
- •1. Загальна характеристика розвитку культури та літератури хіх ст., розквіт соціально-психологічної прози.
- •2. Стендаль. Роман «Червоне і чорне» - безкомпромісна, правдива розповідь про суспільно-політичне життя і людину періоду Реставрації.
- •3. Жульєн Сорель – «простолюдин, який обурився проти свого низького походження». Конфлікт головного героя з суспільством як сюжетний стрижень роману Стендаля «Червоне і чорне».
- •4. Оноре де Бальзак «Людська комедія» - грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини хіх ст.. Ключові романи та повісті циклу.
- •5. Влада золото та її філософія в повісті оноре де Бальзака «Гобмек». Неоднозначність образу Гобсека – «філософа і скнари», «особи шляхетної та ницої», засоби його характеристики.
- •6. Ф.М.Достоєвський. Роман «Злочин і кара» як вираження нового, поліфонічного типу мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору.
- •7. Суперечливість образу Родіона Раскольнікова (Достоєвський - Злочин і кара). Еволюція головного героя,характер його бунту.
- •8. Достоєвський «Злочин і кара».Соціальні та філософські корені теорії Роскольнікова.
- •9. Лев Толстой. «Війна і мир» - історична епопея. Думка роману.
- •10. Пошуки сенсу буття в образах Болконського та Безухова.
- •11. Втілення внутрішнього аристократизму в образах м.Волконської та н.Ростової (л.Толстой «Війна і мир»).
- •13. Волт Вітмен. Історія створення збірки «Листя трави»,її провідні теми й мотиви.» Пісня про себе - програмовий твір автора.
- •14. Поль Верлен - майстер імпресіоністичної та символістської лірики. «Поетичне мистецтво» - віршований маніфест символізму.
- •15. Поль Верлен. Світ природи і духовний стан ліричного героя у верленівських «пейзажах душі» - «Осіння пісня», «в серці і сльози, і біль».
- •17.Шарль Бодлер.Збірка Квіти зла: особливості побудови, проблематика. Поетичне новаторство митця.
- •18. Шарль Бодлер.Традиційність і своєрідність вирішення проблеми «поет і натовп», гіркота почуттів від недосконалості сучасного йому суспільства у поезії «Альбатрос».
- •19.Оскар Вальд. Етико-філософський сенс конфлікту краси й моралі та особливості його розв’язання в романі «Портрет Доріана Грея».
- •20. Оскар Вальд. Проблема духовної деградації головного героя в романі «Портрет Доріана Грея».
- •21. Антон Павлович Чехов. Викриття бездуховності в оповіданнях «Скрипка Ротшильда» та «Людина у футлярі».
- •22. Антон Павлович Чехов. Викриття штучності людських почуттів в оповіданні «Дама з собчкою».
- •23. Генрік Ібсен. «Ляльковий дім» як зразок соціально-психологічної драми. Еволюція образу Нори.
- •24. Генрік Ібсен. Глибокий психологізм зображення духовного розвитку особистості у драмі «Ляльковий дім».
- •25. Література першої половини XX століття. Історико-соціальна характеристика доби. Найвідоміші представники модерністських та авангардистських течій першої половини хх ст.
- •26. Райнер Марія Рільке. Особливості лірики поета. Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу і одухотворяє світ.
- •27. Гійом Аполлінер. Оригінальність творчої манери поета.
- •28. Олександр Блок. Своєрідність символізму в російській поезії. Найвідоміші поетичні цикли,головні мотиви і провідні образи – символи блоківської лірики .
- •29. Борис Пастернак.Жанрове багатство творчої спадщини . Особливості пейзажної лірики.
- •30. Анна Ахматова. Основні теми і мотиви лірики, поетична символіка. «Поезія втрат» ранньої Ахматової, її художні особливості.
- •31. Анна Ахматова – «Реквієм». Пам’ятка доби тоталітаризму. Створення в поемі узагальненого портрету народного страждання.
- •32. Томас Манн. «Маріо і чарівник» як новела-застереження. Напруга перевоєнної ситуації в Європі й тривожний настрій в новелі.
- •33. Перемога людського розуму та цінності людської гідності у новелі томаса манна «маріо і чарівник»
- •34. Франц Кафка. Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні «Перевтілення».
- •35. Франц Кафка. Оповідання «Перевтілення». Оригінальність трансформації теми «маленької людини». Внутрішні суперечності головного героя. Людське і тваринне в образі Грегора Замзи.
