
- •Передмова
- •Загальні вказівки щодо вивчення дисципліни
- •Змістовий модуль і Ациклічні вуглеводні та їхні похідні
- •Теорія будови органічних сполук. Ізомерія. Номенклатура
- •1.1 Загальна характеристика органічних сполук
- •Питання для самоперевірки
- •1.2 Теорія хімічної будови органічних сполук о.М. Бутлерова
- •Питання для самоперевірки
- •1.3 Класифікація органічних сполук
- •Питання для самоперевірки
- •1.4 Ізомерія органічних сполук
- •Питання для самоперевірки
- •1.5 Номенклатура органічних сполук
- •Питання для самоперевірки
- •1.6 Типи реакцій за участю органічних сполук
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2 Насичені та ненасичені вуглеводні аліфатичного ряду: алкани, алкени, алкіни, алкадієни
- •2.1 Насичені вуглеводні (алкани)
- •Питання для самоперевірки
- •2.2 Ненасичені вуглеводні
- •2.2.1 Алкени (або олефіни, або етиленові вуглеводні)
- •Питання для самоперевірки
- •2.2.2 Алкадієни (дієнові вуглеводні)
- •Питання для самоперевірки
- •2.2.3 Алкіни (ацетиленові вуглеводні)
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3 Природні джерела вуглеводнів. Переробка нафти. Найважливіші нафтопродукти. Асфальти, бітуми, їх використання в будівництві
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4 Галогенопохідні вуглеводнів
- •Питання для самоперевірки
- •Змістовий модуль іі. Кисневмісні органічні сполуки
- •Тема 5 Спирти (алканоли, алкоголі)
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 6 Аліфатичні альдегіди і кетони
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 7 Карбонові кислоти та їхні похідні
- •7.1 Карбонові кислоти
- •Питання для самоперевірки
- •7.2 Складні ефіри (естери). Жири та мила
- •Питання для самоперевірки
- •Змістовий модуль ііі Ароматичні та високомолекулярні сполуки
- •Тема 8 Ароматичні вуглеводні та їхні похідні
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 9 Феноли
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 10 Високомолекулярні сполуки. Органічні полімерні матеріали в будівництві
- •Питання для самоперевірки
- •Загальні вказівки щодо виконання контрольної роботи
- •Перший тип вправ контрольної роботи
- •Другий тип вправ контрольної роботи
- •Третій тип вправ контрольної роботи
- •Четвертий тип вправ контрольної роботи
- •П’ятий тип вправ контрольної роботи
- •Запитання до контрольної роботи
- •Список рекомендованої літератури
- •Навчальне видання
- •Вправи та завдання
- •З органічної хімії
- •Навчально-методичний посібник
- •Роботу до друку рекомендував ю.В. Журавльов
Питання для самоперевірки
1 Які сполуки називаються ароматичними?
2 У чому полягає суть сучасних уявлень про будову бензолу?
3 Гомологічний ряд бензолу. Чим зумовлюється ізомерія в ряду ароматичних вуглеводнів?
4 Які методи використовують для одержання ароматичних вуглеводнів?
5 В чому полягають хімічні особливості ароматичних вуглеводнів?
6 Чому толуол характеризується більшою реакційною здатністю, ніж бензол?
Тема 9 Феноли
Феноли – це ароматичні сполуки, молекули яких містять гідроксильні групи –ОН, безпосередньо сполучені з атомами вуглецю бензольного кільця. За аналогією до спиртів, феноли так само бувають одноатомними, двоатомними тощо. Деякі з них мають тривіальні назви, наприклад:
ОН ОН ОН
ОН
ОН
│ │
ОН ОН
фенол гідрохінон пірокатехін резорцин
Найпростіший із фенолів – це гідроксильна похідна бензолу С6Н5ОН. Дана сполука має просту назву: фенол або гідроксибензол. Одноатомні феноли утворюють гомологічний ряд із загальною формулою R–C6H4OH, де R – вуглеводневий радикал. Найближчий гомолог фенолу – крезол СН3–С6Н4ОН , або
СН3
ОН
Хімічні властивості фенолів обумовлені наявністю гідроксильної групи і бензольного кільця, тобто вони вступають в реакції, що характерні для аліфатичних спиртів і для ароматичних вуглеводнів, тобто в реакції заміщення атомів водню в бензольному кільці. При цьому гідроксильна група –ОН і радикал феніл С6Н5– взаємно впливають один на одного.
Під впливом бензольного кільця гідроксильна група набуває сильніших кислотних властивостей, ніж у спиртах. Водні розчини фенолів містять достатню кількість іонів водню, щоб змінити колір індикаторів (наприклад, метилоранж набуває червоного забарвлення):
С6Н5ОН <=> С6Н5О – + Н +.
На відміну від спиртів фенол легко взаємодіє не лише з металічним натрієм, але й з лугами, утворюючи солі (феноляти):
2С6Н5ОН + 2Na → 2C6H5ONa + H2;
фенолят натрію
С6Н5ОН + NaОН → C6H5ONa + H2О.
Феноляти гідролізуються в розчині і розкладаються мінеральними кислотами, навіть вугільною:
С6Н5ОNa + H2O → C6H5OH + NaOH;
С6Н5ОNa + H2CO3 → NaHCO3 + C6H5OH.
Разом з тим, гідроксильна група впливає на бензольне кільце, перерозподіляючи його електронну густину, внаслідок чого атоми водню бензольного кільця в положеннях орто- та пара- стають більш рухливими.
Феноли легше вступають у реакції заміщення, ніж бензол. Так, для заміщення водню в бензолі бромом необхідно застосовувати каталізатори. А водень бензольного кільця фенолу дуже легко заміщується бромом навіть при дії на фенол бромної води:
ОН OH
|
|
Br Br
+ 3Br2 → + 3HBr.
│
Br
2,4,6-трибромфенол
Фенол нітрується і сульфується легше, ніж бензол. Найважливішою реакцією фенолів є взаємодія їх з альдегідами, зокрема, з формальдегідом, з утворенням фенолоформальдегідних смол, які використовуються у виробництві пластмас – фенопластів. У залежності від умов проведення реакції одержують різні смоли:
ОН надлишок фенолу, кисле середовище
│ –––––––––––––––––––––––––→ новолачна
О смола;
+ Н–С →
Н надлишок альдегіду, лужне середовище
–––––––––––––––––––––––––→ резольна
смола.