8. Переосмислення культури діячами Просвітництва.

Просвітництво – це є етап розвитку Західноєвропейської культури. Початок Просвітництва - "славна революція" 1688 р. в Англії; конституціоналізм, парламентаризм і релігійна терпимість стають базовими політичними цінностями буржуазії. Кінець Просвітництва - Велика французька революція 1789 - 1794 рр., результат цих революцій - незворотність загальноєвропейського процесу становлення техногенної цивілізації і буржуазних суспільних відносин.

 Це широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самооцінки особи.

У цей період, у зв’язку з стремлінням до цілісного уявлення про к-ру виникає опозиція таких понять як к-ра і природа. У часи Просвітництва найбільш послідовним критиком культури був французький мислитель Жан Жак Руссо, який розглядав людину як істоту досконалу, а життя згідно законів природи – як найбільш правильну форму її існування. Ущербність й шкідливість культури Руссо бачив як у притаманному їй принципові приватної власності, яка породжує нерівність людей, так і в наявності влади, антинародної за своєю суттю. Не меншим злом він вважав релігію, мистецтво і науку, які сприяють збереженню нерівності, не забезпечуючи ні покращення звичаїв, ні щасливого життя людей. Він протиставляє зіпсованості "культурних" європейських націй простоту і моральну чистоту народів, які знаходяться на патріархальній стадії розвитку. Але це не варто трактувати як заклик до повернення назад; швидше - це заклик до того, щоб, виходячи із знання певних переваг минулого і вад сучасності, знайти шлях для «виправлення людини». У свою чергу Кант мав протилежні погляди, він виробив моральний закон, який сприяв подоланню вказаної опозиції.

Майже всі просвітницькі концепції культури - Шарля Монтеск´є,Вольтера та інших - базувалися на ідеї загальності людського розуму та його законів; вони природно пов´язали культуру з тими перевагами і благами, які несуть людині вдосконалення й застосування розуму. Французькі просвітителі вважали, що "культурність", "цивілізованість" нації чи країни, на противагу "дикунству" і "варварству" первісних народів, полягають у "розумності" суспільних порядків, вимірюються сукупністю досягнень у галузі науки і мистецтв.

9. Нові ідеї в працях українських діячів культури 17-18 ст.

 XVII—XVIII ст. - складний період у житті українського народу. У політичній історії він охоплює такі процеси, як перехід всіх українських земель під владу Речі Посполитої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань. Але не дивлячись на це, цей період ознаменувався високим культурним піднесенням в Україні.

Найвидатнішими діячами того часу були Іван Вишенський та Григорій Сковорода. Іван Вишенський - демократ, палкий патріот, гуманіст. Часто під теологічною оболонкою проголошував ідеї соціальної рівності. У своїх посланнях з Афону викривав православних єпископів-перебіжчиків, римо-католицьке та уніатське духовенство, польських та українських феодалів-кріпосників, виступав проти окатоличення та ополячення найбідніших верств міщанства і селянства України. Він вважав, що праця кріпаків є джерелом всього багатства панів, виступав проти визиску селян феодалами та духовенством, за знищення нерівності, несправедливості, гноблення, експлуатації і будь-якого "мирського" зла. Хотів в Україні бачити таке суспільство, де б людина почувала себе вільною, де б панувало братерство між людьми, і всі житимуть згідно з настановами й принципами "істинного" раннього християнства.

У творах Григорія Сковороди мотив любові до трудящих є провідним. За п´ять років він написав 30 байок , в основі яких лежать оригінальні сюжети. Байки пронизує пафос гуманізму і демократизму. Найвище письменник цінує високі моральні якості людини: чесність, доброту, працелюбність, скромність, природний розум, засуджує гонитву за чинами, високими титулами («Бджола і Шершень», «Олениця і Кабан»). На його думку тільки «сродний труд» приносить щастя людині і користь суспільству.

Література того часу відбиває боротьбу класів цієї епохи, найкращі твори цих століть пройняті симпатією до мас і спрямовані проти гноблення.