Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekzamen_kultura (1).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
323 Кб
Скачать

55.«Шістдесятники» та їх внесок у розвиток культури.

Лібералізація суспільно-політичного життя(«Відлига» 1950-1960-тих років) ознаменувалася появою людей, які займали активну життєву позицію і сподівалися, що їм цією працею вдастся змінити суспільство на краще, але не йшли на відкритий конфлікт з владою. Масова поява цих людей відбулася в 60-ті роки, звідси й походить їх назва – «шістдесятники». Здебільшого це було молоде покоління.

Це були люди нового творчого мислення, їм притаманні:

  • неординарність мислення, щирість почуттів, гуманізм;

  • новизна в творчості, звернення до внутрішнього світу людини, пошук нових форм у мистецтві;

  • віра в оновлення суспільства та національно-культурне відродження України, в торжество свободи та демократії;

  • захист української мови та культури, звернення до історії свого народу, його героїчного минулого;

  • прагнули звільнитися від «соціалістичного інтернаціоналізму», під прикриттям якого відбувалося зросійщення українського життя;

  • протестували проти тоталітаризму, критикували чинну владу;

  • в центрі творчості була людина.

«Шістдесятники» створювали клуби творчої молоді, так на початку 1960 року у Києві почав діяти клуб творчої молоді «Супутник»(президент – Танюк). У ньому панувало активне життя, на вечорах поезії виступали: І.Драч, Ліна Костенко,В.Симоненко, а історики – Брайчевський та Апанович розповідали про заборонені сторінки з минулого України, художники влаштовували виставки творів, які суперечили канонам так званого соціалістичного реалізму, театральна секція ставила напівзаборонені п’єси Брехта і Куліша.

У 1962 році було створено клуб творчої молоді «Пролісок»(президент – Косів). Клуби виникли також у Черкасах, Одесі, Дніпропетровську. У 1961 році започатковано день вшанування пам’яті Шевчена, а в 1962 році запроваджено щорічну Шевченківську премію.

Першими речниками шістдесятників в Україні були Ліна Костенко й автор гостропубліцистичних поезій, спрямованих проти русифікації й національного поневолення України, Василь Симоненко. Слідом за ними з'явилася ціла плеяда поетів: Іван Драч, Микола Вінграновський, Микола Холодний, Василь Голобородько, Ігор Калинець та інші. У прозі найвизначнішими шістдесятниками були Валерій Шевчук, Григір Тютюнник, Володимир Дрозд, Євген Гуцало, у критиці — Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк.

Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки дозволеного, викликала незадоволення влади. Шістдесятників не вдалося втримати в офіційних ідейно-естетичних межах, і з кінця 1962 р. почався масований тиск на них. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів, посипалися звинувачення у «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві. Партійні та карні органи забороняли, а потім і розганяли літературно-мистецькі зустрічі та творчі вечори Шістдесятників, закривали клуби творчої молоді. Поступово більшість Шістдесятників була позбавлена можливості видавати свої твори, їх звільняли з роботи, проти них влаштовувалися провокації. Було заборонено і знищену поетичну збірку Д.Павличка «Правда кличе». Почалася критика творів Ліни Костенко, Стуса, Драча, в 1963 році помер після жорстокого побиття на вокзалі в Черкачах Василь Симоменко.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]