3.5. Принципи організації сталого землекористування

Активно відбувається процес диференціації землеволодіння і землекористування, утворюються фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи, приватно-орендні підприємства тощо. З іншого боку з року в рік погіршується якісний стан земельного фонду і екологічного сере­довища, посилюються деградаційні процеси (ерозія, перезволоження земель, засолення тощо), забруднюється грунт, вода, рослинність й атмосфера важкими металами, радіонуклідами, пестицидами, залишками добрив.

На практиці зменшення родючості ґрунтів викликалося багатьма причинами: вичерпуванням традиційних землеробських технологій, недоліками в агротехніці, недооцінкою природоохоронних факторів. Головним принципом розвитку агропромислового комплексу є широке впроваджувати ресурсозберігаючих технології, протиерозійних заходів, масштабнішого застосування органічних добрив, агролісомеліорації, вапнування кислих і гіпсування лужних ґрунтів, біологічних та інтегрованих системи захисту рослин від шкідників та хвороб.

Раціональне використання землі - це таке використання, яке відповідає її цільовому призначенню, забезпечує високу ефективність землекористування і її охорону, спрямовану на запобігання необґрунтованого вилучення земель сільськогосподарського призначення, захист від антропогенного впливу, відтворення і підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливості режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Раціональне використання та охорона земельних ресурсів повинні здій­снюватися з дотриманням вимог наукових основ землекористування:

• розширене відтворення продуктивності земель;

• запровадження комплексу заходів щодо захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів;

• цілеспрямоване перетворення ландшафту для забезпечення опти­мальних умов співіснування людини і екосистеми;

• розвиток виробництва виключно на науково обґрунтованих засадах з врахуванням якісного стану навколишнього середовища;

• інтенсифікація виробництва із врахуванням оптимальної ємності середовища і рівня допустимої експлуатації природних ресурсів.

Організацію території потрібно спрямувати на створення комплексу сприят­ливих умов для екологічно спрямованого і ефективного землекористування. При цьому потрібно дотримуватися таких принципів:

• організацію території необхідно диференціювати за типами і видами ландшафтів, уникаючи їх одноманітності;

• господарські навантаження на територію доцільно регулювати у від­повідності зі структурою ландшафтів і їх стійкістю до зовнішніх впливів;

• враховувати зональні і азональні особливості, а також індивідуальну специфіку кожного ландшафту, пристосовуючи до цього мобільні засоби ви­робництва і добиваючись високих економічних показників землекористування;

• потрібно охороняти внутрішню різноманітність ландшафту (яка забезпечує його стійкість), дотримуватися екологічних і естетичних вимог;

• віддавати пріоритет зеленому вкриттю;

• формувати системи природоохоронних територій і об’єктів;

• відображати в схемах або проектах землеустрою не тільки галузевий, але й територіальний підхід, що є вираженням системності в організації використання і охорони всіх природних ресурсів;

• охорона території (ріллі, багаторічних насаджень, лісів, вод, боліт і т. д.) повинна здійснюватися в процесі їх раціонального використання з дотриманням попереджувальних заходів.

Дотримання всіх цих принципів дозволить зменшити негативний вплив господарської діяльності людини на довкілля в процесі землекористування.

До основних пріоритетів охорони і раціонального використання земель­них ресурсів України належать:

• формування раціональної системи землекористування й адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу в умовах здійснення земель­ної реформи;

• зведення до мінімуму шкідливих наслідків деградації ґрунтів;

• екологізація землекористування шляхом запровадження екологічно-безпечних технологій.

Для досягнення цього потрібно вирішити наступні основні завдання:

• запровадження реальної рівноправності різних форм власності на землю;

• захист і збереження земельних ресурсів від деградації і нераціонального використання;

• посилення природоохоронної діяльності на високоцінних землях, г заповідних і рекреаційних територіях;

• створення державної системи моніторингу екосистеми «земля»;

• запровадження дійових економічних складових впливу на систему землекористування;

• удосконалення системи екологічної освіти.

В умовах екологічної і економічної ситуацій, які склалися в Україні, стратегія системи екологізації землекористування має передбачати:

• формування високопродуктивних і екологічностійких агроландшаф-тів та лісових територій;

• гармонійне поєднання дії економічних законів і законів природи в межах території землекористувань, з врахуванням лімітуючих чинників навантаження на ґрунти;

• забезпечення розширеного відтворення ґрунтової родючості шляхом формування та реалізації системи ґрунтозахисних заходів;

• визначення напрямків адаптації сільськогосподарського виробницт­ва до природних умов;

• формування механізмів економічної та адміністративної відповідаль­ності землекористувачів за порушення екологічних вимог.

Для досягнення цих цілей потрібно:

• провести комплексну еколого-економічну оцінку території України з виділенням земель для високоінтенсивного ведення сільськогосподарського виробництва, заповідних природно-територіальних комплексів, а також забруднених територій для здійснення цільових природоохоронних заходів;

• розробити регіональні програми охорони і раціонального викорис­тання земель - як складові частини Державної програми;

• підготувати та впровадити галузеві схеми охорони і розширеного відтворення земельних ресурсів;

• здійснити землевпорядкування території з врахуванням екологічної ситуації, що склалася, вилучення з обігу сильно еродованих, промислово і радіоактивно забруднених, повторно заболочених і підтоплених земель;

• створити систему полезахисних і водозахисних лісонасаджень, забез­печити оптимальну протиерозійну лісистість території;

• удосконалити адміністративно-правові методи регулювання, земле­користування.

Ефективність використання земельних ресурсів залежить і від галузі зберігання і переробки сільськогосподарської продукції (транспортування, зберігання, харчової і легкої промисловостей і т. п.). Зараз через відставання цих галузей втрачається приблизно 20 % сільськогосподарської продукції.

Актуальним завданням землекористування в Україні є збільшення лісистості її території шляхом заліснення еродованих і непридатних для сільськогосподарського користування земель.