89. Лесь Курбас - видатний діяч українського театру.

Театр «Березіль» був у 20—30-х pp. XX століття найбільш сміливим, оригінальним і цікавим. Його директор і художній керівник Олександр Степанович Курбас формував колектив творчої динамічної думки, високої сценічної культури, волі й пошуку.

Лесь Курбас — митець європейської освіченості, знав вісім мов, вивчав історію і теорію світового театрального мистецтва, розвивав кращі традиції українського театру корифеїв, прагнув зберегти при­таманну йому національну самобутність. Він також спирався на до­свід режисерів-новаторів К.Станіславського, Б. Брехта та ін. Творча програма Леся Курбаса відзначилася історичною далекоглядністю. Митець уперше в історії українського професійного театру розро­бив комплексну програму театральної реформи, що включала вихо­вання нового актора — громадянина, нового типу режисера — ідей­ного і творчого інтерпретатора п'єси, вистави, розвиток принципу стадійності, втілення на практиці естетичних засад діяльності теат­рального колективу.

Лесь Курбас був закоханий в Україну і створив свій театр на рів­ні кращих театрів Європи. У 1922 році діячі «Молодого театру» ство­рюють у Києві творче мистецьке об'єднання — модерний український театр «Березіль». Це було ціле об'єднання, яке мало шість майстерень-лабораторій, де проводилися дослідження з технології сце­ни. Робота цехів мала два напрямки: студійне навчання і практич­ну діяльність. Найцікавішою була режисерська лабораторія, в якій вибирався репертуар, обговорювалися п'єси, визначалися концеп­ції, жанрово-стильові особливості майбутньої вистави та мізансце­ни, проводилась робота з акторами, художниками, інспекторами сце­ни, глядачами.

Олександр Степанович турбувався не тільки про свій «Березіль», а й про розвиток всієї театральної справи в Україні. Він розумів, що художник у театрі — це найближчий помічник драматурга і режисе­ра.

У 1926—1933 рр. театр «Березіль» працює в Харкові. До його скла­ду входять видатні митці — М. Крушельницький, А. Бучма, Н. Ужвій, І.Мар'яненко, Й. Гірняк, Н. Титаренко,

О. Добровольська та інші.Щаслива доля поєднала талановитого драматурга, оригінально­го мислячого режисера і цікавого художника. Виник чудовий симбіоз, що дав змогу українському театрові першої половини XX ст. підняти­ся відразу на кілька щаблів.

У 1934 році театр «Березіль» перейменовано на театр імені Т. Шев­ченка. Доля Леся Курбаса, Миколи Куліша склалася трагічно. Вони були репресовані й розстріляні 1937 року в Соловецькому таборі особ­ливого призначення. Творчість Леся Курбаса належить до визначних здобутків світово­го театру XX століття.

90. Образотворче мистецтво модерністів поч. Хх ст.

Модернізм - сукупність художніх напрямків у мистецтві другої половини дев'ятнадцятого - середини двадцятого століття. Найбільш значними модерністськими тенденціями були імпресіонізм, модерн, експресіонізм, нео - і постімпресіонізму, фовізм, кубізм, футуризм. А також більш пізні течії - Абстрактне мистецтво, дадаїзм, сюрреалізм. У вузькому сенсі модернізм розглядається як рання щабель авангардизму, початок перегляду класичних традицій.

Накладання естетики модерну на національні живописні традиції дало початок національному художньому напряму. Український стиль у живописі сформувався під впливом національних культурних традицій, народної творчості, зразків народною декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури, а також новітніх тенденцій модернізму - імпресіонізму, абстракціонізму, традицій класичного мистецтва, зокрема реалістичного напряму в живописі.

Одним із засновників українського стилю вважають Сергія Васильківського. Цей художник був визнаним майстром пейзажу, де переважали українські мотиви: «Ранок (Отара в степу)», «Дніпрові плавні», «Ранок на Дніпрі». Пейзаж у творчості С. Васильківського органічно поєднувався з історичними сюжетами з доби козацтва («Козачий пікет», «Запорожець у розвідці», «Козаки в степу», «Козача левада») або з побутовими картинами («Козак в степу», «Ярмарок у Полтаві»).

У 1900 р. С. Васильківський разом з М. Самокишем видав "Альбом української старовини", куди ввійшли 20 ілюстрацій, виконаних на основі глибокого вивчення історичних і етнографічних матеріалів. Зокрема, в ньому були вміщені замальовки типів українських козаків, батальні сцени, зображення зразків козацької зброї, портрети Богдана Хмельницького, Петра Могили, Івана Гонти, Григорія Сковороди.

Значним внеском у розвиток українського образотворчого мистецтва стали монументальні картини "Вибори полковника Пушкаря і передача йому клейнодів", "Ромоданівський чумацький шлях" та "Бій козака Голоти з татарином". Автори картин - художники С. Васильківський, . Самокиш, М. Беркос та М. Уваров прикрасили ними у 1907 р. щойно збудований за проектом архітекторів В. Кричевського та К. Жукова будинок Полтавського земства. Сама ця споруда була досить вдалим взірцем українського національного стилю в архітектурі, заплідненого народним образотворчим мистецтвом. Значною подією в культурному житті України стала перша Всеукраїнська художня виставка, організована за ініціативою І. Труша у 1905 р. у Львові.

Репрезентацією українського мистецтва були також виставки, влаштовані в Києві Товариством прихильників української науки, літератури й штуки, особливо великі виставки 1911 і 1913 рр.