
- •1. Загальна характеристика розвитку культури та літератури хіх ст., розквіт соціально-психологічної прози.
- •2. Стендаль. Роман «Червоне і чорне» - безкомпромісна, правдива розповідь про суспільно-політичне життя і людину періоду Реставрації.
- •3. Жульєн Сорель – «простолюдин, який обурився проти свого низького походження». Конфлікт головного героя з суспільством як сюжетний стрижень роману Стендаля «Червоне і чорне».
- •4. Оноре де Бальзак «Людська комедія» - грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини хіх ст.. Ключові романи та повісті циклу.
- •5. Влада золото та її філософія в повісті оноре де Бальзака «Гобмек». Неоднозначність образу Гобсека – «філософа і скнари», «особи шляхетної та ницої», засоби його характеристики.
- •6. Ф.М.Достоєвський. Роман «Злочин і кара» як вираження нового, поліфонічного типу мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору.
- •7. Суперечливість образу Родіона Раскольнікова (Достоєвський - Злочин і кара). Еволюція головного героя,характер його бунту.
- •8. Достоєвський «Злочин і кара».Соціальні та філософські корені теорії Роскольнікова.
- •9. Лев Толстой. «Війна і мир» - історична епопея. Думка роману.
- •10. Пошуки сенсу буття в образах Болконського та Безухова.
- •11. Втілення внутрішнього аристократизму в образах м.Волконської та н.Ростової (л.Толстой «Війна і мир»).
- •13. Волт Вітмен. Історія створення збірки «Листя трави»,її провідні теми й мотиви.» Пісня про себе - програмовий твір автора.
- •14. Поль Верлен - майстер імпресіоністичної та символістської лірики. «Поетичне мистецтво» - віршований маніфест символізму.
- •15. Поль Верлен. Світ природи і духовний стан ліричного героя у верленівських «пейзажах душі» - «Осіння пісня», «в серці і сльози, і біль».
- •17.Шарль Бодлер.Збірка Квіти зла: особливості побудови, проблематика. Поетичне новаторство митця.
- •18. Шарль Бодлер.Традиційність і своєрідність вирішення проблеми «поет і натовп», гіркота почуттів від недосконалості сучасного йому суспільства у поезії «Альбатрос».
- •19.Оскар Вальд. Етико-філософський сенс конфлікту краси й моралі та особливості його розв’язання в романі «Портрет Доріана Грея».
- •20. Оскар Вальд. Проблема духовної деградації головного героя в романі «Портрет Доріана Грея».
- •21. Антон Павлович Чехов. Викриття бездуховності в оповіданнях «Скрипка Ротшильда» та «Людина у футлярі».
- •22. Антон Павлович Чехов. Викриття штучності людських почуттів в оповіданні «Дама з собчкою».
- •23. Генрік Ібсен. «Ляльковий дім» як зразок соціально-психологічної драми. Еволюція образу Нори.
- •24. Генрік Ібсен. Глибокий психологізм зображення духовного розвитку особистості у драмі «Ляльковий дім».
- •25. Література першої половини XX століття. Історико-соціальна характеристика доби. Найвідоміші представники модерністських та авангардистських течій першої половини хх ст.
- •26. Райнер Марія Рільке. Особливості лірики поета. Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу і одухотворяє світ.
- •27. Гійом Аполлінер. Оригінальність творчої манери поета.
- •28. Олександр Блок. Своєрідність символізму в російській поезії. Найвідоміші поетичні цикли,головні мотиви і провідні образи – символи блоківської лірики .
- •29. Борис Пастернак.Жанрове багатство творчої спадщини . Особливості пейзажної лірики.
- •30. Анна Ахматова. Основні теми і мотиви лірики, поетична символіка. «Поезія втрат» ранньої Ахматової, її художні особливості.
- •31. Анна Ахматова – «Реквієм». Пам’ятка доби тоталітаризму. Створення в поемі узагальненого портрету народного страждання.
- •32. Томас Манн. «Маріо і чарівник» як новела-застереження. Напруга перевоєнної ситуації в Європі й тривожний настрій в новелі.
- •33. Перемога людського розуму та цінності людської гідності у новелі томаса манна «маріо і чарівник»
- •34. Франц Кафка. Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні «Перевтілення».
- •35. Франц Кафка. Оповідання «Перевтілення». Оригінальність трансформації теми «маленької людини». Внутрішні суперечності головного героя. Людське і тваринне в образі Грегора Замзи.
- •36. Альбер Камю. Антифашистська спрямованість роману-притчі «Чума». Алегоричне зображення французького Руху Опору.
- •37. Альбер Камю. Роман-притча «Чума». Система образів у творі. Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах Ріс, Тарру, Грана, отця Панлю, Рамберта, Коттара.
- •38. Пауль Целан. Модерністське зображення трагедії Голокосту в поезії «Фуга смерті».
- •39. Генріх Белль. Осуд антигуманної сутності війни, розкриття її руйнівних наслідків для цивілізації та душі в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...».
- •40. Василь Биков. Повіть «Альпійська балада». Її високий антивоєнний і гуманістичний пафос.
- •41. Вістен Гью Оден. Широта тематичного і жанрово-стильового діапазону його поезії. («Куди ж ти, куди?..», «1 вересня 1939 року», «в музеї образотворчого мистецтва»).
- •42. Ернест Міллер Хемінгуей. «Старий і море – філософська повість-притча про Людину. Життєподібний сюжет і філософсько-символічний зміст твору.
