7.3.4. Використання геоінформаційних систем при ландшафтному аналізі, в ландшафтній екології й охороні природи

Географічна інформаційна система — це комп’ютерна система для зберігання, перевірки, маніпуляції, інтеграції, аналізу і подання даних, які стосуються просторових об'єктів.

Географічні інформаційні системи (ГІС) постали вже в 60-х роках з різнома­нітних напрямків Різняться геоінформаційні системи аналітичними функціями. В більшості інформацій­них систем головним питанням є зберігання, організація та запит інформації.

ГІС — це окремі картографічні шари, які можна комбінувати один з одним. У процесі комбінування можна отримати певну нову інформацію, таку як «Здатність до ерозії», «Природоохоронний потенціал» чи тимчасові бази даних як основу для якісного й кількісного аналізу.

Стан географічного опрацювання інформації

Зараз в ГІС використовують нові тех­нологічні аспекти, які інтенсивно розвинулися за останні роки. ГІС виросли разом із дистанційними методами знімання, а також разом із розвитком глобальних позиційних систем (ГПС). ГІС використовуються практично у, всіх галузях, які потребують просторового подання.

Формат даних. Для ГІС основним форматом даних є растровий і вектор­ний формат. Растровий формат — застосовується для зображень і дає мож­ливість подавати інформацію, про кожну елементарну частинку. Векторний формат служить для представлення електронних карт і дає можливість подавати інформацію про об'єкти на карті.

Збереження даних. При використанні даних для ГІС постає проблема викорис­тання необхідних форматів. Прослідковуються дві тенденції: перша — при створенні цифрової бази даних уникають аналогів карт як проміжних продуктів; друга — аналоги картографії все більш пов’язуються з базами даних.

Аналіз. На противагу до орієнтованих на бази даних системи, викорис­тання на об’єкт зорієнтованих ГІС-ів ставить у центр уваги аналітичну оцінку. Аналітичні дослідження при цьому складаються з послідовності простих кроків для досягнення певної мети.

Видача даних. Можлива видача даних у формі твердих копій, чи карт. При даному методі візуалізації можна використовувати тільки обмежену кількість методів, оскільки традиційні методи картографії є обмеженими.

Іншим видом отримання даних є продукування модулю запитів. У даному випадку користувач має справу не з картографічною продукцією, а з інтерак­тивним цифровим відтворенням. У даному випадку отримання картографічної інформації може бути у довільному вигляді неза­лежно від прийнятих у картографії форм і позначень.

Основні особливості ГІС:

• ГІС складається із приладів, програмного забезпечення, відповідно організованих даних.

• Повний цикл управління просторовими даними проводиться за допомогою комп’ютера.

• При накладенні різноманітних даних однієї і тієї ж території можна отримати нову інформацію.

• За допомогою географічної концепції встановлюється зв’язок між просторовими об’єктами і їх властивостями (атрибутами) так, що в будь-який момент шляхом вибору просторового об’єкта можна отримати його повний опис.

• Усі просторові об'єкти зображуються у векторно-базованій системі через основні елементи (крапки, лінії, площі).

• Топологічна структура пропонує набагато більше можливостей аналі­тичної оцінки ніж CAD-система (система програмування з використанням просторових елементів).

• Для растер-базованої моделі, тобто моделі збудованої на основі растрового зображення даних, роздільна здатність і положення встановлю­ється на основі величини клітки растрової сітки.

• Через традиційну концепцію шарів «реальний світ» моделюється шля­хом накладання одне на одного як окремих шарів так і тем із реального світу.