- •1. Загальна характеристика розвитку культури та літератури хіх ст., розквіт соціально-психологічної прози.
- •2. Стендаль. Роман «Червоне і чорне» - безкомпромісна, правдива розповідь про суспільно-політичне життя і людину періоду Реставрації.
- •3. Жульєн Сорель – «простолюдин, який обурився проти свого низького походження». Конфлікт головного героя з суспільством як сюжетний стрижень роману Стендаля «Червоне і чорне».
- •4. Оноре де Бальзак «Людська комедія» - грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини хіх ст.. Ключові романи та повісті циклу.
- •5. Влада золото та її філософія в повісті оноре де Бальзака «Гобмек». Неоднозначність образу Гобсека – «філософа і скнари», «особи шляхетної та ницої», засоби його характеристики.
- •6. Ф.М.Достоєвський. Роман «Злочин і кара» як вираження нового, поліфонічного типу мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору.
- •7. Суперечливість образу Родіона Раскольнікова (Достоєвський - Злочин і кара). Еволюція головного героя,характер його бунту.
- •8. Достоєвський «Злочин і кара».Соціальні та філософські корені теорії Роскольнікова.
- •10. Пошуки сенсу буття в образах Болконського та Безухова.
- •9. Лев Толстой. «Війна і мир» - історична епопея. Думка роману.
- •11. Втілення внутрішнього аристократизму в образах м.Волконської та н.Ростової (л.Толстой «Війна і мир»).
- •13. Волт Вітмен. Історія створення збірки «Листя трави»,її провідні теми й мотиви.» Пісня про себе - програмовий твір автора.
- •14. Поль Верлен - майстер імпресіоністичної та символістської лірики. «Поетичне мистецтво» - віршований маніфест символізму.
- •15. Поль Верлен. Світ природи і духовний стан ліричного героя у верленівських «пейзажах душі» - «Осіння пісня», «в серці і сльози, і біль».
- •17.Шарль Бодлер.Збірка Квіти зла: особливості побудови, проблематика. Поетичне новаторство митця.
- •18. Шарль Бодлер.Традиційність і своєрідність вирішення проблеми «поет і натовп», гіркота почуттів від недосконалості сучасного йому суспільства у поезії «Альбатрос».
- •19.Оскар Вальд. Етико-філософський сенс конфлікту краси й моралі та особливості його розв’язання в романі «Портрет Доріана Грея».
- •20. Оскар Вальд. Проблема духовної деградації головного героя в романі «Портрет Доріана Грея».
- •21. Антон Павлович Чехов. Викриття бездуховності в оповіданнях «Скрипка Ротшильда» та «Людина у футлярі».
- •22. Антон Павлович Чехов. Викриття штучності людських почуттів в оповіданні «Дама з собчкою».
- •23. Генрік Ібсен. «Ляльковий дім» як зразок соціально-психологічної драми. Еволюція образу Нори.
- •24. Генрік Ібсен. Глибокий психологізм зображення духовного розвитку особистості у драмі «Ляльковий дім».
- •25. Література першої половини XX століття. Історико-соціальна характеристика доби. Найвідоміші представники модерністських та авангардистських течій першої половини хх ст.
- •26. Райнер Марія Рільке. Особливості лірики поета. Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу і одухотворяє світ.
- •27. Гійом Аполлінер. Оригінальність творчої манери поета.
- •28. Олександр Блок. Своєрідність символізму в російській поезії. Найвідоміші поетичні цикли,головні мотиви і провідні образи – символи блоківської лірики .
- •29. Борис Пастернак.Жанрове багатство творчої спадщини . Особливості пейзажної лірики.
- •30. Анна Ахматова. Основні теми і мотиви лірики, поетична символіка. «Поезія втрат» ранньої Ахматової, її художні особливості.
- •31. Анна Ахматова – «Реквієм». Пам’ятка доби тоталітаризму. Створення в поемі узагальненого портрету народного страждання.
- •32. Томас Манн. «Маріо і чарівник» як новела-застереження. Напруга перевоєнної ситуації в Європі й тривожний настрій в новелі.
- •33. Перемога людського розуму та цінності людської гідності у новелі томаса манна «маріо і чарівник»
- •34. Франц Кафка. Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні «Перевтілення».
- •35. Франц Кафка. Оповідання «Перевтілення». Оригінальність трансформації теми «маленької людини». Внутрішні суперечності головного героя. Людське і тваринне в образі Грегора Замзи.
- •36. Альбер Камю. Антифашистська спрямованість роману-притчі «Чума». Алегоричне зображення французького Руху Опору.
- •37. Альбер Камю. Роман-притча «Чума». Система образів у творі. Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах Ріс, Тарру, Грана, отця Панлю, Рамберта, Коттара.
- •38. Пауль Целан. Модерністське зображення трагедії Голокосту в поезії «Фуга смерті».
- •39. Генріх Белль. Осуд антигуманної сутності війни, розкриття її руйнівних наслідків для цивілізації та душі в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...».
- •40. Василь Биков. Повіть «Альпійська балада». Її високий антивоєнний і гуманістичний пафос.
- •41. Вістен Гью Оден. Широта тематичного і жанрово-стильового діапазону його поезії. («Куди ж ти, куди?..», «1 вересня 1939 року», «в музеї образотворчого мистецтва»).
- •42. Ернест Міллер Хемінгуей. «Старий і море – філософська повість-притча про Людину. Життєподібний сюжет і філософсько-символічний зміст твору.
- •43. Ернест Міллер Хемінгуей. Повість-притча «Старий і море». Система образів твору та їх символіка.
- •44. Ясунарі Кавабата. Відображення національної етики та естетики в романі «Тисяча журавлів». Гармонія людини і природи – одна з головних проблем твору.
