12.Основні концепції і погляди на розвиток культури України в сучасних умовах.

Сучасна культура втілюється у величезній кількості створюваних матеріальних і духовних явищ. Це і нові засоби праці, і нові продукти харчування, і нові елементи виробництва, і нові наукові ідеї, ідеологічні концепції, релігійні вірування, моральні ідеали, твори всіх видів мистецтв і т.д.

Характерною особливістю сучасного стану культури є неоднозначність процесів у гуманітарній сфері. Так, домінування плюралізму в духовному розвитку суспільства дає змогу ознайомити широкий загал із шедеврами світової культури, які раніше з ідеологічних причин були недоступними; стимулює творчу активність митців. Але водночас плюралізм відкриває шлях для проникнення в духовну сферу антикультури. Пропагуючи насилля, антигуманність, вона за відсутності стійкого культурного імунітету становить загрозу для суспільства. Це зумовлює потребу радикальних, але виважених змін.

Перспективність розвитку української культури залежить від готовності її представників до культурної активності, яка в значній мірі залежить від стану їхнього менталітету. У ньому як характерну рису українця багато дослідників називають комплекс меншовартості, утрату національної гідності.

Однак за даними дослідження Міністерства культури, яке відображає структуру населення 9 основних регіонів України, українським громадянам (за їх самооцінками) притаманний досить значний рівень самоповаги (3,8 бала за 5 шкалою), що свідчить про потенціал не розтраченої сум'яттям перебільшеної самокритики української особистості. Певний стриманий оптимізм відносно перспектив розвитку національно-культурної активності громадян України викликав той факт, що вони мають досить високе бажання, прагнення підвищувати рівень власної культури.

Основою всіх змін у культурі є стан духовних потреб громадян. Тому важливо підкреслити, що більшість громадян України (77 %) визначились у своїй потребі знань щодо культури власної нації. Водночас потребу «в знаннях з історії та національних особливостей української культури», які становлять «ядро», основу культури, мають майже три чверті громадян, а одна четверта — «загальною мірою», бо стала приділяти їй в останні роки більше часу.

Більшість дослідників сходяться на думці, що сучасна культура - це безліч самобутніх культур, що знаходяться в діалозі і взаємодії один з одним, причому діалог і взаємодія йдуть не тільки по осі теперішнього часу, а й по осі «минуле-майбутнє».

Оптимісти стверджують, що світова культура на правильному шляху, що майбутнє за наукою, технікою, інформацією, регіонально-організованою економікою, що цінності західної культури (успіх, влада, особиста свобода, сила і т.д.) є істинними. Песимісти, починаючи від Шпенглера, навпаки, упевнені в зворотному: сучасна світова культура, вважають вони, хилиться до заходу.

13. Біосферна концепція Вернадського.

Представники: Володимир Іванович Вернадський (1863-1945), Олександр Леонідович Чижевський, Лев Миколайович Гумільов. З'єднання природного чи наукового і гуманітарного бачення світу, розгляд долі людства в нерозривному зв'язку з природою і космосом.

Вернадський, що вивчав взаємодію живих і неживих систем, переосмислив поняття біосфери. Він розумів біосферу як сферу єдності живого і неживого.

Головний внесок В. І. Вернадського в культурологію - вчення про «ноосферу». «Ноосфера» - сфера людського розуму. Вернадський вважав, що з появою людини на землі почав діяти новий вид енергії, пов'язаний з психічною діяльністю і розумом, саме цей вид енергії і призводить до формування нового вигляду планети. А. Л. Чижевський вважав, що всі найважливіші події людської історії синхронізовані з якими-небудь коливаннями або змінами навколишнього середовища; він досліджував хід історії людства в його кореляції з коливаннями сонячної активності.