Питання для самоперевірки

1 Які речовини називаються полімерами?

2 За якими ознаками класифікують високомолекулярні сполуки?

3 Які реакції використовуються для синтезу полімерів?

4 У чому суть процесів полімеризації та поліконденсації?

5 Що таке мономер? Які речовини можуть бути мономерами в реакції полімеризації, поліконденсації?

6 Які полімери називаються термопластичними, а які термореактивними? Навести приклади термопластичних і термореактивних полімерів.

7 Які речовини здатні вступати в реакції поліконденсації? Чим відрізняються реакції полімеризації і поліконденсації?

8 Яку будову можуть мати макромолекули полімерів?

9 У яких фазових і фізичних станах можуть існувати полімери?

10 Які хімічні властивості характерні для полімерів?

11 Які матеріали одержують на основі полімерів?

12 Які полімери використовують у будівництві?

Загальні вказівки щодо виконання контрольної роботи

Контрольна робота містить п'ятнадцять завдань, які охоплюють всі теми курсу. Частина питань теоретичного плану, а частина – вправи та задачі з ізомерії, номенклатури, синтезу і властивостей органічних сполук. У процесі складання відповідей на питання контрольної роботи необхідно, перш за все, зрозуміти зміст запитання, відібрати у підручнику або конспекті весь суттєвий матеріал, що стосується даного питання, і дати коротку відповідь, не перевантажуючи її додатковими переписаними з підручника поясненнями. Відповіді на теоретичні питання повинні бути коротко, але чітко обґрунтовані, підтверджені рівняннями реакцій та формулами.

Формула органічної сполуки повинна відображати не тільки її склад, але й будову, а тому рівняння реакцій треба писати з зображенням структурних формул, причому можна не вказувати всі вуглець-водневі зв’язки, тобто писати не розгорнуту формулу, а скорочену, наприклад:

О

СН₃ – СН₂ – С

ОН.

Зовсім неприпустимо зображувати органічні сполуки молекулярними формулами, наприклад С₂Н₆О, оскільки ця формула відповідає і етиловому спирту СН₃ –СН₂ОН, і диметиловому ефіру СН₃ – О – СН₃. Формула органічної сполуки окрім її складу повинна також давати поняття про те, до якого класу сполук вона належить (спирти, альдегіди, кислоти і т.ін.). Для цього необхідно в формулі виділяти функціональну групу, наприклад:

бутан СН₃ – СН₂ – СН₂ – СН₃,,

бутанол СН₃ – СН₂ – СН₂ – СН₂ОН,

О

бутанова кислота СН₃ – СН₂ – СН₂ – С

ОН.

Під формулами всіх органічних сполук у рівняннях реакцій треба писати їхні назви. Структурні формули ароматичних сполук необхідно писати у вигляді циклічних кілець. Наприклад, формулу толуолу або фенолу не можна писати скорочено: С₆Н₅ –СН₃ або С₆Н₅ОН. Необхідно зображувати їх таким чином:

СН₃ ОН

│ │

толуол фенол

Зовсім неприпустимо переносити структурні формули органічних сполук з одного рядка в інший. Усі рівняння реакцій слід записувати з указуванням умов (температури, тиску, каталізатора).

Усі вправи контрольної роботи можна розділити на п’ять основних типів:

1) ізомерія та номенклатура органічних сполук;

2) синтез сполук за допомогою вихідних речовин;

3) порівняння хімічних властивостей двох сполук;

4) розв’язання синтетичних задач на основі схем взаємоперетворень;

5) написання для речовини ряду хімічних реакцій, які характеризують її властивості.

Окремі завдання іноді поєднують у собі два або три вказаних типи запитань.