- •36. Альбер Камю. Антифашистська спрямованість роману-притчі «Чума». Алегоричне зображення французького Руху Опору.
- •37. Альбер Камю. Роман-притча «Чума». Система образів у творі. Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах Ріс, Тарру, Грана, отця Панлю, Рамберта, Коттара.
- •38. Пауль Целан. Модерністське зображення трагедії Голокосту в поезії «Фуга смерті».
- •39. Генріх Белль. Осуд антигуманної сутності війни, розкриття її руйнівних наслідків для цивілізації та душі в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...».
- •40. Василь Биков. Повіть «Альпійська балада». Її високий антивоєнний і гуманістичний пафос.
- •41. Вістен Гью Оден. Широта тематичного і жанрово-стильового діапазону його поезії. («Куди ж ти, куди?..», «1 вересня 1939 року», «в музеї образотворчого мистецтва»).
- •42. Ернест Міллер Хемінгуей. «Старий і море – філософська повість-притча про Людину. Життєподібний сюжет і філософсько-символічний зміст твору.
- •43. Ернест Міллер Хемінгуей. Повість-притча «Старий і море». Система образів твору та їх символіка.
- •44. Ясунарі Кавабата. Відображення національної етики та естетики в романі «Тисяча журавлів». Гармонія людини і природи – одна з головних проблем твору.
- •45. Джером Девід Селінджер. Повість «Над прірвою у житі». – протест проти бездуховності суспільства. Актуальні проблеми формування життєвих цінностей молодих людей.
- •46. Девід Джером Селінджер. Повість «Над прірвою у житі». Голден Колфілд – предтеча бунтівного покоління 60-х років хх ст. Суперечливість образу головного героя.
- •48. Габріель Маркес.Своєрідність образу янгола в оповіданні «Стариган з крилами».
- •49.Макс Фріш «Санта Крус». Протистояння романтично-авантюрної та обивательсько-затишної моделей існування у творі.
- •50. М.Фріш «Санта Крус». Протистояння морального вибору свободі і відповідальності у творі.
- •51. Мілорад Павич. Втілення в оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму.
- •52. Патрік Зюськінд «Запахи». Проблеми співвідношення краси і зла, влади митця і мистецтва над натовпом. Пошук досконалості в романі.
- •53. Патрік Зюськінд «Запахи».Образ Гренуя.Парфуми як іронічна метафора мистецтва.
- •54. Феномен бестселеру.Найпопулярніші твории у колі читання сучасної молоді.
- •55. Бернард Шоу. Міфологічний підтекст п’єси «Пігмаліон». Її проблематика.
- •56. Бернард Шоу. Новаторські відкриття драматурга. Комедія «Пігмаліон» - зразок драми-дискусії.
- •57. Роль обірваної цитати у назві твору Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…».
- •58. Основні течії та творчі здобутки «срібної доби» в російській поезії.
- •59. Філософський підтекст, символічність назви та ключових епізодів п’єси Генріха Ібсена «Ляльковий дім».
- •60. «Вічні теми» світової літератури. Причини їх актуальності дл різних епох і поколінь (на прикладах вивчених творів).
9. Лев Толстой. «Війна і мир» - історична епопея. Думка роману.
“Війна і мир” – це великий роман-епопея. У ньому діє більш як 500 осіб, як окремі особи, так і цілі сім’ї. Лев Толстой охоплює своїм романом часовий проміжок у 15 років – з 1805 по 1820 рр. Тут діють реальні історичні особи і вигадані герої.
«Війна і мир» — особливий роман Льва Миколайовича Толстого. Письменник порушує важливі питання історії, торкається «вічних» проблем, філософських загадок: про свободу та необхідність жити чесно й справедливо, про добро і зло, про красу зовнішню та внутрішню, про пошуки людиною своїх шляхів у житті. Андрій Волконський, П’єр Безухов, Наташа Ростова — ключові персонажі роману — витрачають немало душевних зусиль, щоб вирішувати проблеми життя. У цьому сенсі для мене є дуже цікавим запис, який Толстой зробив у своєму щоденникові, коли, відрахований з університету, вирішував, як йому жити далі: «Чтобы жить честно, надо рваться, путаться, биться, ошибаться, начинать и опять бросать, и вечно лишаться, и вечно бороться. А спокойствие — это душевная подлость». Герої Толстого — живі. Вони не статичні, не вигадані, їх проблеми актуальні для кожної молодої людини, яка замислюється над тим, яку дорогу вибрати для себе, як будувати власну долю. Питання про те, як жити далі, кожен має вирішити для себе сам. І щоб більш-менш вирішити це правильно, варто читати «Війну і мир». Читати і думати. І думати не розумом, а серцем, як радив великий класик, письменник світового значення Лев Миколайович Толстой.
