1.3. Динаміка землекористування

Загальна площа суші у світі становить 144,8 млн. км² або близько 29 % площі земної кулі (рис. 3). На даний час біля 4 % площі світової поверхні землі формально охороняється в заповідних об’єктах - національних парках, заповідниках, заказниках.

Приблизно 11 % земель сьогодні використовується під сільськогосподарські посіви. Деякі експерти сільського господарства вважають, що біля половини з 7,2 мільярдів га існуючих лісів і пасовищ — особливо в Африці і Південній Америці - можна перетворити на землі сільськогосподарського виробництва, забезпечивши належне водопостачання, застосування мінеральних добрив, контроль за ерозією і механічну підготовку ґрунту. Отже, земля може прогодувати значно більше населення (можливо в 10 разів більше, ніж існуюче). Водночас інтенсивне сільське господарство може створити серйозні соціальні та екологічні проблеми.

Рис. 3. Землекористування у світі.

Упродовж історичного періоду пройшло суттєве зменшення площі лісів та іншої рослинності. Більша частина земель перетворилося на сільськогос­подарські орні землі або постійні пасовища, але водночас перевиснаження, еро­зія, забруднення та інші форми деградації перетворили великі території в пустелі, або непридатні землі, що заросли чагарниками.

Вирубування лісів або розорювання луків спричиняють руйнівні впливи на ландшафт, рослинний і тваринний світ.

Розширення міст у багатьох країнах створює чисельні проблеми для колишніх передмість, сіл і містечок. Міста й околиці переповнені: поліклініки, лікарні, школи, поліція, пожежні станції і т. д. Зростають забруднення повітря, вод, шум, злочинність, перенаселення.

Стан землекористування і покриву землі визнані різними міжнародними організаціями як критичний фактор, який є посередником між соціоекономічною, політичною й культурною поведінкою і глобальними змінами довкілля, особливо змінами хімічного складу атмосфери і потенційними змінами кліма­ту.

Фактори, які впливають на зміну землекористування:

1. Структура й зміна попереднього землекористування.

2. Економічне довкілля.

• Розподіл товарів вітчизняного виробництва (сільське, лісове господарства, і промисловість та ін.)

• Розподіл зайнятості (сільське, лісове господарства, промисловість та ін.) Розвиток міжнародного ринку (щодо сільського та лісового господарств).

3. Сільське та лісове господарств, промисловість та ін.

• Відсотки розподілу товарів вітчизняного виробництва й зайнятості в сільському та лісовому господарствах.

• Структура продукції.

• Площа ферм/лісів.

• Структура власності.

• Політика (субсидії, податки, цінова політика у сільському господарстві, спеціальні короткотривалі заходи, засоби заохочення заліснення, охорони і довкілля і т. д.).

• Лісове й сільськогосподарське користування (товарне виробництво, рекреація, природоохоронні території).

4. Природні умови й стан довкілля.

• Клімат, топографія, характеристики ґрунтів, придатність води.

• Забруднення довкілля (підкислення чи інше забруднення).

5. Соціальний контекст.

• Демографічні фактори (щільність населення, міграції і т. д.)

• Ринки для продукції сільського та лісового господарств (місцеві, міжнародні).

• Традиційне землекористування.

• Позиції та цінності (стосовно ландшафту, культурної спадщини і збереження природи).

6. Політика, яка пов'язана із землекористуванням.

• Плани розвитку.

• Правова система (планування землекористування, політика землекорис­тування).

Серед факторів, які особливо важливі у Європі - це сільське, лісове господарства, розвиток ринку, умови довкілля, соціальний контекст (включаючи історію місцевості) і політика пов'язана з плануванням землекористування.