47. Екологічна складова корпоративної соціальної відповідальності.

У сучасних умовах екологічна відповідальність є лише однією із складових соціальної відповідальності,Посилення уваги суспільства до соціального компоненту відповідальності зумовлено загальною соціалізацією економічного життя,. Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) - добровільна ініціатива власника компанії або засновників організації з розробки і реалізації певних соціально-спрямованих, неприбуткових заходів, що мають на меті якісне покращення зовнішнього для компанії або організації середовища. 

Корпоративна соціальна відповідальність можлива за умови досягнення стійкого розвитку самостійних і відповідальних компаній та організацій, що відповідає їх довгостроковим інтересам, сприяє досягненню соціального миру, безпеки, благополуччя громадян, збереженню навколишнього середовища, дотриманню прав людини. Реалізація корпоративної соціальної відповідальності повинна відбуватись за умови не втручання держави та її відповідних органів до оперативної діяльності компанії. Надмірна регламентація такої діяльності позбавляє КСВ діяльність духу добровільності, соціально-спрямованої діяльності компанії або організації.

Згідно класичного підходу, екологічна відповідальність виникла під дією екологічного законодавства: щоб уникнути

санкцій, підприємства змушенні були переглянути свою екологічну політику і вжити заходів для

зменшення негативного впливу своєї діяльності на навколишнє середовище. Згідно неокласичного

підходу, екологічна відповідальність є наслідком не лише нормативно-правових обмежень, а й мо-

ральної відповідальності виробників за заподіяння шкоди природі .

Суть екологічної відповідальності виявляється через три основні функції: стимулюючу, компен-саційну та превентивну, і полягає в збереженні сталого балансу економічних та екологічних інте-

ресів у процесі господарської діяльності на базі попередження, скорочення та відновлення втрат у

природному середовищі.

48. Екологічна етика та культура і їх розвиток в Україні.

Екологічна етика -галузь міждисциплінарних знань, предметом якої є моральні та духовні аспекти ставлення людини до живої і неживої природи

Екологічна культура - це тип життєдіяльності людини, що успадковується, та її взаємовідносин з навколишнім середовищем, що сприяють здоровому способові життя, стійкому соціально-економічному розвитку, екологічній безпеці країни і кожної людини. Вона є засобом самоорганізації сутнісних сил людини в умовах конкретного природного середовища. До функцій екологічної культури можна віднести : 1) виховну - формування певних стереотипів поведінки щодо природи як окремих індивідів, так і суспільства в цілому; 2) прогностичну - створення можливості передбачення наслідків людської діяльності, результатів перетворення природи; 3) регулятивну - управління ставленням суспільства до природи в процесі господарської діяльності

49. Міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля.

При використанні міжнародних ресурсів особливо важливими є наявність та дотримання міжнародних домовленостей, їх спільне використання має супроводжуватися співробітництвом.Рішення екологічних проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, здійснюваного на двосторонній і багатосторонній основах. Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей; створення міжнародних організацій, що координують спільні зусилля з охорони природи; укладання офіційних договорів та угод, а також діяльність міжнародних громадських партій та організацій ("зелених" та "екологістів").

Історія міжнародної екологічної співпраці почалась понад 100 років тому. У 1875 році Австро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. В 1897 році Росія, Японія, США уклали угоду про спільне використання і охорону морських котиків у Тихому океані.

Реалізацією цих проектів займаються різноманітні міжнародні спеціалізовані як урядові, так і громадські організації, в тому числі ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища), створена в 1973 р., котра координує всі види діяльності в галузі захисту навколишнього природного середовища, розробляє програми подальших спільних дій в цій галузі, ВМО (Всесвітня метеорологічна організація), ЮНБСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ВООЗ ( Всесвітня організація охорони здоров'я), ЄЕК (Європейська економічна комісія), ММО (Міжнародна морська організація), MATATE (Міжнародна організація з радіологічного захисту), МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів).

З громадських організацій велику роботу щодо охорони довкілля проводить Greenpeace —Її головним завданням є недопущення радіоактивного забруднення біосфери. Ця організація утворена в 1971 р. в Північній Америці. Вона діє в ЗО країнах світу. В Україні почала працювати в 1990 році.Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища займає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України.