У сучасному літературознавстві “Війну й мир” прийнято називати романом-епопеєю, і це визначення вимагає спеціальних пояснень. Міркування про жанрову своєрідність толстовського добутку зручно зв’язати з його творчою історією, тобто з історією від народження задуму до написання остаточного тексту В 1856 році Толстої задумав роман, героєм якого повинен був стати декабрист, що вертається із сибірського посилання із сімейством у Росію. До цього задуму письменника підштовхнули реальні події, що нагадали в черговий раз росіянинові суспільству про декабристів. В 1855 році після раптової смерті Миколи I на російський престол вступив Олександр II.
10. Пошуки сенсу буття в образах Болконського та Безухова.
а) Андрій Болконський
Князь Андрій – один із улюблених образів письменника. Освічений і шляхетний, незадоволений власним життям і навколишнім середовищем, він поринає в духовні пошуки сенсу буття. Відразу впадає у вічі «втомлений, нудьгуючий погляд”, однак поява П’єра Безухова викликає в нього добрі почуття: він Огидним йому були кар’єристи, бюрократи, розумові та моральні нікчеми, але з людьми щирими, нефальшивими він ставав добрим і відкритим. Важливим моментом душевного воскресіння князя Андрія є його зустріч із П’єром у Бугучарові. Безухов зустрічі з Наташею Андрій уперше за багато років відчув себе справді щасливим. Однак випадкове захоплення дівчини Курагіним викликає у нього трагічне розчарування, злість проти життя і людей. він убачає тепер в тому, щоб служити йому. Він піклується про своїх селян і, як і вони, прагне захищати батьківщину. У полку його назвали «наш князь”, ним пишалися, його любили. Смертельно поранений у бою, Болконський зрозумів нарешті справжні людські цінності, які не мають нічого спільного з матеріальними благами або славою: «Все, всіх любив, завжди жертвувати собою задля любові – значило нікого не любити, значило не жити цим земним життям”. Зі смертю князя Андрія його любов, думка, істина не вмирають – вони яскравим променем запалають у душі Наташі Ростової, яка теж духовно змінилася. .Хоча Андрій зазнав розчарувань, вони не зламали його, а зробилиміцнішим 2.Кнізь Андрій довго шукає сенс буття, не може знайти себе, то з іншу,але потім розуміє, що це йому не підходить. Бо це були справи, спрямовані на задоволення егоїстичного “я” князя Андрія. Коли французи напали на Росію, князь Андрій відкинув свої дріб’язкові, особисті переживання.4.Якраз після другого поранення князю Андрію явилася істина, яку він такдовго шукав: він зрозумів, що треба любити “ближнього”, любити всіх людей, і цим бути ближче до Бога. Тому коли князь Андрій бачив Анатолія Курагіна у польовому госпіталі, він не відчуває до нього ненависті, а тільки жалість і любов. Так, Андрій Болконський знайшов відповідь на всі свої запитання.
б) П’єр Безухов
Як і Андрій Болконський, П’єр приваблює читачів ідейними пошуками, прагненням знайти своє місце у суспільстві. Залишаючись у захопленій французами Москві, П’єр зіткнувся з багатьма невідомими явищами, суперечливими фактами і процесами. Здавалося б, смертельні вороги, представники ворожих таборів повинні поводитися інакше, але Толстой як психолог шукає загальнолюдські засоби протидії насильству. І це торжество аморальності, жорстокості пригнічує його, змушує замислитися над проблемами недосконалості суспільства й окремої людини.
Четверта частина останнього тому роману закінчується картинами, в яких змальовано щасливе кохання П’єра і Наташі. В епілозі автор розкриває новий етап духовної еволюції П’єра Безухова: потреба в діяльності, яка виникла в дні війни і трохи приглушена наступними подіями, в його житі не зникає. Отже, думка П’єра про вдосконалення роду людського в епілозі роману втілюється у дієве прагнення оновити людину і суспільство, знищити соціальний і політичний гніт, об’єднати задля цього передових людей сучасності.4.Так, П’єр пройшов важкий шлях, однак, одружившись з Наташею, вінвсе-таки знайшов сенс буття. Він був щасливий у шлюбі і знайшов шляхи,як стати корисним іншим людям. Саме щасливе сімейне життя і боротьба запокращення життя в суспільстві зробила П’єра щасливим.