2.3. Міжнародні угоди щодо глобальних змін у землекористуванні

Протоколом з глобального потепління у Марракеші (Ма­рокко) 9-10 листопада 2001 р. представники 170 країн світу остаточно узгодили всесвітній договір щодо запобігання глобальному потеплінню - Кіотський протокол від 1997 р. Згідно з цим документом 38 промислових країн світу повинні до 2012 року зменшити викиди шести видів парникових газів, насамперед вуглекислого, на 5 % від рівня 1990 року. Передбачається, що протокол має зупинити глобальне потепління, а також його наслідки - підняття рівня Світового океану, танення льодовиків, зміну кліматичних умов, часті повені й посухи.

На Світовому саміті з сталого розвитку, що відбувся у м. Йоганесбурзі наприкінці серпня - на початку ве­ресня 2002 року, також розглядалися питання кліматичних змін на Землі та пов'язані з ними впливи. Учасники саміту декларували, що усі країни, зустрінуться зі зростаючим ризиком негативних впливів кліматичних змін, у центрі глобальної уваги постануть проблеми бідності, деградації земель, доступ до води і їжі, і здоров'я людини. Наголошено, що система поглядів конвенції ООН щодо змін клімату є ключовим інструментом стосовно зміни клімату в глобальному масштабі. За мету поставлено досягнути реальної стабілізації викидів газів парникового ефекту в атмосферу на такому рівні, який буде запобігати небезпечному втручанню в клімат, у межах такого проміжку часу, який буде необхідним для природного адаптування екосистеми до кліматичних змін, щоб нічого не загрожувало харчовій промисловості та створити можливість економічного розвитку в сталому руслі, згідно із спільною, можливо видозміненою відповідальністю та відповідними можливостями. Для прийняття Кіотського Протоколу та Конвенції ООН про зміни клімату у 2002 році, на всіх рівнях запропоновано наступні дії:

• розглянути всі положення й обов'язки згідно Конвенції ООН про зміни клімату (UNFCCC);

• співпрацювати для досягнення цілей намічених Конвенцією ООН про зміни клімату;

• забезпечити технічну і фінансову підтримку для країн, що розви­ваються та країн із перехідною економікою;

• розвивати наукові та технологічні можливості для обміну даними наукових досліджень, особливо у країнах, що розвиваються;

• розвивати та передавати технологічні рішення;

• розвивати та розповсюджувати інноваційні технології;

• сприяти систематичному спостереженню за атмосферою Землі, ґрунтами й океанами, покращуючи станції моніторингу, збільшуючи використан-ня супутників і відповідної інтеграції цих досліджень для надання високо-ква­ліфікованих даних, розповсюдження їх серед усіх країн, а особливо країн, що розвиваються;

• збільшувати застосування національних, регіональних і міжнародних стратегій для моніторингу атмосфери Землі, ґрунтів, океанів, застосовуючи відповідні стратегії для інтегрованих глобальних спостережень у співпраці з відповідними міжнародними організаціями, а саме агенціями ООН;

• підтримувати ініціативи для подолання наслідків зміни клімату, включаючи екологічні, економічні і соціальні впливи;

• покращувати співпрацю на міжнародному, регіональному і націо­нальному рівнях для зменшення забруднення повітря.