15. Фонди охорони навколишнього природного середовища.

Основною метою створення фондів для підтримання природних ресурсів у належному стані с концентрація коштів для цільового фінансування при­родоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень у цьому напрямку, а також заходів для зниження впливу забруднення довкілля на здо­ров'я людини.

Кошти з фондів охорони навколишнього природного середовища видаються у вигляді грантів, безповоротної фошової допомоги.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища згідно із зат­вердженим постановою Кабінету Міністрів України ♦Положенням про державний фонд охорони навколишнього природного середовиша» Державного бюджету України з мстою концентрації коштів і цільо­вого фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, а також заходів для зниження впливу забруднен­ня навколишнього природного середовиша на здоров’я населення.

Фонд утворюєть­ся за рахунок:

• вирахувань з місцевих фондів охорони навколишнього природного середови­ща, розмір яких визначає Верховна Рада України;

• добровільних внесків підприємств» установ, організацій, громадян та інших

надходжень;

• частини зборів за використання природних ресурсів, розмір яких визначається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Кошти Фонду використовуються для фінансування витрат, пов’язаних з:

• розробленням та здійсненням загальнодержавних і регіональних програм охо­рони навколишнього природного середовища й раціонального використання природних ресурсів;

• проведенням науково-технічних конференцій і семінарів, організацією виста­вок; підвищенням кваліфікації та обміном досвідом роботи працівників природо­охоронних органів;

• виконанням науково-дослідних, дослідно-конструкторських і проектних робіт;

• розробленням і впровадженням економічного механізму природокористування.

16 .Екологічний моніторинг, його сутність і види

з 1972 термін.Еколог.мніторинг-інформ. система спостережень оцінки і прогнозу змін станів у навкол. серед.Створ. з метою виділ. антропог-х змін на тлі природ.процесів. Система державного моніторингу навколишнього середовища ґрунтується на таких принципах:

об’єктивність і достовірність;

систематичність;

багаторівневість;

узгодженість нормативного та методичного забезпечення;

відкритість екологічної інформації для населення.

3 групи спостережень:- фактори впливу на довкілля(не залеж. від люд.), -фактори за довкілля, - реакція фактори на довкілля.

Види моніторингу:1). за завданням,що вирішується(біологічн,геоекологіч.,біосферн., та ін.)

2).за призначенням(загальний,оперативний,фоновий)

3). за рівнями ( локальні,регіон., нац., глобальні)

4).за обєктами(екосистемний -комплекс,компонентний-за окрем. обєкт.)

5). за методами(безпосередній,дистанційний).

17. Зміст і завдання економічного стимулювання раціонального використання природних ресурсів і зниження техногенного впливу на довкілля.

Економічне стимулювання – це складова частина економічного механізму управління у сфері природокористування і охорони оточуючого середовища. . Економічний стимул в управлінні природокористуванням – своєрідне прив’язування завдань екологічно стійкого розвитку до економічних інтересів природокористувачів. Еколого-економічне стимулювання це: ♠ оподаткування ; ♠ фінансово-кредитний механізм природоохоронної діяльності; ♠ цінова політика (використання заохочувальних цін на екологічно чисту продукцію, регулювання цін на первинні ресурси і кінцеву продукцію); ♠ державна підтримка підприємств, що виробляють природо­охоронне обладнання і контрольно-вимірювальні прилади; ♠ створення системи екологічної сертифікації,♠ формування ринку екологічних робіт та послуг; ♠ проведення політики торгівлі правами на забруднення (використання) механізму купівлі-продажу державних ліцензій на право забруднення оточуючого середовища; ♠ ліцензування використання природних ресурсів . сторони економічного стимулювання можна визначити як міри зацікавленості і міри відповідальності. Більш конкретні заходи щодо економічного стимулювання залежать від рівня, на якому проводиться стимулювання. На рівні окремих працівників воно має форму заробітної плати, премії, матеріальної відповідальності, штрафів; на рівні підприємства-фірми – це ціна кінцевої продукції (послуги), прибуток, фонди економічного стимулювання; на рівні держави – це податкова, фінансова, цінова політика.