- •1.Культурологія як наука. Етапи становлення.
- •2.Структура культури.
- •3.Поняття культури.
- •4. Культура та цивілізація. Їх взаємозв’язок.
- •4.Культура як об’єкт наукового аналізу.
- •6. Фунції культури.
- •8. Переосмислення культури діячами Просвітництва.
- •9. Нові ідеї в працях українських діячів культури 17-18 ст.
- •11. Наукова та культурна діяльність Грушевського.
- •10. Погляди Шевченка на культурно-історичний розвиток українського народу.
- •12.Основні концепції і погляди на розвиток культури України в сучасних умовах.
- •13. Біосферна концепція Вернадського.
- •14. Культурна антропологія і соціологія культури.
- •15. Національне і загальнолюдське в сучасній культурі.
- •17. Погляди м.Драгоманова з питань культури.
- •20. Релігія в духовній спадщині людства.
- •21.Культура і право: проблеми їх взаємодії та функціонування.
- •22.Проблеми оновлення сучасної української культури.
- •23. Культурологічні теорії російських авторів.
- •24. Трипільська культура.
- •25. Скіфо-сарматська культура.
- •26. Культура первісного суспільства.
- •27. Формування культури східних слов’ян.
- •28. Культура Київської Русі: причини розквіту 10-12 ст.
- •29. Особливості розвитку Київської Русі в період феодальної роздробленості.
- •30. Історичне значення Київської Русі.
- •31.Християнство та його роль та значення в розвитку культури України-Русі.
- •32. Культура та природа: проблема співвідношення.
- •33. Гуманісти і їхні ідеї в культурі Руси-Україні.
- •34. Розвиток наукових знань в Київській Русі. Право.
- •35. Літературна творчість х-хііі ст. «Слово о полку Ігореві»
- •4. Світська література
- •36. Умови культурного розвитку українських земель у складі вкл.
- •37. Культурно-національне відродження на рубежі 16-17 ст.
- •38. Культурно-освітня діяльність митців 17 ст.
- •41. Культурний розвиток України на рубежі 18-19 ст.
- •42. Формування нової літературної мови. Іван Котляревський.
- •43.Виникнення та поширення писемності і освіти у східних слов’ян.
- •44. Сучасні діячі культури(Іван Малкович).
- •45.Тарас Шевченко і проблеми самоутвердження української нації.
- •46. Образотворче мистецтво України хіх ст.
- •47. Особливості стану модернізму розвитку культури 19-20 ст.
- •48. Національно культурний рух в західноукраїнських землях 19ст.
- •49. Культурні процеси України 20-30 рр. 20ст.
- •50.Пам’ятники та діячі культури мого краю.
- •51.Діяльність митців культури україни в 50-80-х роках 20 ст.
- •52.Стан української культури на рубежі 20-21 ст. Та перспективи розвитку.
- •53. Діяльність української діаспори в сфері культури.
- •54.Український модерн та його сучасний стан.
- •55.«Шістдесятники» та їх внесок у розвиток культури.
- •56. Явище масової культури в сучасних умовах України.
- •57.Феномен української радянської культури.
- •58. Творчий доробок о.Довженка.
- •59.Культура українського народу в контексті європейської культури.
- •60. Український неоромантизм кінця 19-20-х років 20 століття.
- •61.Український постмодерн.
- •63. Сучасна музика в Україні: стан та перспективи.
- •64. Мистецтво бароко в культурних процесах України 17-18 ст.
- •65. Романтизм в культурі України 19 ст.
- •66. Реалізм в літературі 19 ст.
- •67. Політика українізації, її суть та наслідки.
- •68.Усна народна творчість в культурі України її місце та значення.
- •69. Нтр та її вплив на сферу культури.
- •70.Розвиток системи освіти в сучасній Україні.
- •71. Українські вчені та їх діяльість в 20-21ст. (на вибір)
- •72.Стан та особливості правової культури в Україні.
- •73. Школи в культурології
- •74. Розвиток історії укр. Культури як наукової дисципліни.
- •75. Концепція а.Тойнбі
- •76. Т.Г.Шевченко та його літературна творчість
- •77. Предмет курсу «Історія української культури».
