60. Український неоромантизм кінця 19-20-х років 20 століття.

Неоромантизм — стильова течія модернізму, яка виникла в українській літературі на початку XX століття. Леся Українка називала його новоромантизмом.

Неоромантизм яскраво виявився у ліриці та драматичних творах Лесі Українки, прозі О. Кобилянської, Миколи Хвильового, О. Довженка, Ю. Яновського, поезії Олександра Олеся, Є. Плужника, Б.-І. Антонича. Ця течія була, мабуть, найсильшою в новітній українській поезії.

Неоромантизм зберіг риси класичного романтизму, зокрема конфлікт з дійсністю, який породжував гострий напружений сюжет. Неоромантики відкинули раціоцентризм, матеріалістичне сприйняття світу, на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.

Неоромантики використовували засоби символіки, гіперболізацію, гру кольорів і півтонів, дбали про багатство ритміки і строфіки. На відміну від класичних романтиків, які освоювали переважно сільську тематику, передавали переживання робітника, інтелігента ("Червона зима" В. Сосюри), вони поетизували революційні події ("Залізниця" В. Сосюри, "Повстання" В. Еллана-Блакитного, "Слово о полку" М. Бажана), історичних осіб ("Тарас Трясило" В. Сосюри, "Галілей" Є. Плужника, "На Ігоревім полі" Т. Осьмачки, "Бондарівна" Марка Вороного), висловлювали тугу за духовними і моральними цінностями ("Дев'ята симфонія" О. Влизька, "Нічний рейс" М. Бажана, "Деспотам" Т. Осьмачки, "Діалог з мужністю" Ю. Яновського), почуття зневіри й розпачу в непівський і передкультівський періоди ("Місто" В. Сосюри, "Сліпці" М. Бажана).

Творам неоромантиків властивий динамізм, драматизм, вольове начало, загострений патріотизм, увага до національно-суспільних проблем, різке заперечення комуністичного тоталітаризму, туга за героїзмом, уславлення активної людини, "великого чину". Неоромантична стихія захопила ранніх футуристів (М. Бажана, О. Влизька), символістів (П. Тичину, М. Терещенка, Я. Савченка). Творчість неоромантиків окрилювала національна ідея.

У середині 20-х років у творах неоромантиків з'являються мотиви розпачу, зневіри. Внутрішнє роздвоєння добре передає герой новели Миколи Хвильового "Я (Романтика)". Неоромантичні тенденції були у Б.-І. Антонича, Б. Кравціва, поетів "празької школи" (О. Теліги, Олега Ольжича, І. Ірлявського).

61.Український постмодерн.

Як вписується України в постмодерн? Ми звикли вважати свій уряд сильним, адже переважна більшістьнаселення складають колишні або нинішні «бюджетники». Уряд керує силовими структурами, встановлює рамки економічної діяльності, розробляє освітні програми ... Але це ілюзія, який ми заповнили своє життя. Насправді чи не абсолютна більшість українців задіяно у приватному бізнесі, своєму, чужому, легальному чи не дуже. Адже силові структури мають внутрішню культуру, власну ідеологію, інтереси. Адже є школи та університети хороші і погані, багаті чи бідні, а відповідно - і їх продукт. Адже вдала економічна політика сьогодні - це результат інтуїції, професійної здатності вгадати хід думок транснаціональних магнатів ...

Інструмент впливу на пост-модерн - це бренд, торгова марка. Слово-символ, яке все ж асоціюється з певною територією, викликає до неї увагу медіа та фінансів. Що стосується України - це Кличко, Шевченко, «Руслан», «Мрія», харківські танки. Сотні й тисячі талановитих художників і вчених. Це - карта Європи, яка була, є і буде неповноцінною без Північного Причорномор'я. Це - карта Азії, на якій мерехтять лінії караванних маршрутів, які не можуть зупинитися на нашому східному кордоні, або обійти її - ніколи і ні за що. Бренди дозволяють маніпулювати світом, в якому глобалізація зупиняється, засинає, впадає в марення віртуальної реальності.

Що заважає Україні швидко адаптуватися до нової епохи історії людства? Це громіздкість системи управління, низькі темпи мобільності адміністраторів, жорстка вертикаль. У спадщину від СРСР нам залишилася абсурдна традиція почесних звань та знаків престижу, логічна для планової економіки, але аж ніяк не для ринкової, або сверхриночной культури, яку пропонує (і іноді зброя) пост-модерн. Ще не було в Україні приклад того, як занепадає звільнене від державного диктату виробниче простір. Ще не було прикладу банкрутства практика-ентузіаста, хоча серед шахраїв і байдужих до життя рульових таких прикладів - безліч.

Вивільнення продуктивної енергії української нації, звільнення з-під ярма ніким не шанованих і нікому не потрібних інструкцій і нескінченних стягнень, здатних погасити будь-який вогонь. Вогонь, який тлів всі роки депресії і сьогодні, на хвилі загального зростання - має стати нашим власним джерелом енергії. Вже не для зростання. Для підйому. Підйом над руїною спадщини, над інтригами конкурентів, над згарищем застарілих ідей.

62.Розвиток культури національних меншин на Україні.

