58. Творчий доробок о.Довженка.

Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родіні на Чернігівщіні. В липні 1921 р направлено на роботу за кордон - Спочатку до консульства у Варшаву , а згодом у Берлін. Там він продовжує малювати й студіюваті малярство.

У 1923 році О. Довженко повертається в Україну. Він влаштовується на роботу в газету «Вісті», працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором. На тридцять третьому році життя він приїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Першою пробою став фільм «Ягідка кохання», що мав комедійній характер, але Довж. ніколи не зараховував йо до свого творчого доробку. Точкою відліку свого кінематографічного життя він розпочинав зі стрічки «Сумка діпкур'єра», в якій окрім всього знявся і в ролі кочегара.

У 1928 році він за сто днів знімає фільм «Звенигора» - Історію українського народу від давнини до сивої сучасності.Наступною роботою О. Довженка стає стрічка «Арсенал», а ще через рік, у 1930 р., на екрани вийшов неперевершений шедевр світової кінокласики - « Земля ». Цей фільм - Гімн життю - було названо серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів і народів. Фільм, у якому О. Довженко звернув увагу до трьох одвічніх загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, старе і нове - уже знімався на Кіївській кінофабріці, яку тільки розпочали будувати.

Напередодні Війни працює над фільмом «Щорс», з основною темою - народ у війні. За цю роботу митець був удостоєній Державної премії СРСР. З початком Війни він добровольцем іде на фронт захищаті рідну землю. Працює в газетах «Красная Армия», «Червона зірка», «Известия».

Пише серію оповідань. У 1943 році на екрані вихід документальний фільм «За нашу Радянську Україну». У травні 1945 року з'являється одна стрічка «Перемога на Правобережній Україні». Після Війни О. Довженко знімає документальний фільм про Вірменію «Рідна країна», у 1949 році - стрічку «Мічурін».

На початку п'ятдесятих років режисер в основному займається педагогічною та викладацький роботів в Інституті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: «Відкриття Антарктиди», «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна». Сповнений творчих планів, О. Довженко Раптовий помірає 25 листопада 1956 року. Вже після його смерті дознімаються дружиною Ю. Солнцевою «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна». У 1959 році за Сценарій фільму «Поема про море» О. П. Довженку посмертно присуджується Ленінська премія.

59.Культура українського народу в контексті європейської культури.

Кожна з більш ніж двох тисяч національніх культур, що існують у світі, має свою специфіку, яка і робіть її неповторної й унікальною. Ця своєрідність виникає на основі впливу географічного чинника, особливостей історічного шляху народу, взаємодії з іншимі етнокультурами.

У будь-якій національній культурі основоположне і базисне є народна культура. Потім на її основі поступово формуються професійні наука, література, мистецтво. Внаслідок труднощів історичного шляху України (монголо-татарське завоювання, Польсько-литовська експансія, Залежність від Російської та Австрійської імперій) у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. Коли верхівка козацької старшини русифікувалася, українське суспільство розвивалось значною мірою без повноцінної національної культурної еліти. Справжніми творцями и носіями культури продовжували залишатися низи суспільства. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалась як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві - народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладного мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовження традицій, корені яких сходять до культури Київської Русі, стався підйом української культури .У ту ж годину відчутні и негативні наслідки такого характеру розвитку української національної культури. Багато талановитих людей, які народились і виросли в Україні, потім покидали її, зв'язували своє подальше життя і творчість з російською, польською, іншими культурами. Крім того, прогрес у сфері природничих наук був виражений слабше, ніж у гуманітарній.

Разом з тим, самобутня і старовинна система освіти, яка досягла свого розквіту в добу Козаччини і забезпечила практично суцільну грамотність населення, давня традиція книгописання, орієнтованість на провідні центри Європи, зокрема на Візантійську культурну традицію, роль України-Русі як центру християнства в східнослов ' янському світі, а кож як центру наук і вищої освіти в добу Козаччини завдяки розвинутій мережі колегіумів, Острозькій та Києво-Могилянській академії, меценатство та державна підтримка культури - К. Острозьким, П.Конашевичем-сагайдачним, І. Мазепою та ін . - все це дозволило піднесті культуру до рівня світового явища, створити ряд класичних шедеврів у галузі друкарства, архітектури, мистецтва, досягтути значних успіхів у науці.

Багатий матеріал дає творча спадщина Г. Сковороди, Ф. Прокоповича, П. Куліша. На відміну від філософської думки інших європейських країн, де проблеми бідності, хвороб і безкультур'я думки подолали шляхом ТЕХНІЧНОГО прогресу, підвіщення продуктивності праці, за допомогою зусиль освічених монархів і соціального експериментування, українські мислителі закликають до іншого. «Споріднена праця» і самопізнання, свобода, заради якої не шкодить розлучитися з благополуччям, обмеження життєвіх потреб, надання переваги духовному над матеріальним - це ті шляхи і рецепти щастя, яких дотримувались і які пропагували провідні українські мислителі.

Майбутнє незалежної України тісно пов'язане з розвитком гуманітарної сфери, продовженням національніх культурних традицій.