42. Архітектури агентів, засновані на знаннях.

Основна ідея архітектури полягає в тому, щоб представити агента як безліч рівнів, які зв'язані через структуру, що управляє, і використовують загальну базу знань.Существующие архитектуры агентов можно классифицировать следующим образом: 1) Архитектуры, базирующиеся на принципах и методах ИИ (deliberative agent architectures). 2) Реактивные архитектуры, основанные на поведении и на реакции на события внешнего мира (reactive agent architectures). 3) Гибридныемногоуровневыеархитектуры,основанныенаповедениииметодахИИ (hybrid agent architectures).Главным требованием к архитектуре агента субъекта инноваций в контексте решаемой в работезадачиявляетсяналичиеподсистемымоделирования,необходимойагентудляпостроениясценариев собственного развития, развития агентов-конкурентов и развития внешней среды, на основании которых агентопределяетсвоеповедениевнастоящемибудущем,атакжепрогнозируетэкономическую эффективностьинновационныхпроектов. З класичної точки зоруархітектура на основі знань є такою архітектурою, що містить символьну модель світу, представлену в явній формі, і в якій прийняття рішень про дії, що повинні бути початі агентом, здійснюється на основі міркувань логічного чи псевдо-логічного типів. Такий агент може розглядатися як спеціальний випадок системи, заснованої на знаннях.Организацияархитектурыагентовнапринципахискусственногоинтеллекта (ИИ)имеет преимуществасточкизренияудобстваиспользованияметодовисредствсимвольногопредставления знаний,разработанныхврамкахискусственногоинтеллекта.Но,втожевремя,созданиеточнойи полноймоделипредставлениямира,процессовимеханизмоврассуждениявнемпредставляютздесь существенные трудности.Кархитектурамданноготипаотносятся:архитектуранаосновепродукционнойсистемы, архитектуранаосновеклассификаторов,архитектурасиерархическойбазойзнаний,архитектура Барбучеану-Фоксаидр.Основнымдостоинствомперечисленныхвышеархитектурагентовявляется наличиеразвитойментальнойподсистемы,образующейинтеллектуальнуюсоставляющуюагента. Основным недостатком является отсутствие подсистемы моделирования, как необходимого средства для прогнозирования своего поведения, себе подобных и внешнего мира.

43. Архітектура на основі планування (реактивна архітектура).

Основна ідея архітектури полягає в тому, щоб представити агента як безліч рівнів, які зв'язані через структуру, що управляє, і використовують загальну базу знань.Архітектура на основі планування розглядається як альтернатива підходу, розглянутому в попередньому підрозділі. Узагалі говорячи, цей підхід також розвивався усередині співтовариства фахівців зі штучного інтелекту ще з початку 1970-х років, однак тією його частиною, що займалася плануванням поводження роботів іподібними задачами.В цьому підході планування розглядалося як “конструювання послідовності дій, що, будучи виконаною, приводила б у результаті до досягнення бажаної мети”. Простим прикладом архітектури подібного роду є архітектура, у якій реакція агента на зовнішні події генерується кінцевим автоматом. В реактивній архітектурі агенти не мають будь-якої символьної моделі світу, вони працюють за правилом «ситуація - дія», вибираючи найбільш підходящу дію для конкретної ситуації, при цьому під ситуацією розуміють потенційно складну комбінацію внутрішніх та зовнішніх станів. Приклад – архітектура Брукса – «subsumptionarchitecture».Реактивні агенти представляють спеціальну категорію агентів, які не володіють внутрішніми, символічними моделями своїх оточень; замість цього вони діють/реагують до певної міри на поточний стан оточення, в якому знаходяться. Реактивні агенти вперше розглядалися в роботах Бруксата Агре і Чепмена, але відтоді було створено багато теорій архітектур і мов для цього класу агентів. Проте, не ці речі (мови, теорії чи архітектури) є найбільш визначальними для характеристики даного класу агентів – головним є те, що ці агенти є відносно простими і взаємодіють з іншими агентами звичайним чином. Маєсвиділяє три ключові ідеї, які характеризують реактивні агенти.По-перше, це «неочікувана функціональність», тобто динаміка взаємодії веде до неочікуваної складності. Саме тому не існує специфікації для того, щоб описати поведінку реактивних агентів. По-друге, наявність “декомпозиції задач”: реактивні агенти розглядаються як набір модулів, які діють автономно і відповідають за специфічні завдання (наприклад, зчитування, управління двигуном, розрахунки тощо). Зв'язок між модулями мінімізований і цілком низького рівня.По-третє, реактивні агенти мають тенденцію реагувати на зображення – образи, які знаходяться близько (необроблені дані в додатках), в протилежність високорівневим символічним зображенням, які використовуються іншими типами агентів. Слід сказати, що на сьогодні існує відносно незначна кількість прикладів проактивного використання реактивних агентів. Частково, завдяки цій причині, не існує стандартного методу опису їхньої дії. Насамперед, реактивні агенти використовуються в фізичних (технічних) системах як роботи..