6.3. Мета і функції планування землекористування

^{Основна ціль планування землекористування – це прагнення досягнути загальносуспільного чи громадського інтересу та планувати землекористуван­ня так, щоб врахувати необхідність охорони здоров’я, гарантувати безпеку і загальний добробут громади.}

^{Планування землекористування повинно охоплювати наступні аспекти:}

^{1. Економічна ефективність.}

^{Рішення щодо землекористування повинне базуватися на економічно обґрунтованих рішеннях.}

^{2. Соціальна узгодженість та справедливість.}

^{Вплив заходів планування на окремі соціальні верстви, групи інтересів повинен ретельно враховуватися. Вигоди повинні бути не однобокими, а йти на користь суспільству в цілому.}

^{3. Особиста та суспільна прийнятність.}

^{Планувальні заходи повинні бути суспільно прийнятні та допомагати суспільному поступу.}

^{4. Функції невиснажливого використання природних ресурсів.}

^{Екологічний аспект у землекористуванні є головною передумовою його планування, нанесення шкоди навколишньому середовищу повинне мінімі­зуватися, слід передбачити ліквідацію спричиненої шкоди.}

^{5. Гнучкість.}

^{Стратегії планування та стратегії трансформування повинні передбачати можливість пристосування до виникнення нових проблем.}

^{Метою планування землекористування є досягнення сталого розвитку територій, економічно обґрунтованих форм використання простору, і узгоджених з довкіллям і суспільними устремліннями.}

Функції планування землекористування на рівні регіону полягають

в наступному:

• соціоекологоекономічний аналіз регіону та існуючих природних просторів;

• аналіз актуальних форм використання простору в їхньому суспільному зв’язку із врахуванням потенціалу, проблем та конфліктів;

• встановлення економічної доцільності, соціальної та природної узгодженості, а також узгодження умов з системами землекористування;

• оцінка переваг використання;

• оцінка узгодженості різних типів використання з багаторазовий використанням землі;

• мінімізація конфліктів використання;

• концептуальне обґрунтування заходів;

• характеристика форм використання та наслідків їх впливу на довкілля;

• оцінка соціальних наслідків концептуальних заходів;

• визначення економічних наслідків;

• створення концепції планування.

Відповідно до земельного законодавства України

землеустрій передбачає:

• встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;

• розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;

• складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;

• обґрунтування встановлення меж територій з особливими природо­ охоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

• складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і земле­ користувань та створення нових;

• складання проектів відведення земельних ділянок;

• встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;

• підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;

• складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

• розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з вико­ристанням та охороною земель;

• здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з вико­ристання та охорони земель; .

• проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідування земель.