- •78. Періодизація історії української культури.
- •79. Концепція о. Шпенглера.
- •80.Утвердження універсалізму і.Франка.
- •81. Петро Могила та його культурно-освітня діяльність.
- •82. Романтизм та його особливості в Україні
- •83. Внесок Лесі Українки у розвиток української культури.
- •85. Культура запорозького козацтва, її самобутні риси.
- •86. Значення творчості г. Сковороди.
- •87. М. Лисенко - основоположник української класичної музики.
- •88. Меценати в культурному розвитку України.
- •89. Лесь Курбас - видатний діяч українського театру.
- •90. Образотворче мистецтво модерністів поч. Хх ст.
- •91.Основні течії модернізму та їх прояв в українській культурі
- •92. Видатні представники українського кіномистецтва. Поетичне кіно.
- •93. Нова генерація українських письменників на рубежі XX-XXI ст.
20. Релігія в духовній спадщині людства.
Релігія відноситься до тієї галузі культури, яка займається пізнанням світу, людини і міжлюдських відносин. Релігія - це є система вірувань. Походження терміна «релігія» можна тлумачити двояко: релігія «пов'язує» людину з Богом, а також «пов'язує» саму людину системою норм і догматів. При цьому віруюча людина через свою віру в Бога долає почуття безпорадності і невпевненості по відношенню до природи і суспільства, а також очищає свою совість.
Релігія як форма духовного освоєння світу здійснює уявне перетворення світу, його організацію у свідомості. У ході цього процесу виробляється певна картина світу, норми, цінності, ідеали та інші компоненти світогляду, що визначають поведінку людини, її ставлення до світу. Конкретні зразки, цінності і норми поведінки виробляють морально-правову та естетичну системи в свідомості людини. Релігія також надає нормам і цінностям абсолютний характер. В системі релігійного світогляду існує особливий елемент - сакральний світ, з існуванням якого співвідносить своє життя людина. Релігія протиставляє мирському, соціальному життю - цінності віри, надії, любові, стверджує пріоритет духовного над матеріальним.
Релігія складається з таких елементів: міфологія, уявлення, емоції, почуття, обряди, дійства. Функції: світоглядна, компенсаторна, комунікативна, регулятивна. Релігія є соціальним інститутом, що представляє собою складну централізовану і ієрархічну систему. Основна її функція - здійснення нормативного впливу на членів суспільства, формування у них певних цілей, цінностей, ідеалів.
21.Культура і право: проблеми їх взаємодії та функціонування.
Головний центр взаємодії культури і права - це взаємодія через мораль. У античні часи право і мораль були практично тотожні.
В середні віки взаємодія права і культури розвивалася також у рамках права і моралі. Мораль і право вже не тотожні, це не синоніми; мораль усередині, в душі, право "зовні". Критерій ціннісної значущості моралі і права винесений за межі - це Бог. Мораль і право тут задають різницю між належним і дійсним правом. Завдання права - виразити божественне і погоджувати належне і реальне. Складаються більше і менш стійкі форми, сама система права.
У Новий час виникають класичні представлення, домінує просвітницька традиція, яка наповнює вимоги культури іншими мотивами. Ця традиція наділяє людину упевненістю в собі і створює іншу громадську ситуацію, яка перетворює право на самостійну систему, що спирається на людські доброчесності. Мораль і право - різні системи, але взаємодоповнюючі один одного.
Стосунки прав і культури не обмежуються взаємодією права і моралі, ця взаємодія буде в тій мірі успішнішою, якщо суспільство усвідомлює цінність права і якщо в цьому випадку проявляться усі універсальні якості права. У цій універсальності права представлені, передусім, загальність людського життя, а також природних прав і їх невідчужуваності. У взаємодії права і культури негативну роль грає масова культура, право визнане захищати творчий потенціал людини, яка стикається з агресією. Якщо право наполягає на універсальності, то масова культура уніфікує. Важливою тенденцією, що ізолює право від культури, являється його своєрідна "деморалізація", тобто прагнення вичистити право і позбавити його від морального диктату. Подолання цієї дистанції - є найважливіша умова наявності нормального механізму взаємодії культури і права.