52 Структура та вимоги до комерційного найменування

Законодавство України пов'язує виникнення права на охорону комерційного найменування з фактом його першого використання. Такий підхід повністю відповідає ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, яка передбачає, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Водночас ч. З ст. 489 ЦК України передбачає, що відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Сьогодні в Україні поки що відсутній такий реєстр як і закон, який передбачав би порядок його ведення.

53 Комерційне найменування на найменування суб’єктів господарювання співвідношення понять Назва суб'єкта господарювання

назва юридичної особи або прізвище, ініціали фізичної особи, які зазначені у свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта господарювання. Дозволяється використовувати в назві загальноприйняті скорочення, наприклад ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю), МП (мале підприємство), ЗАТ (закрите акціонерне товариство).

Комерційне найменування — засіб індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одну особу з-поміж інших. "Світоч", "Славутич" або "Оболонь" — все це комерційні найменування підприємств, які виробляють певну продукцію або надають послуги.

Господарський кодекс України (далі — ГК) закріплює, що

комерційне найменування може мати суб'єкт господарювання —

юридична особа або громадянин-підприємець. При цьому останній

має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або

ім'я. У зв'язку з цим, на наш погляд, у ЦК потрібно закріпити, що

суб'єктами прав на комерційне найменування можуть бути юри-

дичні і фізичні особи — підприємці.

Отже, комерційні найменування — це найменування, під якими

підприємницькі юридичні особи і фізичні особи — підприємці виступа-

ють у цивільному обороті і які індивідуалізують цих осіб серед інших

його учасників.

54 Зміст права інтелектуальної власності на комерційне найменування Зміст найменування

- Відповідно до ст. 90 ЦК України та ст. 23 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. комерційне найменування юридичної особи повинно містити інформацію про:

1) організаційно-правову форму;

2) назву.

- Для окремих організацізаційно-правових форм закон може встановлювати додаткові вимоги. Так, відповідно до ст. 119 та 133 ЦК України найменування повного та командитного товариств має містити імена (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів „і компанія”

- Фізична особа- підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище чи ім’я.

- Комерційне найменування юридичної чи фізичної особи підприємців може внесено до відповідного реєстру в порядку встановленому законом.

55 Субєкти комерційного найменування

Поняття «комерційне найменування» своїм змістом передбачає, що воно стосується лише суб'єктів підприємницької діяльності. Сказане відображено, зокрема, у ст. 90 ЦК України, яка закріплює право на комерційне найменування не за всіма юридичними особами, а лише за підприємницькими товариствами. До них ЦК України зараховує господарські товариства й виробничі кооперативи. Крім цього, до суб'єктів права на комерційне найменування належать також передбачені ГК України приватні підприємства, що здійснюють підприємницьку діяльність, державні комерційні підприємства, комунальні комерційні підприємства.

Отже, не є суб'єктами права на комерційне найменування юридичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Складнішим є питання про можливість фізичних осіб - підприємців бути суб'єктами права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування. Слід звернути увагу на те, що ст. 159 ГК України прямо передбачає, що суб'єкт господарювання — юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. При цьому громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.

Не визнається суб'єктом права на комерційне найменування філія чи представництво юридичної особи (ст. 95 ЦК України), просте товариство як таке (ст. 1132 ЦК України), оскільки вони не мають статусу юридичної особи.