5. Влада золото та її філософія в повісті оноре де Бальзака «Гобмек». Неоднозначність образу Гобсека – «філософа і скнари», «особи шляхетної та ницої», засоби його характеристики.

Образ Гобсека

Бальзаківський Гобсек — не зовсім типовий лихвар. Його особливість полягає в тому, що він скнара-філософ. Система поглядів Гобсека на життя складалася по­ступово. Він пройшов довгий шлях і багато пережив, перш ніж упевнився, що «всюди йде боротьба між бага­тими і бідними». «У мене принципи змінювались відпо­відно до обставин, доводилося змінювати їх і залежно від географічних широт», — зізнається Гобсек Дервілю. Внаслідок важкого життєвого досвіду він дійшов сум­них висновків, виробив систему поглядів, які вже не змінювались. Важливе місце у цій системі посідає «інстинкт самозбереження», «особистий інтерес», а з усіх земних благ тільки одне, з його точки зору, варте того, щоб людина його домагалася,»— «це... золото. У золоті сконцентровані всі сили людства», — вважає Гобсек. І золото для нього — це передусім влада, воно є її симво­лом: «Я володію світом, не втомлюючи себе, а світ не має наді мною найменшої влади». Лихвар спокійний і безсторонній, нагадуючи цим антиквара із «Шагреневої шкіри». Оповідь Гобсека характеризує його як» аналіти­ка і психолога, який знає життя, розуміє людську при­роду. Але це не означає, що повість є апологією* скна­ри. Ставлення автора до свого героя неоднозначне: за­хоплення, передане через сприйняття Дервіля, змінюєть­ся осудом. «Чи варто жити тільки заради накопичення?» — хочеться запитати, прочитавши твір. Фіналом повісті автор однозначно відповідає: ні! Адже після смерті Гобсека не залишилося нічого, крім тлінних скарбів. Письменник засуджує накопичення заради накопичен­ня. Звичайно, ці висновки — у підтексті твору, вони подані у прихованій художній формі.

Образ Гобсека змальований з великою майстерністю. У його портреті не випадково домінують кольори благо­родних металів: «місячний лик», «жовтувата блідість, що нагадує колір срібла, з якого злетіла позолота», риси його обличчя «здавались відлитими з бронзи», а очі були «жов­тими». Безжалісність Гобсека підкреслюють такі ознаки, як «людина-вексель», «людина-автомат». Довершує порт­ретну характеристику згадка про те, що, добуваючи гроші, він бігав сам «по всьому Парижу на тонких, сухорлявих, як у оленя, ногах». Кожна деталь цього яскравого порт­рета свідчить про характер героя.

Монолог Гобсека — це гімн золоту. І не випадково у ньому звучать патетичні ноти: «У мене погляд, як у гос­пода Бога: я читаю в серцях...» Але водночас відчуваються і цинічні думки: «Я достатньо багатий, щоб купувати со­вість людську...», «Що таке життя, як не машина, яку приводять у рух гроші?».

Гобсек-філософ уміє отримати насолоду від спогля­дання краси графині Анастазі де Ресто та пишної роз­коші її кімнати, але значно більше його приваблює ат­мосфера щирості й душевної чистоти, якою оточена тру­дівниця Фанні Мальво.

За жанром «Гобсек» — соціально-побутова, а ще більшою мірою — філософська повість, в якій домінують елементи реалістичного стилю. Але в ній, як і в інших творах «Людської.