91.Основні течії модернізму та їх прояв в українській культурі

Основні течії модернізму: неокласицизм, імпресіонізм, неоромантизм, символізм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм.

Група «Імпресіонізм»:

Художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.

Визначальні риси імпресіонізму:

- зображується не сам предмет, а враження від нього - імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;

- відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній в конкретній реальності;

- найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела.

Поетика імпресіонізму відбилася у творчості М. Коцюбинського, B. Стефаника, М. Черемшини, частково О. Кобилянської, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового, Є. Плужника та ін.

Група «Експресіонізм»:

Визначальні риси експресіонізму:

- зацікавленість глибинними психічними процесами;

- заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;

- суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою.

Український експресіонізм започаткував В. Стефаник. Класичний експресіонізм утвердив О. Туринський повістю «Поза межами болю». У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість М. Куліша («97»), частково — М. Бажана (збірка «17-й патруль»), а особливо проза М. Хвильового, І. Дніпровського, Ю. Липи, Т. Осьмачки.

Група «Символізм»

Визначальні риси символізму:

- войовничий бунт проти надто консервативної і регламентованої суспільної моралі;

- культ екзотичних і заборонених тем, хвороблива увага до позасвідомого, садо-мазохістських виявів тощо;

- спроби вирватися за рамки повсякденного, прив'язаного до матеріальності буття, зазирнути до «світу в собі».

В українську літературу символізм прийшов через австро-німецьку та польську літератури. Засновницею цього стилю у вітчизняному письменстві стала Ольга Кобилянська. Серед помітних українських символістів можна назвати П. Карманського, В. Пачовського, Б. Лепкого.

Група «Неокласицизм»

Визначальні риси неокласицизму:

- використання античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів;

- проголошення гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми;

- оспівування земних насолод;

До українських неокласиків традиційно відносять М. Зерова, М. Драй-Хмару, П. Филиповича, Юрія Клена (О. Бургардта), М. Рильського. Окрім того, В. Домонтовича (В. Петрова), М. Могилянського, А. Ніковського, Б. Тена, Г. Кочуру.

Група «Неоромантизм»

Основні ознаки в українській літературі:

• пошуки нових тем, засобів та прийомів художнього творення;

• змалювання незвичних характерів у виняткових обставинах та ситуаціях;

• напружений сюжет із сутичками між непримиренними соціальними силами, небезпеками, фантастичними подіями;

• емоційність і милозвучність віршованого тексту, ритмічна й строфічна різноманітність, інтенсивне використання засобів евфонії (зокрема звукозаписів в усіх його різновидах)

В українській літературі неоромантизм пов'язаний передусім із творчістю Лесі Українки, яка осмислювала його теоретично, називаючи «новоромантизмом», і «незрікалась прапора новоромантичного» у власній художній практиці. Неоромантизм позначився також на доробку О. Кобилянської, О. Олеся, С. Черкасенка, О. Влизька, М. Йогансена, М. Хвильового, Ю. Яновського, Н. Лівицької-Холодної, О. Ольжича, О. Теліги та ін.

Група «Постмодернізм»

Визначальні риси постмодернізму:

- культ незалежної особистості;

- бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;

- суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

- як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача;

- іронічність та пародійність.

Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, О. Ульяненка, С. Прощока, В. Медведя, О. Забужко та інших.