Україна багатонаціональна держава. В добу становлення незалежної Української держави проблема надійного захисту національних меншин стала пріоритетною., тому в Україні було розроблено і створено законодавство в питаннях збереження ідентичності і культурної самобутності національних меншин, що відповідає світовим стандартам.

На цих засадах побудовано Декларацію прав національностей України, прийняту в листопаді 1991р. А в статті 6 Закону України “Про національні меншини в Україні” зазначено, що держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення її в державних навчальних закладах, розвиток національних культурних традицій, задоволення потреб у літературі, мистецтві. Крім того пам’ятки історії і культури національних меншин в Україні охороняються законом.

На сьогодні в Україні створені та активно діють понад 780 національно-культурних товариств. Найчисельніші з них: російське, єврейське, польське, угорське, грецьке, болгарське. Всі вони входять до Асоціації національно-культурних об’єднань України. Мета діяльності асоціації – забезпечення прав національних меншин на рівні європейських та міжнародних стандартів. Прикладом плідної діяльності національно-культурних товариств в Україні може стати угорське культурне товариство у Львові, що нещодавно відсвяткувало свій 15-річний ювілей. За ці роки угорська громада створила власну недільну школу, кілька самодіяльних колективів, налагоджено постійні наукові і творчі обміни з історичною батьківщиною. Або ж Федерація грецьких товариств України координує діяльність 95 місцевих організацій.

Значна активізація роботи товариств посприяла створенню ряду нових аматорських художніх колективів, проведенню як національних так і поліетнічних культурно-мистецьких акцій, етнокультурологічних конференцій, фестивалів дитячої творчості тощо. Серед них варто згадати: широкомасштабний культурологічно-мистецький проект “Україна – відкритий світ”, Всеукраїнський форум національних меншин “Всі ми діти твої, Україно!”, культурно-мистецьку акцію до Дня захисту дітей “Дітям наші серця”.

Автономна Республіка Крим може бути прикладом толерантного та вдумливого вирішення міжнаціональних проблем в Україні. Адже третину населення Кримського півострова складають національні меншини – тут проживають росіяни, євреї, татари, грузини, греки, німці, естонці і, навіть, переселенці зі Швейцарії. Це, звичайно не може не позначатися на культурному житті республіки. У Сімферополі відкрито Інформаційно-методичний центр міжкультурної просвіти й толерантності. Широко відбуваються заходи, що представляють культурно-мистецькі надбання всіх народів, які населяють Крим. В серпні ц. р. тематичний вечір в краєзнавчому музеї Євпаторії, присвячений Міжнародному дню малих народів, зібрав представників різних національних общин міста. Учасники підкреслили, наскільки важливо у наші дні взаєморозуміння між людьми та увага до національної культури кожного народу.На завершення вечора прозвучали пісні та вірші болгарською, українською, вірменською, караїмською мовами, були виконані німецькі та грецькі танці.

Багатонаціональним є в Україні і західний регіон. Тут разом з українцями, зберігаючи власні традиції, культурні і мистецькі надбання компактно проживають угорці, чехи, словаки, румуни німці та інші народи. Ці нацменшини мають свої товариства, гімназії, колективи художньої самодіяльності, недільні школи і класи з національною мовою навчання. В м. Мукачевому вже багато років працює обласний державний угорський драматичний театр. Народи, що проживають у західному регіоні України відчувають постійну увагу з боку держави та місцевих органів влади. Так, у Чернівецькій області розпорядженням голови обласної державної адміністрації затверджено Комплексні заходи щодо розвитку культур національних меншин.

Така позиція влади надзвичайно важлива й актуальна для багатонаціональної Буковини. Серед заходів, зазначених у розпорядженні, було передбачено проведення обласного міжнаціонального фольклорного фестивалю “Веселка Буковини”. У вересні Мукачево стало столицею Міжнародного фестивалю німецької культури “Карпатенланд –2005”. Свято було велелюдним і охопило все місто. В ньому взяли участь 20 самодіяльних фольклорних колективів німецької культури з Київської, Харківської, Херсонської, Рівненської, Чернігівської, Житомирської, Запорізької, Донецької, Львівської, Одеської, Закарпатської областей, Автономної Республіки Крим, Німеччини та Австрії. Учасників фестивалю нагороджено Почесними грамотами, Подяками облради, дипломами та цінними подарунками.

Другим за чисельністю (після українців) народом, що проживає нині на Україні є російський народ. Попри всю політизацію питання міжнаціональних відносин, національно-культурні інтереси росіян задовольняються як найбільше. Яскравим прикладом цього можуть слугувати культурно-мистецькі заходи, присвячені творчості російських митців, письменників, загалом культурі Росії, що постійно відбуваються не лише в Києві, а й в усіх регіонах країни. У 1991 році було створено Всеукраїнське національне культурно-просвітницьке товариство “Русское собрание”.

Разом з тим у питанні підтримки і розвитку національних культур існує ряд проблем. Йдеться про зволікання з прийняттям нової редакції Закону України “Про національні меншини в Україні” Крім того, як наголошувалося на численних зустрічах і нарадах, досі не визначені статус, керівники і напрями діяльності Державного комітету у справах національностей та міграці. Розв’язання цих суттєвих проблем мають позитивно вплинути на подальший розвиток культур всіх народів, що проживають в Україні і які є невід’ємною складовою культури всього багатонаціонального українського народу.