9. Лев Толстой. «Війна і мир» - історична епопея. Думка роману.

“Війна і мир” – це великий роман-епопея. У ньому діє більш як 500 осіб, як окремі особи, так і цілі сім’ї. Лев Толстой охоплює своїм романом часовий проміжок у 15 років – з 1805 по 1820 рр. Тут діють реальні історичні особи і вигадані герої.

«Війна і мир» — особливий роман Льва Миколайовича Толстого. Письменник порушує важливі питання історії, торкається «вічних» проблем, філософських загадок: про свободу та необхідність жити чесно й справедливо, про добро і зло, про красу зовнішню та внутрішню, про пошуки людиною своїх шляхів у житті. Андрій Волконський, П’єр Безухов, Наташа Ростова — ключові персонажі роману — витрачають немало душевних зусиль, щоб вирішувати проблеми життя. У цьому сенсі для мене є дуже цікавим запис, який Толстой зробив у своєму щоденникові, коли, відрахований з університету, вирішував, як йому жити далі: «Чтобы жить честно, надо рваться, путаться, биться, ошибаться, начинать и опять бросать, и вечно лишаться, и вечно бороться. А спокойствие — это душевная подлость». Герої Толстого — живі. Вони не статичні, не вигадані, їх проблеми актуальні для кожної молодої людини, яка замислюється над тим, яку дорогу вибрати для себе, як будувати власну долю. Питання про те, як жити далі, кожен має вирішити для себе сам. І щоб більш-менш вирішити це правильно, варто читати «Війну і мир». Читати і думати. І думати не розумом, а серцем, як радив великий класик, письменник світового значення Лев Миколайович Толстой. 

У сучасному літературознавстві “Війну й мир” прийнято називати романом-епопеєю, і це визначення вимагає спеціальних пояснень. Міркування про жанрову своєрідність толстовського добутку зручно зв’язати з його творчою історією, тобто з історією від народження задуму до написання остаточного тексту В 1856 році Толстої задумав роман, героєм якого повинен був стати декабрист, що вертається із сибірського посилання із сімейством у Росію. До цього задуму письменника підштовхнули реальні події, що нагадали в черговий раз росіянинові суспільству про декабристів. В 1855 році після раптової смерті Миколи I на російський престол вступив Олександр II.

10. Пошуки сенсу буття в образах Болконського та Безухова.

а)     Андрій Болконський

Князь Андрій – один із улюблених образів письменника. Освічений і шляхетний, незадоволений власним життям і навколишнім середовищем, він поринає в духовні пошуки сенсу буття. Відразу впадає у вічі «втомлений, нудьгуючий погляд”, однак поява П’єра Безухова викликає в нього добрі почуття: він    Огидним йому були кар’єристи, бюрократи, розумові та моральні нікчеми, але з людьми щирими, нефальшивими він ставав добрим і відкритим. Важливим моментом душевного воскресіння князя Андрія є його зустріч із П’єром у Бугучарові. Безухов    зустрічі з Наташею Андрій уперше за багато років відчув себе справді щасливим. Однак випадкове захоплення дівчини Курагіним викликає у  нього трагічне розчарування, злість проти життя і людей.  він убачає тепер в тому, щоб служити йому. Він піклується про своїх селян і, як і вони, прагне захищати батьківщину. У полку його назвали «наш князь”, ним пишалися, його любили. Смертельно поранений у бою, Болконський зрозумів нарешті справжні людські цінності, які не мають нічого спільного з матеріальними благами або славою: «Все, всіх любив, завжди жертвувати собою задля любові – значило нікого не любити, значило не жити цим земним життям”. Зі смертю князя Андрія його любов, думка, істина не вмирають – вони яскравим променем запалають у душі Наташі Ростової, яка теж духовно змінилася. .Хоча Андрій зазнав розчарувань, вони не зламали його, а зробилиміцнішим 2.Кнізь Андрій довго шукає сенс буття, не може знайти себе, то з іншу,але потім розуміє, що це йому не підходить. Бо це були справи, спрямовані на задоволення егоїстичного “я” князя Андрія. Коли французи напали на Росію, князь Андрій відкинув свої дріб’язкові, особисті переживання.4.Якраз після другого поранення князю Андрію явилася істина, яку він такдовго шукав: він зрозумів, що треба любити “ближнього”, любити всіх людей, і цим бути ближче до Бога. Тому коли князь Андрій бачив Анатолія Курагіна у польовому госпіталі, він не відчуває до нього ненависті, а тільки жалість і любов. Так, Андрій Болконський знайшов відповідь на всі свої запитання.

б)      П’єр Безухов

Як і Андрій Болконський, П’єр приваблює читачів ідейними пошуками, прагненням знайти своє місце у суспільстві. Залишаючись у  захопленій французами Москві, П’єр зіткнувся з багатьма невідомими явищами, суперечливими фактами і процесами. Здавалося б, смертельні вороги, представники ворожих таборів повинні поводитися інакше, але Толстой як психолог шукає загальнолюдські засоби протидії насильству. І це торжество аморальності, жорстокості пригнічує його, змушує замислитися над проблемами недосконалості суспільства й окремої людини.

Четверта частина останнього тому роману закінчується картинами, в яких змальовано щасливе кохання П’єра і Наташі. В епілозі автор розкриває новий етап духовної еволюції П’єра Безухова: потреба в діяльності, яка виникла в дні війни і трохи приглушена наступними подіями, в його житі не зникає. Отже, думка П’єра про вдосконалення роду людського в епілозі роману втілюється у дієве прагнення оновити людину і суспільство, знищити соціальний і політичний гніт, об’єднати задля цього передових людей сучасності.4.Так, П’єр пройшов важкий шлях, однак, одружившись з Наташею, вінвсе-таки знайшов сенс буття. Він був щасливий у шлюбі і знайшов шляхи,як стати корисним іншим людям. Саме щасливе сімейне життя і боротьба запокращення життя в суспільстві зробила П’єра щасливим.