Звільнення від земельного податку

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побуто­вими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі для області:

• заповідники (у тому числі історико-культурні), національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, бота­нічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні уро­чища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

• вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчаль­них закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

• органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно зі списком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздо­ровчі заклади України, підприємства, об'єднання та організації товариств слі­пих і глухих України, громадські організації, інвалідів України та їх об'єднання;

• вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціаль­ного забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням;

• зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю.

Не справляється плата:

• за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обме­ження щодо ведення сільського господарства;

• за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або в стадії сіль­ськогосподарського освоєння;

• за землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, колективних і фермерських госпо­дарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

• за землі кладовищ;

• за земельні ділянки, у межах граничних норм, встановлених Земельним Кодексом України, що належать інвалідам І і II груп, громадянам, які виховують трьох і більше дітей, та громадянам, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерам, а також іншим особам, які користуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», громадянам, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тема 5 історичний огляд розвитку планування землекористування

Планування використання земель покликане забезпечити потреби як сьогоднішніх, так і прийдешніх поколінь, тому воно повинно передбачати ефективну охорону земель від негативних антропогенних впливів, розвиток галузей науки і техніки, спрямованих на збереження родючості земель та підвищення врожайності ґрунтів.

В Україні планування землекористування здійснюють Державний комітет земельних ресурсів, Мінекології, Мінагрополітики, Державний комітет лісового господарства та інші державні організації.

Державне планування використання земельних ресурсів спрямовується, насамперед, на:

• зменшення вилучення земель із сільсько­господарського користування і лісового фонду;

• виявлення земель придатних для розширення сільськогосподарського користування або лісорозведення;

• зменшення ерозії, засолення і забруднення земель шкідливими викидами.

Планування землекористування розглядає, зокрема, наступні питання:

• Які зміни проходять внаслідок актуальних землекористувань і які умови існують для планових землекористувань?

• Яку політику слід проводити, щоб види діяльності були найбільш j доцільними для певної території?