Тема 2 найважливіші проблеми землекористування

2.1. Проблеми землекористування

До найважливіших проблем довкілля, пов’язаних із землекористуванням відносяться:

• Вирубування і деградацію лісів;

• Викиди газів парникового ефекту внаслідок вирубування лісів;

• Глобальне потепління;

• Опустелення;

• Ерозію ґрунтів і деградацію земель.

Ерозія і деградація ґрунтів

Ерозія ґрунтів часто оцінюється як один із симптомів глобального еколо­гічного втручання людини (рис. 4).

Потік радіації від Сонця до Землі і із Землі у відкритий космос залежить від здатності ґрунтового покриву вбирати і відбивати його.

Прямі опади, або потоки з танення снігу проходять через поверхню ґрунту, і тимчасово перебувають у землі. При іригації, де використовуються води, багаті на розчинні мінерали, вода просочується у ґрунт, і він стає надто солоним для подальшого вирощування рослин. Цей процес називається салінізацією.

Ерозія і відновлення ґрунтів є двома сегментами того ж самого процесу перерозподілу мінеральних матеріалів на земній поверхні. Незважаючи на те, що мінеральні частинки пливуть в океан, на континентальний шельф, більшість частинок, відкладаються в інший ґрунт того самого ландшафту. Більшість частинок розпорошених вітром також відкладаються на поверхні інших ґрунтів, часто в досить віддалених місцях.

Рис. 4. Земельні ресурси в контексті впливу ерозії ґрунтів

Не всі ґрунти однаково піддаються ерозії. Ерозія однакової сили може сильно пошкодити одні ґрунти і обмежити майбутню продуктивність, але незначно вплинути на інші види ґрунту.

Все рослинне і тваринне життя, порівняно з процесом формування ґрунту, короткотривале. У процесі росту, рослини вбирають вуглець (з атмосфери) і мінеральні складові, необхідні для їх розвитку. Коли рослини завершують життєвий цикл, на місці їх проростання концентруються елементи, необхідні для росту у верхньому шарі ґрунту. Завдяки цьому, рослини використовують поживні речовини із цілої площі, яку вони займають, що поширюється до кількох метрів, і концентрують ці речовини в поверхневому шарі ґрунту - через листя та інші частини рослин, що опадають під час їх життєдіяльності і до часу їх відмирання. Ця акумуляція відповідає за родючість більшості ґрунтів.

Процес вивітрювання включає велику кількість реакцій, що розкладають різні мінерали і звільняють основні елементи, необхідні рослинам і поміщають їх у іонній формі в ґрунтові води. Найбільше мінералів, що піддаються вивітрюванню, знаходиться в сумішах гірських порід. До мінерально багатих належать вулканічні виверження і алювіальні відклади.

Коли рослини, або їх насіння, використо­вуються як їжа і переносяться в інші місця, то місце проростання хімічно деградує порівняно з місцем, де повністю проходить цикл вегетації і всі частинки повертаються у ґрунт.

Найбільш поширений вплив людини здійснюється через зміну природного рослинного покриття, властивого кожному виду ґрунту. Люди обробляють ґрунтовий покрив для:

• вирощування рослин і споживання їх у їжу, або для отримання дере­вини в місцях віддалених від тих, де вони виросли, що породжує хімічний експорт з одного місця в інше, хімічну деградацію місця проростання;

• вирощування рослин, необхідних для харчування, тим самим зни­щуючи природне покриття ґрунтів, залишаючи ґрунтову поверхню спусто­шеною на певний період часу;

• кращого і швидкого отримання бажаних результатів рільництва;

• зміни клімату і режиму вологості через меліорацію і зрошення, переміщення родючих ґрунтів.

Коли ґрунтовий покрив незахищений рослинним покривом, то рівень ерозії зростає. Два основні агенти ерозії — це вітер і вода. В основному ерозія розвивається в місцях, пов’язаних з сільським господарством, тоді коли поля очищуються від рослинності і підготовлюються для засівання, або коли рослинність знищується випасанням тварин. Інший помітний вплив людини спостерігається, коли зрошувальні води концентрують розчинні солі у землі.