- •43. Ернест Міллер Хемінгуей. Повість-притча «Старий і море». Система образів твору та їх символіка.
- •44. Ясунарі Кавабата. Відображення національної етики та естетики в романі «Тисяча журавлів». Гармонія людини і природи – одна з головних проблем твору.
- •45. Джером Девід Селінджер. Повість «Над прірвою у житі». – протест проти бездуховності суспільства. Актуальні проблеми формування життєвих цінностей молодих людей.
- •46. Девід Джером Селінджер. Повість «Над прірвою у житі». Голден Колфілд – предтеча бунтівного покоління 60-х років хх ст. Суперечливість образу головного героя.
- •48. Габріель Маркес.Своєрідність образу янгола в оповіданні «Стариган з крилами».
- •49.Макс Фріш «Санта Крус». Протистояння романтично-авантюрної та обивательсько-затишної моделей існування у творі.
- •50. М.Фріш «Санта Крус». Протистояння морального вибору свободі і відповідальності у творі.
- •51. Мілорад Павич. Втілення в оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму.
- •52. Патрік Зюськінд «Запахи». Проблеми співвідношення краси і зла, влади митця і мистецтва над натовпом. Пошук досконалості в романі.
- •53. Патрік Зюськінд «Запахи».Образ Гренуя.Парфуми як іронічна метафора мистецтва.
- •54. Феномен бестселеру.Найпопулярніші твории у колі читання сучасної молоді.
- •55. Бернард Шоу. Міфологічний підтекст п’єси «Пігмаліон». Її проблематика.
- •56. Бернард Шоу. Новаторські відкриття драматурга. Комедія «Пігмаліон» - зразок драми-дискусії.
- •57. Роль обірваної цитати у назві твору Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…».
- •58. Основні течії та творчі здобутки «срібної доби» в російській поезії.
- •59. Філософський підтекст, символічність назви та ключових епізодів п’єси Генріха Ібсена «Ляльковий дім».
- •60. «Вічні теми» світової літератури. Причини їх актуальності дл різних епох і поколінь (на прикладах вивчених творів).
4. Оноре де Бальзак «Людська комедія» - грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини хіх ст.. Ключові романи та повісті циклу.
Літературна спадщина Бальзака неосяжна. Реалістичні повісті «Ґобсек», «Шагренева шкіра», «Ежені Гранде», які включено до збірки «Етюди приватного життя», що вийшла 1830 року, поклали початок одному великому творові. 1834 року Бальзак дійшов думки, щоб об’єднати всі написані ним твори, а назву циклу — «Людська комедія» — було знайдено пізніше — під впливом бесіди з приятелем про «Божественну комедію» Дайте. Але у слово «комедія» Бальзак вкладає не такий зміст, як Дайте. Вже в самій назві письменник підкреслює іронічне ставлення до суспільства, яке він змалював у своїх творах.
Задум Бальзака був грандіозним. Він хотів написати «історію звичаїв» сучасної йому Франції. «Людська комедія», — писав Бальзак, — повинна дати всю соціальну дійсність, не обійти жодного положення людського життя, жодного чоловічого чи жіночого характеру, жодної професії, жодної соціальної групи, жодного французького краю, ні дитинства, ні старості, ні зрілого віку, ні політики, ні права, ні воєнного життя. Головне — історія людського життя, історія соціальних відносин, — не вигадані факти, і те, що скрізь відбуваються».
У «Передмові» до «Людської комедії» автор пише: «Ідея цього твору народилася внаслідок порівняння людства із тваринним світом» — все живе за єдиним законом: «кожний для себе»
Історичні межі творчості Оноре де Бальзака — цё кінець Реставрації та, головним чином, період липневої монархії (1830—1848). Монархія Луї Орлеанського — це час панування буржуазії, фінансової аристократії в усіх сферах життя.
У «Людській комедії» Бальзак показав, як буржуазні відносини проникають скрізь, як об’єктом купівлі-продажу стають совість, людська гідність. Це історія соціальних характерів буржуазного суспільства, серед шейх на перше місце поставлено нових «героїв» — банкіра, що знайшов художнє втілення в образі барона Нусінгена, героя цілої низки романів, та накопичувана — людини, що володіє величезними запасами золота.
«Етюди та звичаї приватного (провінційного, паризького, політичного, воєнного, сільського) життя», «Філософські епізоди», «Аналітичні етюди» — на такі три групи поділяється «Людська комедія». Для всіх дійових осіб цього твору спільним є жага до збагачення. Проблеми героїв — це фінансові афери, спекуляція, банкрутство, боротьба між нащадками за спадщину...
Гроші розпоряджаються долями людей (а дійових осіб у творі понад дві тисячі), їхнім життям, стають свідками їх ганьби.
Твір Бальзака є унікальним явищем в літературі, бо й до цього часу літературознавці ще не визначили остаточно, до якого жанру належить «Людська комедія» — чи то епопея, чи то цикл романів.
Людська комедія (фр. La Comédie humaine) — багатотомна колекція зв’язаних між собою творів Оноре де Бальзака, в яких відображено в найрізноманітніших аспектах французьке суспільство часів Реставрації та липневої монархії.
«Людська комедія» складається з 95 завершених творів (оповідань, повістей, романів та есе) й 48 незавершених творів, деякі з яких тільки назви. До «Людської комедії» не належать 5 п’єс Бальзака та збірка гумористичних оповідань. Зазвичай, назва збірки вважається алюзією на«Божественну комедію» Данте.