Варіативна частина. Вишивка стрічками урок № 1

Тема: Вишивка стрічками – вид декоративно-ужиткового мистецтва. Короткі історичні відомості про розвиток мистецтва.

Мета: вивчити загальні поняття про історію вишивання стрічками. Розвивати в учнів зацікавленість до нових видів мистецтв, досягнення майстрів; навчити готувати стрічку до роботи, і робити прості стібки за допомогою спеціальних голок; виховувати любов до краси і гармонії природи, зацікавленість до історії розвитку вишивки стрічками.

Ключові слова: бароко, рококо, класичний стиль, європейська і японська школи аранжування, букет, аранжування.

Наочність:кольорові ілюстрації, зразки вишитих стрічками квітів, інструкційні картки.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

«Вірно – не вірно».

Ранками у сонячних променях спалахують вкриті росами квіти, що казковими мереживами порозсипались по шовковій зеленій траві. Ця дорогоцінна прикраса землі належить людині.

Люди не залишаються байдужими до великого подарунка природи. Квіти всюди супроводжують нас: і удома, і в парку, і на лісовій галявині, у свято і в будень. Чарівна сила цих вічних супутників не тільки у їхній красі, а й у властивості висловлювати і передавати складну гаму потаємних людських почуттів. Їхня мова багата і змістовна. Квіти здатні розповісти про радість малюка, який уперше пізнає красу навколишнього світу, про ніжність юнака, який дарує фіалки коханій, про гордість трудівника, якого вітають з успіхами в праці.

ІІІ. Тема і мета заняття. Пояснення нового матеріалу.

Слово вчителя (лекція).

1. ЛЮДИНА І КВІТИ.

У прадавні часи, коли людина ще не вміла записувати свої думки, вона фіксувала їх у пам’яті у виді міфів, легенд, казок, пісень, передавала їх з уст в уста, від покоління до покоління. І тоді вже у численних легендах, міфах і казках фігурували квіти. У легендах квіти одухотворені, їм надано своєрідного характеру і чудодійної сили. Символіку багатьох таких легенд використовують і сьогодні при складанні квіткових композицій.

В епоху відродження (ХІV – ХVІ ст.) люди почали ще більше захоплюватися квітами.

Слово «букет» (французького походження) - означає складання квіткових композицій з квітів.

Із приходом стилю бароко і рококо ( ХІV – ХVІІ ст.) композиції стали більш вишукані і красиві. В стилі бароко використовували величезні вигадливі вази, які прикрашали багаті інтер’єри. Для них брали великі рослини: лілії, півонії, троянди, тюльпани, доповнювали кольоровими листами, гілками кущів з декоративними плодами . Примхливий орнаментальний ритм, асиметричність букетів – це стиль рококо. Він вимагав від квітів, букетів більшої вишуканості, ніжності. Тоді були особливо поширені троянди – в бутонах або розквітлі.

Класицизм – це витончена простота, увага до досконалості деталей. Це проявилось не тільки в архітектурі і живопису ХVII ст., а й у складанні букетів. Вони набули чіткіших, чистих і величних форм.

У ХХ ст. був поширений стиль модерн. Він вніс чимало нового в декоративно-прикладне мистецтво. Скляні і фарфорові вази набули плавних форм, м’яких відтінків. Для букетів цього часу добирали незначну кількість рослин з вигнутими стеблами й асиметричною будовою. Улюбленими квітами були іриси, орхідеї, кали.

З впливом часу квіти дедалі більше входили в життя людей. Вони пробуджували в їхніх серцях найвищі і найсвітліші почуття. І не випадково так часто звертаються до квітів письменники, поети, музиканти і художники, описуючи красу, відтворюючи найпотаємніші глибини людських почуттів. Скільки любові, тепла, уваги приділяли квітам Тарас Григорович Шевченко, Марко Вовчок, Леся Українка. Вони не тільки любили квіти, але несли їх в своїх творах до людей.

