48. Національно культурний рух в західноукраїнських землях 19ст.

Західноукраїнські землі у 19ст. перебувають у складі Австрійської імперії. Центром українського національного відродження був спочатку Перемишль (Зх. Галичина).

1816р. – з ініціативи греко-католицького єпископа М. Левицького, його помічником – Іваном Могильницьким було засноване перше Просвітницьке товариство греко-католицьких священників.

Завдання: розширити мережу початкових шкіл, запровадити видання підручників рідною мовою.

У 30-х роках ХІХ ст. центром національного відродження стає Львів. Носіями ідей нац. відродження було греко-католицьке духовенство. 1833-1837 рр. – діяльність у Львові гуртка Руська Трійця.

Його засновниками були студенти Львівського університету Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. За мету вони ставили боротьбу проти національного гноблення, виступали за поширення знань про українську історію, традиції, перетворення української мови на літературну. У 1837 р. гурток видав альманах «Русалка Дністровая», майже весь тираж якого був конфіскований (розійшлося лише 200 примірників). Ця збірка вперше впровадила народну мову галицьких русинів у літературу і довела, що між їхньою мовою і мовою українців з Російської імперії не існує суттєвих відмінностей, а отже, галичани і наддніпрянці становлять один народ.

1846-1847 р. Відень. Вихід з друку альманаху «Вінок русинам на обжинки» (Головацьким).

У 1848 р. європейські народи повстали проти режиму самовладдя монархів, встановленого ще в 1815 р. Віденським конгресом. Народи незалежних країн вимагали демократії, політичної рівноправності вcix класів і станів. Політично залежні народи виступили з вимогою відродження власної державності. Не випадково події 1848 р. увійшли в icтоpію як «весна народів».

Поширення революції на Україні сприяло:

1)створенню політичних організацій.

2)Центральної Ради народової.

3)травень 1848-1851р. – діяльність першої політ. організації – Головна Руська Рада.

Лідери: Г.Яхимович та М. Куземчький

Мета: добитися поділу Галичини на 2 рівноправні частини з наданням їм автономії.

1848р – Львів. Вихід друком першої укр.. газети «Зоря галицька» та створення культурно-освітнього товариства «Галицько-Руська матиця».

1848 р – Львів. Собор руських учених, унаслідок чого було відкрито 1-ршу кафедру укр. мови а літератури під керівництвом Головацького.Усі ці події сприяли скасування кріпацтва на західноукраїнських землях. 1848р – в Галичині та Буковині. 1853р. – на Закарпатті.

49. Культурні процеси України 20-30 рр. 20ст.

Політика радянського керівництва в галузі культури в цей період офіційно була названа «культурною революцією». У короткий строк планувалося ліквідувати неписьменність; створити систему народної освіти; сформувати кадри нової інтелігенції; перетворить літературу, мистецтво, гуманітарні науки на інструмент ідеологічного впливу на масу;

Набираючи силу тоталітарна держава не була зацікавлена в докорінному перевороті у свідомості трудящих, підвищення їхнього культурного рівня. Системі, що формувалася, Потрібні булі виконавці, а не люди, здатні відігравати активну роль в історичному процесі. Водночас Реалізація сталінського «великого стрібка» вимагага певного освітнього и культурного рівня учасніків цього процесу. Цим зумовлюється неоднозначний и суперечливий характер культурних перетворення у 20-30-х роках.

У 20 ст. в культурі України домінують реалізм, неоромантизм та модернізм. Деякі діячі за період своєї творчості працювали у всіх цих стилях.

Події 1905 року дають свободу творчості і друкування. В Київ переходять редакції основних видавництв. Люди середніх класів стають стають героями літературної творчості ( Прикладом є твори Винниченка) Важливою була тема фемінізму. О. Кобилянська підкреслювала, що замість жінок-трудівниць появляється новий образ жінки.

Театр: Лесь Курбас у цей період пристосовує принципи модер­ну до класичного західно-європейського й українського репертуару (драми В. Шекспіра, Ф. Шиллера, п'єси М. Старицького, І. Карпенка-Карого). З творчого об'єднання бере початок театральна бібліотека, театральний музей, перший театральний журнал. Найближчим помічником Леся Курбаса у модер­нізації українського театру став драматург Микола Куліш. У його п'єсах ("Мина Мазайло", "Народний Малахій") знайшли широке відображення взаємозв'язки людини і нового історичного часу.

Ліквідація неписьменності: у 1920 р. було створено надзвичайна комісію для боротьби з неписьменністю, а в травні 1921 р. Раднарком УРСР ухвалив постанову «Про боротьбу з неписьменністю», згідно з якою все населення республіки віком від 8 до 50 років мало вчитися читати і писати. У 1923 р. виникло добровільне товариство «Геть неписьменність!», Яке створювали пункти ліквідації неписьменності (лікнепи), їхня мережа швидко розросталася. ЯКЩО 1923 р. у республіці функціонувало 574 пункти ліквідації неписьменності з контингентом 17 тис.учнів, то 1930 р. - Вже 30 тис. пунктів и 1640 тис. учнів. Внаслідок цього в 1927 р. в Україні письмовими були 70% доросло населення в містах и 50% у селах. Всього за два десятиріччя Радянської власти в УРСР ліквідувалі неписьменність Майже 10 млн. осіб. У 1939 р. кількість письменних у республіці зросла Майже до 85%. Було введено обов'язкові державні програми навчання, підручники, жорсткий розпорядок навчального процесу. Школа стала поділятіся на початкову, середню, спеціальну, вищу. Швидкими темпами зростала кількість учнів.