Загальні вказівки щодо вивчення дисципліни

Основний вид навчальних занять студентів заочної форми навчання – самостійне опрацювання матеріалу. В курсі органічної хімії вона складається з таких елементів: відвідування установчих лекцій; вивчення дисципліни за підручниками та навчальними посібниками; виконання лабораторного практикуму і контрольної роботи. Закінчується курс складанням іспиту.

Лекції. Студенти-заочники прослуховують лекції в період установчої або лабораторно-екзаменаційної сесії. На установчих лекціях розглядаються лише найважливіші теми, поняття і закономірності, що складають теоретичний фундамент курсу органічної хімії. Під час лекцій надаються також рекомендації щодо самостійного вивчення студентами решти курсу.

Робота з підручниками. Студент-заочник, який самостійно вивчає основи органічної хімії, повинен пам’ятати, що засвоєння теоретичного матеріалу вимагає від студентів уважної і постійної роботи з підручниками та навчальними посібниками.

Самостійне вивчення курсу рекомендується виконувати за темами програми в тому порядку, в якому вони представлені в робочій програмі.

Під час вивчення навчального матеріалу необхідно добре засвоїти основні теоретичні положення, звернути увагу на основні способи одержання речовин, їхні фізичні та хімічні властивості, умови проведення реакцій, зв'язок даного класу сполук з іншими класами та застосування сполук того чи іншого класу.

Засвоєнню матеріалу і успішному розв’язанню всіх питань контрольної роботи сприяє правильно складений конспект. Перечитувати навчальну літературу рекомендується двічі. Перше читання є ознайомлювальним. Під час такого читання складається загальне уявлення про зміст теми в цілому. Повторне читання обов’язково повинне супроводжуватися веденням конспекту з пам'яті. Його рекомендується вести для кожного розділу курсу, що відповідає певному класу сполук, за наступним планом:

1) особливості будови сполук даного класу (характерна функціональна група);

ізомерія в даному гомологічному ряді;

номенклатура (систематична, тривіальна);

основні способи одержання;

основні фізичні і хімічні властивості;

6) найважливіші представники даного класу сполук, їх промислове одержання і застосування, зокрема, в будівельній галузі.

Під час складання конспекту слід уникати захаращування його другорядним матеріалом із підручника. Не слід переписувати дослівно зміст підручника або навчального посібника. Конспект повинен бути стислим, однак, рівняння реакцій треба писати так, щоб були написані формули всіх вихідних речовин і утворених внаслідок реакції.

Одержані в процесі вивчення кожного розділу знання необхідно закріпити шляхом самоперевірки за допомогою питань, що наведені в даному посібнику до кожної теми робочої програми курсу. Тільки після цього можна приступати до виконання контрольної роботи.

Виконання контрольної роботи. В процесі вивчення курсу «Органічна хімія» студент повинен виконати одну контрольну роботу у відповідності до свого варіанта.

Таблиця варіантів контрольних завдань наведена в кінці посібника (таблиця 2). Контрольна робота, що виконана не за своїм варіантом, викладачем не рецензується і не зараховується.

До виконання контрольної роботи слід приступати лише після засвоєння за підручниками відповідного розділу програми і уважного вивчення наведених у даному посібнику прикладів. Правильно оформлена контрольна робота повинна вміщувати:

– номер варіанта (обирається за двома останніми цифрами номера залікової книжки студента);

умови та розв’язання вправ і задач;

короткі відповіді на теоретичні питання;

список використаної літератури;

особистий підпис і дату відправлення завдання в університет.

Контрольна робота повинна бути акуратно оформлена, для зауважень рецензента треба залишати широкі поля. Відповіді на запитання слід наводити в тій послідовності, яка вказана в завданнях; спочатку повністю виписати питання, а потім дати на нього відповідь.

Після перевірки викладачем контрольної роботи студент допускається до співбесіди, або контрольна робота повертається для внесення виправлень. Доопрацювання неправильно виконаних завдань необхідно проводити в кінці зошита. Співбесіда і зарахування контрольної роботи виконуються під час екзаменаційної сесії.

Робоча програма. Робоча програма професійно-орієнтованої дисципліни «Органічна хімія» відповідає освітньо-професійному стандарту за напрямом 0921– «Будівництво» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Вона спрямована на підготовку бакалаврів до діяльності, що пов’язана з технологією будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Програмний матеріал включає три модулі: «Ациклічні вуглеводні та їхні похідні», «Кисневмісні аліфатичні сполуки», «Ароматичні та високомолекулярні сполуки».

Змістовий модуль І Ациклічні вуглеводні та їхні похідні

Тема 1 Будова органічних сполук

Особливості органічної хімії як хімії сполук вуглецю. Теорія будови органічних сполук. Номенклатура. Якісний аналіз органічних сполук.

Тема 2 Насичені та ненасичені вуглеводні аліфатичного ряду

Алкани, алкени, алкіни, алкадієни. Їхня структура, фізичні та хімічні властивості, поширення в природі та застосування в техніці. Етилен, поліетилен, каучуки, гума.

Тема 3 Природні джерела вуглеводнів

Переробка нафти. Найважливіші нафтопродукти. Асфальти, бітуми, їх використання в будівництві.

Тема 4 Галогенопохідні вуглеводнів

Класифікація, будова, ізомерія, номенклатура. Найважливіші представники: вінілхлорид, полівінілхлорид. Фторпохідні вуглеводнів і полімери на їх основі.

Змістовий модуль ІІ Кисневмісні аліфатичні сполуки

Тема 5 Сполуки з гідроксильною групою – спирти

Будова спиртів, номенклатура. Насичені та ненасичені спирти. Властивості, добування та застосування. Полівініловий спирт. Вінілацетат та його застосування для виготовлення емульсій полівінілацетату (ПВА). Багатоатомні спирти.

Тема 6 Сполуки з карбонільною групою – альдегіди і кетони

Класифікація, ізомерія, номенклатура. Фізичні та хімічні властивості. Найважливіші представники – формальдегід і ацетон, їх застосування у виробництві штучних смол.

Тема 7 Карбонові кислоти та їхні похідні

Класифікація карбонових кислот. Одноосновні та багатоосновні карбонові кислоти. Основні представники: оцтова, стеаринова, пальмітинова, олеїнова кислоти. Мила. Складні ефіри. Жири як представники складних ефірів. Технічна переробка жирів. Синтетичні оліфи. Поверхнево-активні речовини. Гідрофобно-пластифікуючі добавки в будівельні розчини.

Змістовий модуль ІІІ Ароматичні та високомолекулярні сполуки

Тема 8 Ароматичні вуглеводні та їхні похідні

Бензол та його гомологи. Поняття ароматичності. Хімічні властивості. Стирол і полістирол. Сульфопохідні ароматичних вуглеводнів. Використання сульфопохідних як поверхнево-активних речовин (ПАР). Застосування ПАР у будівництві.

Тема 9 Феноли

Взаємний вплив бензольного кільця та оксигрупи. Використання фенолу у виробництві фенолоформальдегідних пластмас.

Тема 10 Високомолекулярні сполуки

Будова, властивості, класифікація та номенклатура. Реакції полімеризації та поліконденсації. Фазовий стан полімерів. Застосування полімерних матеріалів у будівництві.