21. Антон Павлович Чехов. Викриття бездуховності в оповіданнях «Скрипка Ротшильда» та «Людина у футлярі».

Антон Павлович Чехов не залишив монументальних творів, адже працював у жанрах малої прози, драматургії. У невеликому оповіданні письменник умів показати долю людини, її духовну драму, шукання сенсу буття і нездійсненність сподівань та мрій.

Оповідання «Ротшильдова скрипка» (1894) митець, очевидно, виношував довго.

У творі йдеться про бідного ремісника, якого несподівано спіткало велике нещастя, головний герой втрачає дружину, яку кривдив і зневажав, і під впливом запізнілого каяття змушений підбити підсумок всього свого життя. Підсумок виявляється невтішним: життя пройшло безглуздо й марно.Герой «Ротшильдової скрипки» — трунар Яків Іванов на прізвисько Бронза — живе бідно. Вічна тема думок і розмов Бронзи — потенційні прибутки, які він міг би отримати, але з різних причин не отримав. Більше заробляти йому заважали вихідні та церковні свята, коли не можна було працювати. Єдина розрада Якова — скрипка, на якій він грає з єврейським оркестром на весіллях. Замучений думками про свої невдачі, він іноді торкає рукою струни, і стає йому легше на серці. Але й музика приносить не лише задоволення, адже грає Бронза врешті-решт для прибутку: йому платять по п’ятдесят копійок за день, тож він дуже переживає, коли його не запрошують грати. До того ж Яків проймається невмотивованою ненавистю до флейтиста Ротшильда — рудого убогого єврея, який наче в насмішку має прізвище відомого мільйонера.Типовий невдаха, Бронза ніколи не буває в гарному настрої і зриває злість на тих, хто не може йому відповісти — на зли дарі Ротшильді, на темній дружині.

Духовна деградація людини, нерозвиненої й темної, що перебуває під дією міщанських, власницьких уявлень про мету і смисл життя, згубність впливу подібного індивіда на навколишніх — одна з центральних проблем цього оповідання.

Свою незадоволеність життям, своє горе Яків висловлює не лише у скаргах на збитки, а й у грі на скрипці. В мелодіях, які він виграє, звучать ті почуття, які він не здатний висловити інакше. Скрипка є багатозначним символом: це і найбільша цінність в сірому, буденному існуванні Якова, і чарівна мелодія, що передає його тугу, підсвідоме прагнення до осмисленого, повноцінного життя, і втілення духовності, одвічного потягу людської особистості до творчості, краси й гармонії.

Чехов показує, що людська натура часто буває неоднозначною і суперечливою, поєднує в собі несумісні, здавалось би, риси. Різкі повороти долі, непередбачувані ситуації раптом висвітлюють несподівані, досі невидимі сторони особистості, і виявляється, що далеко не ідеальна людина здатна змінити своє ставлення до навколишнього світу, стати добрішою і милосерднішою. Саме це й відбувається з героєм оповідання видатного майстра слова, знавця людської душі.

«Людина в футлярі» — характерний чеховський образ: це освічена людина, що душевно замкнулася, відсторонилася від інших, боїться будь-яких змін, навіть самого життя. «Хоч би чого не сталося!» — улюблена фраза цього персонажа, його девіз. Бєліков обожнює різні циркуляри, особливо якщо вони щось забороняють, а будь-які порушення і відступи від правил страшенно засмучують його.

В оповіданні спостерігаємо ще одну характерну рису чехов-ської поетики — підкреслену увагу до деталі, яка набуває значення символу (футляр в описі головного героя, темні окуляри, крізь які він бачить світ, його «тхоряче» обличчя тощо). Комічне у гворі змінюється драматичним або поєднується з ним. Синтезуючи іронію, гротеск з драматичними, навіть трагічними нотами, анекдот з філософськими узагальненнями щодо сенсу людського буття, використовуючи підтекст, місткі багатозначні деталі, письменник створив проблемне, глибоко аналітичне оповідання.