- •45. Джером Девід Селінджер. Повість «Над прірвою у житі». – протест проти бездуховності суспільства. Актуальні проблеми формування життєвих цінностей молодих людей.
- •46. Девід Джером Селінджер. Повість «Над прірвою у житі». Голден Колфілд – предтеча бунтівного покоління 60-х років хх ст. Суперечливість образу головного героя.
- •48. Габріель Маркес.Своєрідність образу янгола в оповіданні «Стариган з крилами».
- •49.Макс Фріш «Санта Крус». Протистояння романтично-авантюрної та обивательсько-затишної моделей існування у творі.
- •50. М.Фріш «Санта Крус». Протистояння морального вибору свободі і відповідальності у творі.
- •51. Мілорад Павич. Втілення в оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму.
- •52. Патрік Зюськінд «Запахи». Проблеми співвідношення краси і зла, влади митця і мистецтва над натовпом. Пошук досконалості в романі.
- •53. Патрік Зюськінд «Запахи».Образ Гренуя.Парфуми як іронічна метафора мистецтва.
- •54. Феномен бестселеру.Найпопулярніші твории у колі читання сучасної молоді.
- •55. Бернард Шоу. Міфологічний підтекст п’єси «Пігмаліон». Її проблематика.
- •56. Бернард Шоу. Новаторські відкриття драматурга. Комедія «Пігмаліон» - зразок драми-дискусії.
- •57. Роль обірваної цитати у назві твору Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…».
- •58. Основні течії та творчі здобутки «срібної доби» в російській поезії.
- •59. Філософський підтекст, символічність назви та ключових епізодів п’єси Генріха Ібсена «Ляльковий дім».
- •60. «Вічні теми» світової літератури. Причини їх актуальності дл різних епох і поколінь (на прикладах вивчених творів).
13. Волт Вітмен. Історія створення збірки «Листя трави»,її провідні теми й мотиви.» Пісня про себе - програмовий твір автора.
Волт Вітмен (31 травня 1819 — 26 березня 1892) — американський поет, есеїст, журналіст та гуманіст. Представник перехідного періоду між трансценденталізмом та реалізмом, що об’єднав ці два напрями в своїх творах. Вітмен — один з найвпливовіших поетів американського канону, якого часто називають батьком верлібру. Його твори на той час були дуже суперечливі, особливо його поетична збірка «Листя трави», яку вважали непристойною через неприхований сексуальний підтекст. Вітмен у своїй творчості прагне показати людину в єдності матеріального і духовного, природного і соціального.
ОСНОВНІ ТВОРИ: збірка «Листя трави», поема «Коли бузок розцвів торік у моєму дворі», цикл віршів «Прощай, моя фантазіє!».
Збірка Уолта Уїтмена «Листя трави» посіла важливе місце серед поетичних надбань світової літератури. Перше видання збірки письменник набрав власноруч у 1855 р. Воно було здійснене коштом автора, без зазначення його імені. Книга містила 12 віршів і поем без назви. На обкладинці домінував зелений колір. «...Це прапор моїх почуттів, зітканий із зеленої тканини — кольору надії», — пояснював поет. Протягом усього життя з кожним черговим виданням він поповнював збірку, залишаючи символічну назву «Leaves of Grass», яку можна перекладати по-різному: «листя», «стебла», «паростки» трави і навіть «аркуші». Третє видання 1860 р. налічувало вже майже 100 віршів. Останнє, найбільш повне видання 1891 р. вважається «виданням смертного ліжка».
Отже, «Листя трави» — книга, яку автор писав протягом майже 40 років. У статті «Листя трави» — «це переважно спроба передати мою Власну емоційну та особистісну природу... спроба скрупульозно — від початку до кінця — відтворити Особу, людське єство (мене самого в другій половині дев’ятнадцятого сторіччя в Америці), і зробити це вільно, вичерпно і правдиво».-говорив автор.
Збірка «Листя трави» увібрала кращі традиції романтичної поезії й водночас відкрила шляхи для розвитку реалістичної поетики. В ній часто наводяться образи моря, ночі, небесних світил, які традиційно використовували романтики. Усі природні стихії тут живуть, мають душу. Книга «дихає» романтичним пантеїзмом. Використовуючи традиційні мотиви, поет по-новому висвітлює їх. Якщо романтики оспівували пору юності й сумували, що вона швидко минає, то Уїтмен возвеличує пору зрілості, вбачаючи в ній особливу красу. Поет відмовляється від традиційних розмірів, рим (хоч інколи вони і трапляються в книзі), звертається до астрофічного вірша (у якому відсутнє симетричне членування на строфи), надає перевагу верлібру— вільному віршу.
Центральне місце в збірці «Листя трави» належить поемі «Пісня про себе», яка стала своєрідним поетичним маніфестом автора. Писати її він почав ще в 1855 р.
Пісня про себе» не має сюжету в загальноприйнятому значенні. Але вона (як і вся збірка) містить ліричний центр: рух думок, почуттів об’єднує образ ліричного героя. Суб’єкт оповіді «Я» близький постаті творця книги, але не тотожний їй.
Поетичне «Я», образ «Волта Вітмена» — це типізований персонаж, який вбирає в себе характерні риси американців. «Я» поета належить до «усіх епох і всіх земель».
Як неможливо окреслити тематичні мотиви будь-якого музичного твору, так неможливо їх визначити і в «Пісні про себе». Можна сказати, що цей твір про людину, природу, життя в усьому його розмаїтті. Це думки, почуття, роздуми автора, голоси природи і, взагалі, голос самого життя, що, зливаючись зі Всесвітом, набуває космічних масштабів.