх випадках діють один чи декілька додаткових, неврахованих факторів впливу. Для пошуку цих факторів науковці почали звертати увагу не лише на керівника та підлеглого, а також і на ситуацію в цілому.

Практичне заняття . Вивчення підходів до кількісного вимірювання стилю керівництва підприємства

Розглядаючи важливість даної теми, слід згадати чотири основні моделі ситуаційних підходів до лідерства, які здобули найбільше визнання.

Особливу увагу, необхідно звернути на те, що за ситуаційним підходом, люди стають лідерами не стільки із-за своїх особистих даних, скільки завдяки різним ситуаційним факторам та можливостям взаємозв’язку між лідером і ситуацією.

Далі слід охарактеризувати три існуючі критичні ситуації, які суттєво впливають на ефективне керівництво та лідерство.

? Завдання для обговорення та самоперевірки:

1. Прокоментуйте висновки „теорії ситуаційного лідерства”.

2. Що таке „решітка менеджменту” і навіщо її будують?

3. Які типи менеджерів охарактеризовані „решіткою” менеджменту?

4. На конкретних прикладах поясність сутність прийомів впливу згідно з підходом „шлях-мета” Т.Мітчела, Р.Гауза.

5. Поясність сутність моделі „лідера та участі” В.Врума та Ф.Єттона.

Практичне завдання

Завдання 1.

Ситуація для аналізу: Визначення типу управлінської поведінки менеджера згідно з

решіткою менеджменту

Для визначення свого потенційного майбутнього стилю керівництва прочитайте висловлювання, що характеризують професійне кредо п’яти різних типів менеджерів і відмітьте те, що збігається з Вашим найбільшою мірою: А. Для мене важливо прийняти таке рішення, яке в принципі можна здійсни ти. Я борюся за досягнення своїх цілей, відстоюю свої переконання та стиль поведінки, навіть якщо при цьому доводиться „наступати на мозоль”. Якщо виникають конфлікти, то я або ліквідовую їх, або „ гну свою лінію". Якщо щось не виходить, я захищаюся, чиню опір та висуваю контраргументи. Я підганяю як себе, так і решту.

Б. Я поділяю рішення прийняті не мною, приєднуюся до думки та стилю інших. Якщо виникають конфлікти, то я намагаюсь бути осторонь чи займати нейтральну позицію. Я не втручаюсь, а тому завжди спокійний. Я працюю, виконуючи лише те, що необхідно, і вимагатиму від підлеглих того ж.

В. Для мене важливо, щоб рішення, які мною приймаються, були логічними і творчими, щоб вони мали сенс та здоровий глузд, зустрічали розуміння і схвалення. Я вмію слухати і постійно шукаю нові ідеї, думки, лінії поведінки, які відрізняються від моїх власних. У мене є переконання та принципи, але я не дозволяю їм перерости у догми та комплекси. Я сприймаю і чужі ідеї, змінюю власну позицію, якщо бачу їх недосконалість. Якщо виникають конфлікти, то я прагну розібратися у їх причинах і ліквідувати негативні наслідки. Якщо я роздратований, то намагаюся стримуватись, хоча моя нетерплячка помітна. Навіть у складній ситуації я спроможний оцінити гумор. Всі сили я віддаю роботі і підлеглі прямують за мною.

Г. Для мене важливе збереження добрих стосунків з оточуючими людьми. Замість того, щоб реалізувати власний підхід, я приймаю думки, стиль поведінки та уявлення інших. Я намагаюся не допустити виникнення конфліктних ситуацій, якщо ж до цього доходить, то прагну знайти найбільш простий і лояльний вихід, прагну, щоб люди якомога швидше „залікували рани” і прийшли в нормальний стан. Оскільки напруга викликає стреси, я завжди прагну спокою. У мене є почуття гумору, мені завжди вдається підтримувати дружні стосунки або переключати увагу. Я рідко керую, але завжди допомагаю.

Д. Для мене важлива реалізація ідей, які можуть здійснитися, навіть якщо вони не завжди досконалі. Якщо виникають нові ідеї, які суперечать моїм власним, я шукаю середню позицію. Якщо виникають конфлікти, я намагаюсь бути суворим та справедливим, діяти чесно. Я намагаюся підтримувати чіткий, рівномірний ритм роботи.