Її зеленої сорочки

Що зіткав зелений гай,

Білі дивляться дзвіночки,

Як зовуть їх – угадай.

Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть.

І ніде, ніде не має

Кращих квіточок мабуть.

• А скільки пісень про квіти склав народ? З кожним рядком великі митці дарували людям пісні про невимовну красу рідної природи.

Дія квітів на людину не обмежується тільки емоціями. Вони благотворно впливають на наше здоров’я. усім відомі лікувальні властивості конвалії, ромашки, троянди, фіалки і багатьох інших.

• А які, дівчата, Ваші улюблені квіти?

Троянди, маки, ромашки…

Так, справді, квітів дуже багато. І всі вони красиві, ніжні, запашні. Навіть існують жіночі імена у їхню честь. Які? Лілія, Маргарита, Віолета (фіалка), Мальвіна…

2. АРАНЖУВАННЯ КВІТІВ У РІЗНИХ КРАЇНАХ.

Мало мати красиві квіти – бажано, щоб вони були особливо гарними. Для цього потрібно дібрати красиву вазу, уміти їх скомпонувати. Цьому навчає мистецтво аранжування квітів.

Аранжування квітів – це створення букетів, квіткових композицій, уміння за допомогою квітів, листя, гілок, висловити свої думки, почуття, створивши справжні вироби мистецтва.

Основні правила аранжування – пропорції, масштаб, поєднання кольорів. З усім цим ми познайомимось на наступних уроках.

А зараз поговоримо про традиції аранжування квітів у різних країнах. У кожного народу існують свої традиції створення квіткових композицій. Вони враховують особливості житла, клімату, темпераменту людей. Найбільш відомі європейська і японська школи аранжування квітів.

Так, в Англії збереглися класичні риси аранжування квітів. Для цих композицій характерна значна кількість квітів, трикутна, чи серпоподібна форма букетів. Часто використовують розкішно підібрані металеві і фарфорові вази, кубки, блюда. Квіти – гладіолуси, гілки дерев, кущів.

У Франції поєднують фарби, тонкі гами кольорів, ніжним пастельним тонам.

В Голландії працюють в класичному стилі, але широко використовують фольклорні елементи. Надають перевагу невеликим кошикам з квітами, поставленими у низькі плоскі вази. Квіти – нарциси, тюльпани, гіацинти.

В Італії переважають великі квіти, яскраві кольори композицій.

Німці надають перевагу забарвленню і кількості квітів. Нареченим дарують білі і рожеві гвоздики і кали. Рожевий – повага, червоний – симпатія, любов.

У Польщі квітка кали символізує смуток, траур, тугу.

Отже, європейська школа основну увагу приділяє кольоровим поєднанням і формі квіткових композицій. Букет може нагадувати кулю, конус того чи іншого кольору. Квітів у букеті, як правило, доволі багато і стеблі майже не видно.

Але жодна країна не досягла у квітковому аранжуванні таких висот як Японія. Японці вважають насамперед красу у природних лініях стебла, у формі і комбінаціях окремих квітів. Японська композиція складання художніх композицій із квітів (ікебана) з’явилась ще в ХІІІ ст. типове для ікебани – це скупе використання і ретельна обробка квітів, обов’язковою умовою якої є те, що до білих квітів і гілочок із них додаються червоні, а до червоних – зелені чи світлого забарвлення рослини. У японців, особливо яскраво, із художнім смаком виражаються прагнення жити позитивно, захоплюватися красою квітів, поважати їх. Японська школа квіткового аранжування звертає основну увагу на лінію, рослин використовується небагато, добре видно окремі квіти, стебла, гілки.

2. ВИШИВКА СТРІЧКАМИ – ВИД ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА.

Людина, яка знаходиться в єдності з природою, відчуває її і милується її творіннями, перебуває в особливому стані душевного спокою, гармонії. Квіти – це море барв, відтінків, форм, ароматів, але вони дуже швидко в’януть. А так хочеться щоб квіти довше милували око своєю красою, приносили нам радість. Для того щоб зупинити «цю прекрасну мить», люди почали вишивати їх нитками, стрічками, робити їх своїми руками із різних матеріалів.

