31. Анна Ахматова – «Реквієм». Пам’ятка доби тоталітаризму. Створення в поемі узагальненого портрету народного страждання.

Поема, що зростала чверть століття , народжуючись з болю й страждань, з коротких нотаток щоденника, із тривалих роздумів, з відчайдушного плачу та спокійних, твердих рядків поетичного заповіту. А життя її авторки, переростаючи за рамки конкретної біографії Анни Ахматової, стало рядками історії країни, що корінням вросло у її душу. Правда совісті змушувала поетесу-християнку знаходити духовний смисл усупереч важким випробуванням, які в той час випали на її долю та долю народу. Саме тоді, коли емігрувала більшість друзів Ахматової, вона не залишила Батьківщину, свій народ. Про це поетеса говорила в епіграфі до поеми «Реквієм». Головною темою поеми є трагедія народу, правда про страшну добу 1935-1940рр., добу сталінських репресій, гнівний осуд сталінської диктатури як жахливої форми державного варварства. Трагедія радянського народу в період тоталітарної системи. Поет оплакує страждання народу, над яким по-звірячому знущалася більшовицька репресивна машина, позбавляючи його права на саме життя, перетворюючи це життя в суцільну велетенську трагедію. Поетеса персоніфікує образ народу в образ матерів й синів: Вітчизна-мати,жіноча слабкість, беззахисність дитини.Узагалі, мати і син - це природна єдність, кровний зв’язок. А насильницький розрив між матір’ю і сином призводить до порушення гармонії – основи основ. Біль зраненої матері не зрівняти ні з чим, і тільки через її скорботу ми можемо уявити велику трагедію тієї епохи

32. Томас Манн. «Маріо і чарівник» як новела-застереження. Напруга перевоєнної ситуації в Європі й тривожний настрій в новелі.

Томас Манн, який був очевидцем зародження фашизму в Європі, попереджав людство про ту небезпеку, що нависла над ним у 30-ті роки XX ст. Проте це застереження, на жаль, не втратило свого значення з розгромом фашизму. Час від часу в різних куточках світу виникає загроза тоталітаризму. У новелі «Маріо і чарівник» письменник яскраво показав згубність поділу людства на вищі та нижчі раси, злочинність влади «сильної» особистості, що ґрунтується на приниженні інших людей. Протистояти ж проявам тоталітаризму можуть лише люди з високим почуттям власної гідності, особистості, які не зреклися свого «я», а не натовп знеособлених істот. Для того ж, щоб народ не перетворився на покірне стадо, кожна людина має дбати про збереження свого неповторного «я», активно протистояти ницості, зловживанням владою, несправедливості, жалюгщному підлабузництву в повсякденному житті.

33. Перемога людського розуму та цінності людської гідності у новелі томаса манна «маріо і чарівник»

Характерними ознаками творчого стилю видатного письменника Томаса Манна була неквапливість розповіді та дуже детальний опис власне процесу осягнення розумом дійсності, що сполучалися з аналітичним підходом, елементами іронії та емоційністю. Бачимо ми всі ці ознаки й у новелі «Маріо і чарівник». Т. Манн створює моральний портрет того суспільства, де вже надчистому небі відчуваються ознаки майбутньої грози, де панує брехня, лицемірство та накопичується ненависть, і навїть діти, що зазвичай легко знаходять між собою спільну мову, вражені загальною хворобйю.. Письменнїгк нічого не згадує про засилля пропаганди й агітації, яку потім публіцисти неодноразово порівнювали з масовим гіпнозом. Вбивство гіпнотизера не сприймається як трагедія, навпаки, ця катастрофа здається схожою на звільнення від усього неприродного, від прихованого насильства над волею та душами людей, що далеко не один цей балаганний чарівник насаджував у цьому колись райському місці. Те, що робить гіпнотизер на сцені, лише відвертіша форма задурення людей, що відбувається скрізь. Здається, немає межі влади однієї людини над іншою: навіть таке почуття, як кохання стає частиною вистави. Силою гіпнозу чарівник змушує Маріо повірити, що перед ним знаходиться його дівчина, й на розвагу глядачам поцілувати хлопця замість неї. Чи не за такою схемою почуття любові до власного народу спотворювали за допомогою пропаганди до необхідності служіння найжорстокішим режимам? Жодна людина не любить, коли її не лише дурять, а ще й виставляють перед усіма на посміховисько. Тому Маріо знаходить лише одну можливість відновити почуття власної гідності - вбити гіпнотизера. Але влада будь-якого гіпнозу обмежена, завжди знайдуться люди, що не схочуть миритися з облудою. Тому і вбивство більше схоже на героїчний вчинок, ніж на злочин. Гідність і розум Маріо виявляються знову сильнішим за гіпноз.Він стає вбивцею - але й переможцем. Вбивство було для нього єдиним виходом. І не лише для нього - бувають злочини, які припинити можна лише застосуванням сили. Для того, щоб припинити інший, масовий гіпноз, теж потрібне знищення устрою, що його здійснював. Ця думка не звучить відверто, але вгадати її не важко, як не важко зрозуміти думку про те, що від людей залежить, чи виявляться вони здатними покласти край знущанням і приниженням. Письменник ненав’язливо стверджує - так, опір можливий, гідність і розум сильніші за будь-яку брехню та можливості тих, що мають владу і схильні нею зловживати. Не варто забува про це.