З давніх часів вузькі смужки тканини використовувалися в повсякденному житті. Ще в Давній Греції жінки вплітали в своє волосся смужки тканин, щоб «оживити» свій образ. Пов’язки, прикрашені золотом і коштовним камінням, вплітались у волосся в Древньому Римі. Окрім того, кольоровими стрічками оздоблювали одяг, причому кожному соціальному класу відповідав свій колір і матеріал.

У Середньому столітті в Італії стрічками декорували спинки стільців і балдахінів, а також підв’язували тяжкі завіси, якими закривали вікна для захисту від холоду в зимовий час.

Але тільки у ХІVст. Почало поширюватись побутове використання шовкових стрічок. Традиції ткацтва в Ліоні та кліматичні умови сприяли швидкому розвитку виробництва шовкових ниток. Після переїзду папської курії в Авіньйон, під опіку французького короля, знатні пани стали ходити в розкішному вбранні, оздобленому стрічками із золотою каймою або парчевими стрічками, відповідно рангу і походженню.

У 1446 році майбутній король Людовик ХІ запросив італійських майстрів, щоб вони навчили цьому мистецтву мешканців Ліону. З цього нічого не вийшло, але в місто були завезені різні станки для виготовлення шовку і виготовлення шовкових стрічок. Запит на стрічки почав зростати і Ліон перетворився на текстильний центр. У 1560 році ньому було вже 50 тисяч ткачів, які виробляли не тільки тканину, але й дорогі, екстравагантні шовкові стрічки. На півдні, у Велзі і Сент-Етьєні, виготовляли тасьму, позументні вироби. На початку ХVIII ст. запит на ці товари швидко піднявся, і почався період бурного розповсюдження стрічок. Король Франції Людовик ХIV прикрашав стрічками із дорогоцінними каменями навіть своє взуття і закликав двір одягатися оригінально і з фантазією.

Почалася епоха рококо і стилем французького двору стала легковажність. Король Людовик ХV любив вишивати і часто дарував придворним дамам невеличкі сувеніри. Сукні стали просторими і об’ємними,багато прикрашені стрічками.

Саме в цей період у Франції і з’явилася вишивка шовковими стрічками. Спочатку дами почали прикрашати свої сукні та корсажі трояндами і листям із шовку з каменями, перлинами. А потім перейшли і на білизну, яка стала більш витонченою. В ательє «Постачальники королівського двору» за допомогою голки і стрічок виготовляли шедеври мистецтва.

Зараз вони красуються в музеях світу – від Лондона до Преторії. Із Франції цей вид мистецтва розповсюдився по всім країнам колишньої Британської імперії. Завітав до Америки, де швидко набув популярності. Розквіт цього мистецтва почався у 700ті роки ХІХ ст. Вишивку стрічками можна було побачити не тільки на сукнях, а й на парасольках, абажурах, ковдрах, шляпах. Після ІІ світової війни зацікавлення спало. Але на протязі останніх двох десятиріч почалося відродження.

Повернулося зацікавлення і це мистецтво знову підкорює нас своїм блиском. Бо шити стрічками цікаво і не вимагає багато часу, складних пристроїв, великих витрат. До того ж тут використовуються прості і знайомі способи вишивки. А об’ємний малюнок настільки красивий, що можна сказати: у найближчі часи цей вид вишивки чекає успіх.

ІV. Узагальнення знань учнів.

Експрес-тести.

Практична робота.

ОСНОВНІ ПРИЙОМИ РОБОТИ.

Матеріали і інструменти: шовкові стрічки, ножиці, праска, голка для вишивання стрічками.

Безпечні прийоми роботи при роботі з голками, булавками: (інструкція додається).

Поточний інструктаж при підготовці стрічки до роботи, робота з голкою, робота за інструкційними картками (інструкційна картка №1).